Поки одні воюють, інші - ділять посади

Олександр Магдич

Говорячи про справедливість, слід констатувати: від цієї влади розраховувати на справедливі рішення марно. Законодавчі зміни ухвалюються переважно в інтересах самих можновладців, а не людей.

Чому досі не підвищено зарплати військовослужбовцям, зокрема тим, хто працює в ротах забезпечення та на передовій? Відповідь часто звучить так: «це не на часі». Саме така позиція супроводжувала голосування за продовження повноважень депутатів міських рад - і це вражає.

Ветерани і діючі військові відчувають глибоку нерозумілість із владою: вони віддають здоров’я, сім’ї, ризикуючи життям, втрачають кінцівки - і при цьому не бачать жодних гарантій справедливого відношення після завершення війни. Питання справедливості залишається відкритим.

Багато депутатів місцевих рад фактично не служили; значна їхня частина має бронь і працевлаштована на підприємствах, які дають право на бронювання. Це не сприяє довірі. Часом люди без відповідного досвіду очолюють важливі комунальні заклади - очевидно задля отримання привілеїв. Це виглядає як велика несправедливість.

Ветеранська спільнота готується відстоювати справедливі права для народу і для дітей, за яких проливається кров. Ветерани наголошують: вимоги будуть відстоюватися в правовому полі й на виборах - за заслугами.

У 2020 році, під час реформи місцевого самоврядування, багато хто підтримував зміни, але забули про механізм відкликання депутатів у випадку корупції. Як відкликати депутата, якщо він - казнокрад? Прикрий приклад: у Білій Церкві існують десятки підозр у корупційних діяннях, а законодавство унеможливлює ефективну відповідь громади. Навіть якщо збираються підписи - остаточне рішення часто залежить від партійного керівництва.

Політичні опоненти під час виборів можуть бути найзапеклішими ворогами, а потім, прийшовши до ради, дивним чином об’єднуються заради грошей, посад на комунальних підприємствах і контролю над голосуванням. Мотиви очевидні - інтереси, а не громади.

Під час бойових дій серед військових широко поширена глибока лють і відчай: багато хто відчуває несправедливість щодо тих, хто уникає служби та використовує систему для власного захисту. Ці емоції потрібно враховувати та працювати з ними цивілізовано - радикальні заклики лише поглиблюють конфлікт.

Щодо законодавчих ініціатив: комендантська година заявлена як захід для безпеки, але на практиці часто обертається незручностями для звичайних людей - наприклад, пасажири на вокзалі під час ночі опиняються у відчайдушному становищі під час повітряної тривоги. Потрібна чітка оцінка реального впливу таких заходів на життя громадян.

Правоохоронці визнають: навіть коли є підозри на організовані схеми розкрадань у місцевих структурах, механізмів для оперативного зупинення таких дій замало. Потрібні інституційні інструменти для швидкої зупинки явно незаконних рішень - саме цим і мала займатися реформа децентралізації з інститутом префектів, який досі не запроваджено.

Якщо місцеві організовані групи мають ресурси й політичні зв’язки, вони можуть блокувати роботу навіть тих правоохоронців, які прагнуть навести порядок. Тому після продовження повноважень місцевих рад депутатам слід першочергово працювати над продовженням реформи децентралізації та створенням механізмів для негайної реакції на явно незаконні рішення.

Необхідно також навести порядок із депутатами, які не працюють, відмовляються від мандатів, виїхали за кордон або представляють заборонені політичні сили. Це має бути вирішено законодавчо й узгоджено з потребами громад.

Підсумок очевидний: рада продовжила повноваження депутатів, але щоб відновити довіру, підняти бойовий дух і поліпшити мобілізаційні показники, необхідні зміни до законодавства. Ветеранські спільноти пропонують, щоб на майбутніх виборах могли балотуватися лише ті, хто безпосередньо брав участь у бойових діях - це, на їхню думку, стало б кроком до справедливості.