Нащадки Вакарчука: чому депутатка від "Голосу" Сірко подалася в Обухів

Обухів знову опинився в центрі скандалу

Законодавиця втручається у справи Обухівської громади, хоча це не її повноваження. Чому киянка Юлія Сірко вирішила вдостоїти своєю увагою цей регіон – у матеріалі «Моєї Київщини»

Юлія Сірко, до зміни прізвища Клименко, заступниця голови депутатської фракції "Голос" та перша заступниця голови комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури. Хоч фракція партії, яку у 2019 році привів до парламенту співак Святослав Вакарчук, формально в опозиції, проте в опозиціонерів ті ж повноваження, що і в інших нардепів. І дуже часто нардепи переконані, що високий статус дозволяє їм втручатися у справи місцевої влади. Власне, приклад, як це відбувається – з Обухова.

Спочатку коротко про суть проблеми. Влітку 2024 року Обухівська міська рада подала заявку на участь у проєкті американського фонду USAID (того самого, який у 2025-му прикрив Дональд Трамп), у січні минулого року отримала дві газопоршневі генераційні установки. Протягом року їх так і не підключили, в цьому Сірко звинувачує обухівську владу та безпосередньо її першу особу Ларису Ільєнко.  Депутатка стверджує, що та «з барського плеча» віддає установки іншій громаді. Також закликає до «відповідальності за бездіяльність, перевищення повноважень, а також введення в оману міжнародних донорів». Ці установки, зазначає нардепка, «вже більше року могли генерувати енергію як для потреб Обухівської громади або інших громад».

«Мою Київщину» важко запідозрити у симпатіях до Ільєнко, про що свідчать розслідування наших журналістів, проте це той випадок, коли депутатка Верховної Ради, не маючи повної та об’єктивної картини та не будучи фахівцем у темі, з якої робить заяви, просто стала на бік опонентів Ільєнко. Гірше того, кажуть в Обухові, за підтримки верховної депутатки народилася легенда про «міні-ТЕЦ». Якими газопоршневі установки не є. А ще підозрюють, що розголос міг спричинити ворожі обстріли Обухова. Росіяни постійно відслідковують дописи в українських созмережах, а тут – скандал, який неможливо не помітити. Раніше Обухів майже оминали ракети, тепер, схоже, путінські орки полювали саме на легендарні «міні-ТЕЦ».

Нагадаємо, як своє рішення пояснювала Ільєнко. 22 січня на День Соборності у Facebook вона написала, що передані місту установки не має змоги підключити через «технічну та організаційну проблему: синхронізацію генерації з мережею оператора системи розподілу ДТЕК Київські регіональні електромережі та потребу у модернізації розподільчого обладнання». Простіше кажучи, вмикати отримані установки – небезпечно. Щоб вони і далі не простоювали без діла, їх вирішили передати Славутицькій громаді, де «вони зможуть бути використані за своїм найефективнішим призначенням, як джерело електропостачання для підтримки критичної інфраструктури та життєдіяльності громади».  

На той час, коли ухвалювалося це рішення, ситуація з енергопостачанням в Обухові була кращою, аніж у Славутичі. Крім того, кажуть, з пропозицією передати газопоршневу генерацію виходили з високих кабінетів обласної влади. Що виглядало логічно: якщо установки немає змоги швидко підключити тут, а є можливість це зробити в іншому місті, чому б не поділитися. Ми ж бо всі українці, а не окремо мешканці Обухова чи Славутича.

Але на цьому жвавий інтерес Сірко до Обухівської громади не припинився. 16 квітня вона разом із групою підтримки завітала на засідання виконавчого комітету міської ради, де  наполягала на будівництві нової школи в місті. Знову та ж історія - не вивчивши питання достеменно, гостя зі столиці втручається у справи громади. На жаль, через брак здобувачів освіти навчальні заклади закриваються, тут би зберегти те, що є По всій країні триває реформа профільної школи, а не в окремо взятому Обухові. Тож коли у народної депутатки виникли питання, може писати запити до Міністерства освіти та науки. 

Окрім того, як стверджують свідки, пані з Києва погрожувала політичною розправою заступнику міського голови, а секретаря міської ради та членів виконкому звинуватила у розкраданні бюджетних коштів. При цьому не надавши ні доказів, ні прикладів. Для учасників події було очевидним, що народна обраниця повторює міфи опонентів місцевої влади. Тільки після виступу на засіданні виконкому Сірко вирішила зробити запит щодо кількості дітей, які проживають на території громади. Учасники ж групи підтримки відчули, що їх просто використали для масовки і зрештою пошили в дурні.

Депутатка крім цього запиту погрожувала й іншими. Чомусь їй знадобились рішення щодо земельних ділянок, щодо встановлення тимчасових споруд, виплат членам земельної комісії за період 2019–2026 років, щодо інформації з розбивкою по роках стосовно наявних захисних споруд, зокрема, їх фінансування, реалізації, проведення перевірок тощо. Власне, аби отримати таку інформацію нардепка могла написати запити з Києва, для цього не обов’язково було їхати аж до Обухова.

Крім того, всі ці питання не стосуються її профілю діяльності у Верховній Раді. В Україні народні депутати наділені правом писати запити та звернення з будь-якої теми і будь-кому, чим часто користуються у політичних цілях. Наприклад, воюють з місцевою владою задля того, щоб засвітитися на окрузі у перспективі парламентських виборів. Колись же вони відбудуться. І партії «Голос» на них нічого не світить. Тому жителі Київщини та інших регіонів все частіше ставатимуть свідками того, як у їхніх містах і селищах висаджуватимуться цілі десанти «рятівників» із мандатами Верховної Ради. Що не відміняє низки питань до місцевих керівників. Але мухи окремо, котлети окремо…