До повномасштабного вторгнення ми навіть не уявляли, як сильно любимо свою країну

 «Київщина. Віримо. Міцнішаємо. Відроджуємося». Взяла участь у відкритті форуму в Ірпені до 2-ї річниці визволення Київської області від російських окупантів. 

730 днів тому Київщина була звільнена завдяки мужнім воїнам Збройних Сил України, територіальним оборонцям, воїнам ДФТГ, і просто громадянам, які на той час не маючи жодних військових статусів, взяли до рук зброю.  

Час деокупації був водночас радісним і гірким. Ми всі побачили тисячі зруйнованих будинків, сотні пошкоджених та знищених шкіл, дитячих садочків, інших інфраструктурних об'єктів. Мільйони зруйнованих планів українців.  

А найгірше - багато забраних ворогом життів. Саме сьогодні, два роки тому, була відкопана могила закатованої родини Сухенків - старости села Мотижин. Саме після 2 квітня правоохоронці по всій Київщині нарахували більше півтори тисячі загиблих цивільних. Людей, які просто хотіли  жити у своїй країні.  

До повномасштабного вторгнення ми навіть не уявляли, як сильно любимо свою країну. Наскільки ми щирі українці. Як безмежно ми цінуємо свободу, волю і незалежність. Ми молода країна. Але ми змогли показати усьому світові, як потужно і мужньо вміємо боротися за свої цінності.  

Сьогодні я висловлюю вдячність усім без виключення: міжнародним організаціям, волонтерам, підприємцям, жителям області за те, що разом піднімаємо Київщину. Сотні мільйонів гривень вже пішло на відбудову Київщини. Тисячі дітей сьогодні мають змогу навчатися у відновлених школах. Сотні дітей відвідують дитячі садочки. Кожен має можливість отримувати якісну медичну послугу у відбудованих медичних закладах. За два роки нам вдалося зробити чимало. Але ще є дуже багато людей, які досі мешкають у тимчасових будівлях. Київщина прийняла багато внутрішньопереміщених осіб, релокованого бізнесу. Та я переконана, що з усіма викликами разом ми справимось. Головне – це Перемога. 

Я надзвичайно дякую найгероїчнішим Збройним Силам України за те, що ми маємо змогу сьогодні зібратися на цьому заході. 

Дякую усім родинам, які чекають щодня одного найважливішого дзвінка і слів "Все добре, я живий або жива". На ці слова чекає мама, у якої щоразу додається сиве волосся, коли вона не знає, що з її дитиною. Ці слова заповітні для кожної дружини, яка щоночі плаче у подушку, чекаючи на чоловіка та батька своїх дітей. Ми сьогодні переживаємо найстрашніші часи в своєму житті. Але ми точно вистоїмо й Переможемо!  

Слава Збройним Силам України і Слава Україні!