Трагедія Броварів три роки потому: пам’ять, що не зникає

Памʼять, яка болить, зобовʼязує, дає відчуття незворотності, втрати. Три роки назад у похмурий туманний день я вмить втратив друзів, керівників, колег, а Україна підготовлених,  патріотичних, відданих справі державотворців. 

Авіакатастрофа у Броварах 18 січня 2023 року забрала у нас 14 людей:

Денис Монастирський

Євгеній Єнін

Юрій Лубкович

Микола Анацький

Андрій Маринченко

Михайло Павлушко

Тетяна Шутяк

Олександр Василенко

Костянтин Коваленко

Іван Касьянов

Олена та Мілана Пономаренки

Марина Грановська

Тетяна Бойченко

Я часто повертаюся думкою до простого й водночас нестерпного питання: а що якби я знав, що це наша остання зустріч, остання розмова — що б я сказав, що б відчув, про що мовчав?

Та, мабуть, у цьому й задум Господа — ми не знаємо майбутнього, аби не знецінювати сьогодення; аби кожна зустріч мала вагу, кожне слово — сенс, кожна людина — особливе значення. 

І навіть коли повертаюся памʼяттю до минулого, розумію: ми все робили чесно, віддано й правильно. Найважливіше — командно і для України. Багато встигли й змогли, багато заклали в основу того, що нині стало реальністю. Ми мріяли й не лукавили.

За ці три роки цей біль втрати став силою памʼяті, яка змушує йти вперед, боротися, і будувати державу Україну, такою, про яку мріяли наші небесні янголи. 

Знаю, що прийде час коли наші душі зустрінуться, і на відведеному Богом земному відрізку життя треба зробити максимум, аби потім не було соромно перед вами Друзі, Керівники, Колеги! 

Пам’ять про вас живе у ваших земних справах, у наших серцях і розумі, у цінностях та принципах, у мріях і цілях. Ви все робили для України, народу і своїх сімей! Прошу будьте з нами завжди. 

Спочивайте у Царстві Небесному на яке заслужили.