Я звертаюся до нового міністра: проблему Коцюбинського потрібно вирішити

Згорів будинок у Коцюбинському. Це поряд з моїм домом.
На пожежу їхали рятувальники з Ірпеня, Іванкова, Чабанів? за свідченнями очевидців… Через Київ їхали. Це дорогоцінний час, якого під час пожежі просто немає.
Будинок врятувати не вдалося. Добре хоча б, що вогонь локалізували і він не перекинувся на сусідні оселі.
І ні, це не наслідок війни. Це звичайна пожежа. І це далеко не перший випадок, коли допомога до Коцюбинського добирається надто довго.

Коцюбинське - анклав. Воно повністю оточене Києвом, але адміністративно належить до Київської області. До селища ведуть лише дві дороги - обидві через столицю. Прямого сполучення з областю немає. 
Пожежна команда Коцюбинського цього разу приїхала останньою, бо одночасно ліквідовувала іншу пожежу - на Чайці. Звідти треба виїхати в Київ і з Києва в Коцюбинське.

Це не лише про пожежників.
Ми роками збирали статистику, як швидкі допомоги змушені були везти людей через Київ до Ірпеня, Боярки, а під час пандемії - навіть до Білої Церкви. Ми взяли в області інформацію, скільки людей померло, бо не довезли.
Ми вже обговорили ці проблеми в робочій групі при Комітеті Верховної Ради: медицина, освіта, транспорт, безпека.
Усе це - наслідки одного адміністративного рішення, яке десятиліттями не наважуються виправити.

Хто хоч раз подивиться на карту, той зрозуміє: Коцюбинське - це Київ. Майже 20 років я говорю про це. Неодноразово і Юрій Ганущак наголошував, що Коцюбинське має бути приєднане до столиці. Та для цього навіть не треба бути кращим експертом країни. Треба відкрити карту і все буде зрозуміло людині, яка навіть вищої освіти не має.

Скільки ще потрібно пожеж, затримок швидких, скількох людей мають не довезти, щоб це очевидне рішення нарешті ухвалили бодай у війну?
Бо це вже давно не питання адміністративних меж. Це питання безпеки людей.
Дуже сподіваюся, що новий міністр зважить на цю проблему і сприятиме цьому історичному рішенню, бо попередникам не вдавалося.