День Конституції – свято для кожного українця!

Сьогодні ми відзначаємо 25-ту річницю з дня ухвалення Конституції України. Наша Конституція є молодою, навіть юною, порівняно з конституціями інших країн. У 1996 році вона стала справжнім суспільним договором, консенсусом між різними політичними силами як всередині парламенту, так і між Верховною Радою України та Президентом України. Тодішнім політикам вистачило мудрості домовитись і знайти цей консенсус.

Проте у тому вигляді Основний Закон заклав ризики для конфлікту навколо розподілу владних повноважень між Президентом, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, що призвело до конституційної реформи 2004 року та зміни форми правління на парламентсько-президентську. А вже у 2010 році чинність конституційних норм у редакції 1996 року була відновлена і Президентові були повернуті попередні повноваження.

У 2014 році парламент відновив положення конституційної реформи зразка 2004 року, але питання конституційних змін знову постало перед нами сьогодні. Як конституціоналіст і політик я залишаюсь прихильником парламентсько-президентської форми правління з подальшим переходом до парламентської республіки. На мою думку, розширення повноважень Президента України є виправданим лише з точки зору військової агресії проти України та його статусу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Історія свідчить, що всі конституційні акти, на які так часто посилаються конституціоналісти – Велика хартія вольностей 1215 року, Конституція Пилипа Орлика 1710 року – обмежували владу єдиного правителя. На сьогодні саме парламент залишається центром, у якому представлена вся палітра політичних думок, ідей та поглядів, здатних сформувати той суспільний договір, який потрібен нашій державі. В іншому випадку за нас це зробить народ, як єдине джерело влади в Україні.

Сподіваюсь, що назріваючі конституційні зміни не будуть стосуватися перетягування "владного покривала" між Президентом і Верховною Радою, а у політиків вистачить мудрості завершити реформу децентралізації та судову реформу. Адже від того, наскільки люди в реальному житті зможуть відстоювати свої права та виконувати обов’язки, залежить наскільки цей день в історії української державності буде для них святом.