Журналістка та письменниця Тетяна Іванчук: Українське слово – могутня зброя у всенародній боротьбі

Фото з Мережі "Інтернет"

Журналістку ІА «Моя Київщина», українську письменницю Тетяну Іванчук прийняли до Національної спілки письменників України. Це рішення стало вагомим визнанням її багаторічної літературної та громадської діяльності, а також підтвердженням професійного рівня та внеску в розвиток української культури

Тетяна Іванчук народилася 22 вересня 1961 року в селі Красилівка Ставищенського району, нині Білоцерківського району Київської області. Писати почала ще в юності, однак активну письменницьку діяльність поновила 2009 року після тридцятирічної перерви. 2012 року побачила світ її перша поетична збірка «Роса ріки». Згодом вийшли друком книги «Там, де небо землю обняло» 2015 року, «Кольорові віршенята» 2018 року, «На стоякомусь кілометрі» 2020 року, «Невипадковість» 2021 року. Її творчість охоплює як ліричну поезію, так і твори для дітей.

Письменниця є співавторкою антологій «Материнська молитва. Українки героям Майдану» 2014 року, «Помежи словом і століттям» 2016 року, «Радосині-25» 2017 року, «Тарас Шевченко крокує дорогами доби» 2017 року, «Бути людиною» 2018 року. Вона є авторкою декількох десятків рецензій та пісень, друкувалася в журналах «Дніпро», «Дивослово», газетах «Культура і життя», «Життя» та інших періодичних виданнях.

Творчий доробок Тетяни Іванчук неодноразово відзначали на всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах. Вона є володаркою гран-прі літературно-мистецького фестивалю «Поетична зима» у Білій Церкві, лауреаткою премії «Радосинь» НСПУ, дипломанткою міжнародних і всеукраїнських мистецьких проєктів та конкурсів.

У 2014–2018 роках Тетяна Іванчук очолювала правління ВТС «Літературний форум». Вона є членкинею творчого об’єднання «Світлина» ГО «Спілка жінок міста Києва», членкинею президії цієї організації, співорганізаторкою та членкинею оргкомітету фестивалю авангардної поезії БІДЕНКО-Фест.

Окреме місце у її діяльності займає культурна дипломатія та волонтерська робота. У березні 2023 року вона взяла участь у благодійній творчій зустрічі в Берліні, де представила свої поетичні збірки українським дітям, які через війну опинилися за кордоном. Такі заходи стали важливою складовою підтримки української культури у світі.

Читайте більше: Митці з Київщини провели благодійну творчу зустріч у Берліні (ФОТО)

У журналістиці Тетяна Іванчук працює понад сім років. Для ІА «Моя Київщина» вона готує матеріали про творчих людей регіону, культурні події та ініціативи. Багато років веде рубрику «Київщина пам’ятає», присвячену вшануванню полеглих українських воїнів. У цій роботі поєднуються професійна відповідальність журналіста і глибока чутливість письменниці.

Національна спілка письменників України є всеукраїнською творчою організацією, що об’єднує професійних літераторів та відіграє важливу роль у розвитку української літератури й захисті прав авторів. Членство у Спілці є свідченням творчої зрілості, визнанням вагомості доробку та внеску в національну культуру.

Для мене вступ до НСПУ – це не відзнака, а насамперед кредит довіри, який ще маю відпрацювати. Є на кого рівнятися, є з кого брати приклад – серед членів Спілки маю чимало добрих талановитих друзів та колег. Тривожні реалії нинішнього життя диктують свої умови роботи Спілки. Приміщення постраждало від ворожої атаки та потребує відновлення, проте Спілка живе, працює, проводить заходи, хоч і на іншій території, бо наше українське слово – це також могутня зброя у всенародній боротьбі. Спілчани працюють на перемогу, і я рада долучитися до них.

 –  зазначає Тетяна Іванчук.

Прийняття письменниці до лав Спілки є не лише її особистим досягненням, а й підтвердженням того, що Київщина має потужний літературний голос, який звучить в Україні та за її межами.

Я не майстер трибун, і мені дорікали не раз,

Що не б‘ю себе в груди отак, як уміють це інші,

Що не пнуся на сцену, себе даючи напоказ,

І якісь не такі, як потрібно комусь, мої вірші.

Де ви всі отепер? На якій стороні барикад?

Ті, що патосно йшли, до сердець прикладаючи руки?

Я ж така не одна. Нас багато – й сам чорт нам не брат!

Тільки слово живе не приходить у світ від принуки.

Пропускаю крізь душу і горе людське, і жалі.

Запеклися слова, ніби кров на пораненім тілі.

Йде проклята війна на моїй Богом даній землі – 

В цім огромі біди всі слова непоправно змаліли.

Мовчимо не з добра, але свій ще не втратили шанс. 

Не псуємо папір тільки красного слова заради.

В цім огромі війни хай говорять гармати за нас,

Ну а ми мовчкома до гармат піднесемо снаряди.

Тетяна Іванчук