Десантники 7 корпусу ДШВ заснували мотоклуб SEVEN'th SON's: історія створення
Сонце нещадно смалить, але повітря тут гаряче не лише через червневу спеку. Десятки байків оночасно запустили двигуни, створивши низький, потужний гул, від якого закладає вуха
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "УП".
Це – епіцентр рок-фестивалю "Дорога до Перемоги", де гуркіт металу та гітарних рифів змішався зі сміхом, обіймами побратимів та запахом бензину.
Серед колоритного натовпу в шкірянках – мотолюбителі 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ. Вони приїхали сюди з чіткою та амбітною метою: оголосити про створення власного мотоклубу.
"У наших бригадах неймовірно багато тих, хто марить двоколісним транспортом, – ділиться один із десантників, перекрикуючи гуркіт рок-сцени. –. Нам потрібне було щось, що єднає нас поза війною, але тримає разом".
Правила новоствореного клубу по-військовому прості та безкомпромісні. Головна умова: ти маєш бути чинним військовослужбовцем або ветераном підрозділів 7-го корпусу ДШВ.
"Маєш старенький мопед, на якому ганяв у дитинстві, чи топовий "Харлей" – байдуже. Якщо ти наш за духом – ти в темі", — посміхаються бійці.
Наразі до клубу вже офіційно долучилися 22 десантника. Організатори жартують: "Це вже практично повноцінний взвод бійців, тільки замість бронетехніки — залізні коні". Поки що неформальна назва клубу - SEVEN'th SON's MMC UKRAINE ("Сьомі Сини").
Хлопці вже отримали підтримку від одного з найбільших мотоклубів України "BANDIDOS MC, UKRAINE", а також основоположників Military Motorcycle Club в Україні "PATRIOTS MMC UKRAINE".
Більшість воїнів – на позиціях, і часто збиратися не вдасться. Однак тільки-но з'явиться нагода, планують влаштувати мотопікнік, - аби далі з новими силами виконувати бойові завдання.
Про залізних коней, філософію швидкості, бунтарства та братерства, що лікує душу, – розповідаємо через історії перших учасників новоствореного мотоклубу 7 корпусу ДШВ "SEVEN'th SON's".
Віталій Пискун – головний сержант 7 корпусу ДШВ, президент новоствореного мотоклубу.
Приїхав на байкерський зліт на BMW F850 GS. Це універсальний туристичний ендуро, розроблений для динамічної їзди як по асфальту, так і по бездоріжжю. Вага – 240 кг. Полюбляє також кросові мотоцикли.
Віталій у війську – з 2013 року. Тяга до мотоциклів була ще з дитинства - років з 8-9. Надає перевагу байкам з підвищеною прохідністю. Катається по підрозділах не на пікапі, а саме на позашляховому мотоциклі, де доводиться їхати і по грунтовій дорозі, і по грязюці.
Відвідує аматорські змагання з мотокросу. З останніх - восени минулого року брав участь у чемпіонаті України з мотокросу у Бучі Київської області. Тоді й виникла ідея створення власного мотоклубу 7 корпусу ДШВ.
"У корпусі у нас багато прихильників мотоциклів, багато мотоспортсменів. Саме тут ми зібралися з бойових бригад корпусу, хлопці, які своє життя присвятили мотоциклам, подиху свіжого повітря, відчуттю свободи", - розповідає головний сержант 7 корпусу ДШВ.
Віталій Пискун каже, що є два напрямки народження мотоклубів у світі. І один з них - це саме мілітарі мотоспільнота. Наприклад, у США у байкерські клуби почали об'єднуватися військові, котрі поверталися з війни у В'єтнамі. Їм важко було акліматизуватися у цивільному житті. Тому шукали подібних до себе зі спільними інтересами, хобі.
"В офіційних клубах чіткий статут - майже як у Збройних силах України. Чітко прописана ієрархія: хто чим займається, хто дорожній капітан, який будує маршрути, хто сержант, який опікується забезпеченням, президент, віце-президент. Я президент нашого клубу і буду захищати його інтереси", - додав він.
Віталій, позивний "Док". Штаб-сержант 7 корпусу ДШВ. Байк – Yamaha Fazer 2005 року. Має ще кросовий мотоцикл для їзди по горах і пісках.
"Док" за кермом байка більше 12 років. На своєму класичному "залізному коні" проїхав пів України. Каже, мотоциклісти часто згруповуються для виконання певних спільних завдань. Зокрема, друзі-байкери допомогли збирати його Yamaha, який в нього більше 10 років.
"Чисто для себе я вибрав золоту середину, щоб він міг багато де проїхати, був достатньо швидкий. Я спокійно на нього сідаю, можу проїхати середнє бездоріжжя. Виїжджаю на трасу, і в місті катаюся. Він мені приносить насолоду для душі", - ділиться своїми враженнями від свого байка Віталій.
Він пригадує, що коли вони захищали Вербове на Дніпропетровщині у 2023 році, не було ні баггі, ні НРК, і військові діставались на позиції на радянських мотоциклах із "колясками".
"Ти проїхався, тобі легше на душі, ти кайфонув від того і готовий знову йти на позицію. З іншого боку, в той момент вони нас сильно рятували. Вони виконували завдання – привезти водичку, вивезти поранених. Основна логістика тоді відбувалася завдяки мото", - пригадує "Док".
Максим, позивний "Mak Kas". Головний сержант 77-ї ОАеМБр 7 корпусу ДШВ. Їздить на спорт-туристі HONDA CBR600 F4 Ultima Light. Мріє купити справжній чопер.
"Макас" ганяє на мотоциклах із 13 років. Свій перший двоколісний - чопер на двигуні Д-8 - збирав по деталях власноруч. Щоб "зліпити" раму, довелося навіть навчитися працювати зі зварювальним апаратом.
"Це був мій перший чопер, на якому я нормально їздив. Але недовго - потрапив у ДТП. Тоді я ще не мав досвіду водіння на двоколісній техніці", - пригадує Максим.
Проте аварія не злякала хлопця. Навпаки, далі він лише затято набирався досвіду: кермував скутерами, мопедами, важчими мотоциклами. Максим із гордістю ділиться: зібрав повну колекцію скремблерів (scrambler), починаючи з першої серії - Renegade.
"Зараз я їжджу на спорт-туристі. Це дуже лімітована серія - HONDA CBR600 F4 Ultima Light. Цікавий апарат. Через специфічну фару він виглядає, як міньйон. Цей мотоцикл я щиро полюбив, виїжджати на ньому - суцільне задоволення. Він дарує сплеск адреналіну та відчуття шаленої потужності. Тут ти не маєш права на помилку. Це найвищий рівень шліфування власних навичок", - розповідає головний сержант.
Військовий переконаний: будь-яка тема, пов'язана з мотоциклами, - це завжди про братерство. А в десанті братерство взагалі на найвищому рівні. "Неважливо, хто ти - солдат, сержант, офіцер, новоприбулий чи досвідчений контрактник — усі знаходять спільну мову й отримують від цього кайф", - додає Максим.
Хлопець зізнається, що дуже хоче розвивати мілітарі-мотокультуру, особливо у новоствореній спільноті 7-го корпусу ДШВ "Сьомі Сини".
"Чому ця тема з'явилася у війську? Бо десант - це сучасна кавалерія, вершники зі зброєю. Для нас, штурмовиків, кавалерійський дух є основою основ. Зараз ми активно розвиваємо мотокультуру. Головна ідея нашого клубу "Сьомі Сини" в тому, що десантник - це кавалерист. Його завдання - завжди рухатися тільки вперед, не відступати ні на крок і "робити вітер"", - резюмує головний сержант 77-ї ОАеМБр.
Юрій "Вінстон", інструктор у 25 ОПДБр 7 корпусу ДШВ. Їздить на класичній Honda CV. Полюбляє спокійну їзду.
"Вінстон" за кермом двоколісного лише третій сезон. Спочатку просив "залізного коня" у знайомих, а коли сподобалося - купив свій байк. Зупинився на японській класиці Honda CV. Зізнається, це те, що треба для початківців. Він спокійний, надійний і комфортний під час їзди.
"На чотирьох колесах – не страшно. Тут все ж якийсь страх є - і в цьому кайф. Це як антистрес після бойових завдань. Якось розвантажуєшся. Вже не про роботу думаєш, не про службу, а коли їдеш – кайфуєш. Просто відпочиваєш мізками", - пояснює "Вінстон".
Він переконаний, - байкерське братерство єднає десантників. Навіть якщо когось не знаєш, швидко знайомишся – і всі один одному допомагають.
"SEVEN'th SON's MMC UKRAINE" – це історія не так про розваги, як про братерство і терапію швидкістю. Для десантників 7-го корпусу ДШВ "залізні коні" стають інструментом психологічного перезавантаження. А мотоклуб - простором, де військові та ветерани знаходять безумовну підтримку тих, хто розуміє їх без слів.
Червневий мотопікнік відкриє для клубу новий сезон. Але справжній маршрут його учасників значно довший за будь-яку трасу - це шлях до збереження себе і ментального відновлення.
