Привітання до ювілею мера Бучі Анатолія Федорука

10 травня свій ювілей зустрічає Анатолій Федорук мер Бучі, друг,  прекрасна людина!

Що таке 50 років у мірилі глобального світового потоку? Це так мало... Одна миттєвість. 

Що таке 50 років, відміряних людині Богом? Це теж так мало, і водночас так багато...

Їх можна витратити суто на себе, на насолоди цим світом, а можна жертовно віддати їх на служіння своєму краю, людям, які тебе шанують, які довіряють, які підтримують. Чому жертовно?! Та тому, що у тих, хто служить людям, громаді, Батьківщині, - у них немає ні особистого, ні вихідних, ні свят, для них не існує понять "хочу" чи "не хочу", для них, на жаль, і найрідніші завжди на другому плані, бо робота займає увесь час і простір...

Але яка гордість охоплює, коли підбиваєш підсумки певних віх пройденого життєвого шляху...

Сьогодні у  ювілейні Федорукові 50 свої "5 копійок" вставлю і я.

Петровичу, а пам'ятаєш, яким було селище Буча, до якого ти приїхав багато років тому?! Сірим, незаасфальтованим, багатопроблемним...

Ціною власних зусиль, старань, мрій і прагнень разом із однодумцями тобі за лічені роки вдалося перетворити його на квітуче європейське місто з розвиненою інфраструктурою, відомим на весь світ Бучанськими парком - перлиною Київщини, тобі вдалося втілити мрії десятків тисяч бучанців про краще в регіоні, про красиві, затишні й функціональні навчальні заклади, про сучасний спортивний центр, про численні підприємства і заклади... Та хіба тільки це?!

Якщо раніше з Бучі тікали до столиці, то на сьогодні багато відомих киян - вчених, композиторів, медиків, естрадних зірок живуть і черпають натхнення у зеленій Бучі.

Проведення численних конкурсів, фестивалів, спортивних змагань, як регіонального, всеукраїнського, так і міжнародного масштабу - то теж твоя заслуга, друже! Ти вмієш запалювати, переконувати, доводити...

Раніше, зізнаюся чесно, мене подеколи дратувала твоя твердолобість. Сьогодні з висоти років нашої дружби я розумію, що без отієї впертості й наполегливості, без вродженої господарської жилки, без твого глобального бачення картини світу, без  прогнозування дня завтрашнього не була б Буча ні центром Бучанського району, ні перлиною Київщини, ні містом, де хотілося б жити...

Але крім твоєї професійної оцінки є й інша грань Анатолія Федорука - просто людини  - завжди скромного, виваженого, усміхненого, людяного. 

Щоправда, друже, ця війна додала більше сивин, але не зробила тебе ні менш людяним, ні менш турботливим. Ми обов'язково все відродимо, відбудуємо, відновимо...

А для того зичу тобі міцного здоров'я, щоб вистачило його ще на півстоліття твого життя, зичу справжніх друзів, на яких можна завжди покластися. Зичу, щоб твоє людське тепло повернулося до тебе сторицею. Зичу сімейного затишку, де  люблять і завжди на тебе чекають. Зичу багато красивих ювілеїв попереду, а що найголовніше, так це -  мирної блакиті над головою і здійснення усіх твоїх шляхетних мрій і не мало важливе - кинути курити!