Єва Басіста (журналіст): Чому у Баришівці тихо як на цвинтарі

Декілька днів тому я побувала у Баришівці, де я мала можливість поспілкуватися з місцевими жителями. Але почну з того, що перше враження від візиту було дещо несподіваним – навколо була повна тиша. Як на цвинтарі. Крім пенсіонерів – нікого навкруги.

Зустрівшись зі знайомими, я не могла не звернути увагу на таку дивну обстановку в Баришівці. У відповідь мені розповіли наступне: всі люди працездатного віку рано вранці поїхали до столиці на роботу, бо в Баришівці та околицях не має великих підприємств чи заводів, які би давали людям роботу.

Але найбільше, що мене вразило з розповіді місцевих жителів те, що електропотяг, який їде до Києва, має лише шість чи навіть чотири вагона, замість десяти, як це було ще не так давно. В результаті деякі пасажири, які фізично не влазять у потяг. Невже справи в "Укрзалізниці" настільки погані?

Що робити людям, які опинилися в такій ситуації, коли і роботи нема і з електричкою – біда. Йти на маршрутки? Ними особливо не покатаєшся – 45 гривень в одну сторону це серйозні кошти. Якщо взяти до рук калькулятор і порахувати, то за місяць лише на проїзд "набігає" 1800 грн… При зарплаті в 5-6 тисяч гривень – це шалені кошти. Але насправді транспорт та ціни на проїзд – річ другорядна і лише демонструє ставлення приватних перевізників до населення.

Головна проблема – в місті та районі немає роботи та підприємств, які би забезпечували людей роботою, наповнюючи бюджет податками. В результаті у місцевій скарбниці утворюються «дірка». А Баришівщина просто вимиратиме, оскільки люди їхатимуть зі своїх рідних місць в пошуках нормального життя…