Не лише з Київщини: хто бореться за крісло Генерального прокурора

За посаду Генпрокурора борються 6 претендентів

Призначення нового генпрокурора затягнулося. Джерела «Моєї Київщини» називають 6 претендентів

22 жовтня минулого року генеральний прокурор Андрій Костін подав у відставку, а 29 жовтня Верховна Рада погодила це рішення. Відтоді в Офісі генпрокурора немає першої особи. Її обов’язки тимчасово виконує перший заступник Олексій Хоменко. З листопада 2020 року по серпень 2022-го він був обіймав посаду прокурора Київської області, потім став заступником генпрокурора, а з 26 січня 2023 року – першим заступником.

Олексій Хоменко зарекомендував себе з позитивного боку, в рейтингу «Топ-100 найвпливовіших людей Київщини» за минулий рік він посів високе 11 місце. Більшість його підлеглих із області закріпилися в органах прокуратури. Приміром, Максим Крим очолює прокуратуру Київщини, а Руслан Кравченко керував обласною адміністрацією, з 31 грудня очолив Державну податкову службу України. Хоменко уникає публічності. Спроби створити навколо нього скандальні інформприводи лускають, як мильні бульбашки. Здавалося б – саме та фігура, яка і має керувати важливим державним органом. Проте, як стверджують джерела «Моєї Київщини», він не хоче бути генпрокурором. А от згаданий вище Руслан Кравченко, навпаки, дуже хоче.

У податковій він почувається наче у тісних чоботях. Це – не його. Знаючі люди кажуть, що Руслан Андрійович любить публічність, а на нинішній посаді в цьому плані особливо нема куди розмахнутися. Офіційні заяви переважно проходять повз увагу широкого загалу, а поодинокі інтерв’ю нагадують якийсь «паркет» (журналістський сленг, який характеризує розмову з елементами офіціозу і формальності – ред.). На чолі Київщини Кравченко мав куди більшу медійність, специфіка податкової такого не передбачає. Проте наші партнери, яким цікаво, хто стане головним на вулиці Різницькій, із кар’єрними амбіціями Кравченка не дуже погоджуються. Для початку вони хочуть побачити реформи у податковій, а вже потім робитимуть висновки.

Також серед претендентів на посаду генпрокурора називають чинну заступницю генпрокурора Вікторію Літвінову. На Різницькій кажуть, що вона не проти повторити успіх Ірини Венедіктової, яка була першою в Україні жінкою на посаді генпрокурора. На користь цієї кандидатури і вибір Дональда Трампа, який призначив генпрокурором США яскраву білявку Пем Бонді. Але, по-перше, з Трампом в української влади стосунки не такі хороші, щоб у нього викликав симпатію вибір Банкової на користь жінки-генпрокурора. А, по-друге, хоча Венедіктову після відставки й відправили послом до Швейцарії, що стало для неї чудовим продовженням кар’єри, але все ж пам’ятають, як жіноча інтуїція підказала їй не підписувати підозру у держзраді Петру Порошенку. Підозру підписав тодішній в.о. генпрокурора на час відпустки начальниці Олексій Симоненко. Тобто, Літвінову розглядають як кандидатку, але можуть бути нюанси.

Ще один претендент – бригадний генерал юстиції Сергій Мельник. Він був заступником міністра оборони (2024-25 рр.). Його вважають представником військового та оборонного лобі. Про Мельника негативні відгуки знайти складно. Однак і в його ситуації є нюанси. Перший: він не буде виконувати накази зверху, якщо вони стосуватимуться політичного переслідування військових. Другий: він хоч і юрист за фахом, але – військовий. В ОП є сили, які вважають, що така людина на посаді генпрокурора буде занадто самостійною.

Нарешті два дуже ймовірних претенденти – нинішній голова Одеської ОВА, а ще не так давно прокурор Києва Олег Кіпер, а також очільник ДБР Олексій Сухачов.

Про першого джерела кажуть, що він дуже хоче очолити генпрокуратуру. Будучи на посаді в Києві Кіпер запам’ятався значною кількістю кримінальних справ проти чиновників столичної мерії. СБУ, ДБР, НАБУ і так далі ходили до них у гості з обшуками і підозрами регулярно. Після переходу Кіпера на роботу до Одеської ОВА також ходять, але як кажуть в Одесі, «це дві великі різниці».

Хоча ця фігура і здається прийнятною для Банкової, з нею також є проблеми. Перша: скандальний шлейф. Читачі можуть у відкритих джерелах знайти доволі багато скандальних історій, у який фігурує прізвище Кіпера. І тут справа не в тому, має він стосунок до цих скандалів чи його згадували у контексті. Наші західні партнери навряд чи схвалять таке призначення. Друга проблема: якщо претендент на генпрокурора висловлює намір «порвати всіх», це має насторожувати тих, хто ухвалюватиме рішення про таке кадрове призначення. Надмірне бажання вислужитися не завжди плюс.

Останній у цій компанії – керівник ДБР Олексій Сухачов. Дуже підготовлена людина для цієї посади. Проте його можливе призначення викличе серйозне несприйняття в суспільстві після оприлюднення інформації про можливі зв’язки з убитим у передмісті Мадриду Андрієм Портновим. Про те, що небіжчик за життя впивав на ДБР – секрет полішинеля. За Сухачовим, у разі його призначення, у громадській думці відразу закріпиться тавро «людини Портнова». І Олега Татарова. Іншого відомого завдяки ЗМІ «рішали» ОП. Простіше кажучи, призначати генпрокурора для політичних справ – це одне, а для міжнародного іміджу – зовсім інше.