Я і частина наших добровольців стали військовослужбовцями ЗСУ

24 лютого я планував святкувати свій День народження, але війна в країні змінила мої плани не лише на цей день, а й на подальше життя. 

Чи мав я можливість виїхати і жити спокійно? Виїхати – так. Спокійно з цим жити – ні! Я прийняв рішення, узяв  зброю і відповідальність за організацію роботи по захисту моєї малої Батьківщини – Калинівської громади. 

Мої сусіди, однокласники, товариші і просто знайомі чоловіки прийняли теж таке рішення. Ми спільно організувалися у добровольче формування Калинівської громади й майже 4 місяці пліч-о-пліч патрулювали, чергували, тренувалися та вчилися новому ремеслу – військовій справі. 

Захоплюючись літературою про війну, як будівельник у мирні часи, я і уявити не міг що буду переживати частини сюжетів прочитаних мною книг.

Моя місія в добровольчому формуванні завершилася. Ми сформували бойові підрозділи, навчили людей, забезпечили всім необхідним, навчилися  бойовим навичкам. Настав час рухатись далі. Відсьогодні я і частина наших добровольців – військовослужбовці ЗСУ.

Я хочу подякувати всім, хто прийняв рішення залишитись тут і боронити нашу громаду, не дивлячись на всю небезпеку. Усім, хто сумлінно навчався, патрулював, охороняв спокій, долучався до гуманітарної допомоги мирних жителів. Усім, хто допомагав нам та підтримував. Хто передавав та забезпечував:  від форми до маскувальних сіток та запашних пирогів. 

Я вірю в нашу перемогу! 

Усе буде Україна!