Тарифна несправедливість: як держава "віддячила" перевізникам Київщини за порятунок людей та допомогу армії

Галузь, яка витримала початок великої війни під обстрілами, сьогодні тихо гине в кабінетах чиновників

Транспортна галузь Київської області, яка в лютому-березні 2022 року стала справжньою «дорогою життя», сьогодні опинилася на межі інфаркту. У той час, коли приватні перевізники під обстрілами вивозили людей з Ірпеня та Бучі, передавали техніку на потреби ЗСУ та перетворювали власні майстерні на рембати для фронту, держава відповіла їм політикою «тарифного анабіозу». Сьогодні ситуація в передмісті столиці виглядає абсурдно: ціни на продукти, пальне та запчастини злетіли в рази, а легальний бізнес фактично кинули напризволяще економічної кризи.

На практиці наслідки вже відчутні. У регіонах скорочуються маршрути, перевізники відмовляються від нерентабельних напрямків, зростає зношеність транспорту. Там, де ще вчора було кілька варіантів доїзду, сьогодні залишається один, або ж не залишається зовсім.

Реальність останніх чотирьох років стала для транспортної галузі вироком. Керівник Асоціації Володимир Балін констатує, що автопарк зараз перебуває у жахливому стані, бо оновлення не відбувається через відсутність «економіки» пасажирських перевезень.

«Реально тариф не покриває витрат. Більше 70% іде на паливо, хоча для нормального розвитку має бути не більше 40%. Майже всі пасажирські перевізники в приміському сполученні та у містах зараз перебувають на межі закриття»,

-     наголошує Балін.

Щодо зростання цін у передмісті, то депутат Володимир Крейденко, повʼязує це передусім з нестабільністю світового ринку нафти, що прямо впливає на вартість дизелю в Україні.

Також Крейденко зазначив, що на державному рівні вже врегульовано здійснення компенсацій за використання транспорту і ресурсів для потреб армії. Йдеться про Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

«В умовах війни держава має право залучати транспорт для потреб оборони, і всі це розуміють. Водночас важливо, щоб це відбувалося у правовий спосіб і з дотриманням гарантій для власників.
Мова йде про те, що транспорт передається з належним оформленням, після завершення мобілізації повертається власнику, а у випадку пошкодження або втрати передбачається відшкодування.
Тобто держава очікує підтримки від бізнесу і громадян, але зі свого боку повинна забезпечити чесні та зрозумілі правила і гарантії компенсації»,

-     зазначив народний обранець.

Окремий удар – перевезення пільгових категорій. Соціальна функція, яка мала б фінансуватися державою, на практиці перекладається на бізнес. Механізм компенсацій або відсутній, або працює частково і з великими затримками. Монетизація пільг досі не врегульована системно.

Фактично перевізник сьогодні опиняється в ситуації, коли він змушений виконувати державну соціальну політику за власний рахунок.

«Ця проблема накопичувалася роками і має системний характер. Сьогодні держава фактично не має точного обліку пільгових перевезень, через що складно визначити реальний обсяг компенсацій.
У результаті виникає постійне непорозуміння. Перевізники вважають, що їм недоплачують, а органи влади не можуть підтвердити заявлені обсяги перевезень.
Вирішення очевидне - цифровізація. Потрібен електронний облік поїздок, який дасть прозору картину. Саме тоді можна буде говорити про повну і справедливу компенсацію. Паралельно ці витрати мають бути реально передбачені в бюджетах громад, інакше система й надалі працюватиме з перебоями»,

- зазначив Володимир Крейденко.

Тобто, держава не пропонує комплексного рішення. Але натомість галузь продовжує стикатися з перевірками, регуляторним тиском та ситуативними рішеннями. Контроль є, а системної політики, на жаль, немає.

Проте поки депутати лише мріють про цифровізацію і стабілізацію пільгової проблеми, офіційні відповіді профільних управлінь дивують. Начальник Управління транспортної інфраструктури КОВА Ігор Григоренко у відповіді на запит «Моєї Київщини» прямо визнає, що з 2015 року адміністрація взагалі не має повноважень встановлювати тарифи. Але найцікавіше сховано у договорах із перевізниками. Григоренко підтвердив:

«Договорами про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеними між Адміністрацією (Організатор) та автомобільними перевізниками (Перевізник), передбачено, що розмір компенсації Організатором витрат Перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів: 0 (нуль) гривень».

Тобто держава законодавчо закріпила право вимагати від бізнесу безкоштовних послуг, не платячи за них жодної копійки.

Замість системного вирішення проблеми збитковості, чиновники готують «сюрприз»: створення чергового комунального підприємства. За словами Ігоря Григоренка, в Адміністрації опрацьовують питання створення товариства, якому передадуть автобуси від іноземних донорів для організації «безкоштовних перевезень».

У свою чергу, політолог Олексій Вороненко впевнений, що це – шлях у прірву і спроба замаскувати недолугість управління.

«Приватні перевізники змушені возити пільговиків за свій рахунок, бо влада постійно "забуває" заплатити. Місцеві чиновники організовують шантаж тарифами, а потім запускають "безкоштовні" маршрути заради дешевого піару, фактично знищуючи конкуренцію»,

- стверджує експерт.

Вороненко нагадує, що після початку вторгнення компанії отримали лише нові навантаження: вилучення транспорту, мобілізацію водіїв та ремонт техніки для армії в обмін на примарне «бронювання».

Якщо державна політика не зміниться, а компенсації так і залишатимуться на позначці «0 гривень», мешканцям Київщини незабаром не буде чим доїхати до столиці. Галузь, яка витримала початок великої війни під обстрілами, сьогодні тихо гине в кабінетах чиновників від бюрократичної байдужості та тарифного хаосу.