На лінії фронту з коронавірусом

Днями читав новину про те, що у Грузії в Тбілісі люди, перебуваючи на карантині, зі своїх балконів аплодували на знак подяки лікарям. А в Італії аплодисментами та вигуками жителі дякувати лікарям за їхню самовіддану роботу під час пандемії коронавірусу.

В Україні, на жаль, не те що оплесків – гарних слів на адресу медиків не почуєш. І це біда нашої країни. Люди – в усілякому разі більшість – не розуміє, що в нас – нова війна. Йдеться про війну з коронавірусом. І наші медики – на передовій. За часів незалежності в Україні не було епідемій, а вся система охорони здоров’я перебуває в абсолютно пригніченому стані й трималася лише на ентузіазмі лікарів.

Да, може бути до них багато претензій. Але за великим рахунком це питання до нас самих – чому ми ігнорували ситуацію в нашій медицині всі ці роки? Адже за великим рахунком наші медики – без грошей, ліків, поваги та уваги – десятиліттями перебувають у стані війни. І завжди працюють на межі. Зараз, якщо суспільство не буде нить, а підтримуватиме лікарів, все буде добре.

І не треба вестися на соцмережі. Там орудують боти – російські й проросійські…