Єва Басіста (журналіст): Чому Київщина зустрічає туристів розтрощеними вокзалами

Часто користуючись залізничним транспортом, я замість того, щоб почитати книгу чи зайнятися якимись іншими справами, дивлюся у вікно. Столиця закінчилася швидко, почалися околиці, а там уже й Київщина. На що одразу звертаєш увагу?

Майже кожна станція чи платформа – у жахливому стані. Наприклад, у Боярці повністю розтрощені накриття, які мали б ховати пасажирів від вітру та дощу. Можливо, це вчинили підлітки чи дорослі вандали задля розваги. Але зараз не хочеться говорити про менталітет нашого народу.

Питання в тому, чому така далеко небідна структура як "Укрзалізниця" нічого не робить, щоб ще хоч якось привести станції до ладу. Хтось побив накриття – можна замінити на нові, кращої якості. А щоб далі не було подальшого нищення інфраструктури – встановити камери відеоспостереження, щоб потім можна було швидко ідентифікувати особу вандала і притягнути його до кримінальної відповідальності.

Але навіщо, якщо можна "забити болт" і далі змушувати людей чекати своїх потягів у нелюдських умовах? Я вже не кажу про стан цих потягів. Там не те, що страшно в туалет зайти, а у вагоні сидіти неприємно.

Зрозуміло, що на нас – українців – владі наплювати, але яке враження складається в іноземців, які прилетіли до "Борисполя", сіли на експрес до Києва (який якщо пощастить не зламається і доїде без пригод), та мають намір дістатися потягом до Вінниці чи Житомира? Вони одразу після Києва побачать справжню Україну – із розваленими вокзалами та зарослими травою перонами, а також горами сміття вздовж колії. За Кірпи такого точно не було…