Спалити томи російської класики – легко, попрощатися з меншовартісністю в рази важче
Марина Венцурик (журналістка)
22.06.2022
13:50
Я читала російську класику лише в українському перекладі!
Мене справді не розуміли. Казали, що це просто наруга над «витворами мистецтва». І взагалі. Я так не збагну всю "велич літератури", усю ту накручену шовіністичну "геніяльність".
У голові було лише одне: навіщо мені мордувати себе, шукати ледь не кожне слово у тлумачному словнику тощо, якщо я можу читати цей твір рідною.
Можливо, для когось це видасться дивним, але я не знала російської мови зовсім. Ба більше, і не хотіла знати.
Цікаво виходить. Читати (у перекладі) Байрона, Вольтера, Джойса чи Кафку – це ок, а от Достоєвського чи Грибоєдова – то не дай Боже!
Дуже вже хочеться забрати вище словосполучення "у перекладі".
Чому? Досить уже годувати себе ілюзіями, що ми пізнаємо ворога, вивчаючи його мову та благословляючи літературу.
Невже хтось справді думає, що, аби залізти в ті хворі голови, потрібно було опанувати правопис "ться", "тся" у дієсловах чи перехід "и" в "ы" після префіксів?
Невже хтось може уявити, як сучасні діти, чиє безтурботне дитинство забрали московські кати, через 5 чи 10 років читатимуть на ґанку Пушкіна чи Єсеніна?
Не розділяю того суму та горя від необхідности прощатися з російською літературою. Не розумію вияву тієї вкоріненої прив’язаности на тлі повномасштабної війни.
Укотре переконуюся, що спалити томи російської класики – легко, попрощатися з меншовартісністю в рази важче.
