З’явилося журналістське дослідження питання закриття Ворзельського будинку дитини

Ворзельський будинок дитини

Журналістка Альона Медведєва провела міні-дослідження питання закриття Ворзельського будинку дитини

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з покликанням на статтю Альони Медведєвої спеціально для "УП.Життя".

Наприкінці січня 2023 року допис із запитанням "Чому нас закривають? " на Facebook-сторінці Київського міського будинку дитини імені М. М. Городецького сколихнув спільноту та став приводом для міні-дослідження Альони Медведєвої.

Допис викликав бурхливу реакцію через те, що закриття дитбудинків сьогодні планується і в Києві, і в багатьох інших регіонах України. Зокрема, розглядають можливість закриття Ворзельського будинку дитини імені Городецького.

Любов Лісуха, донедавна виконувачка обов’язків головного лікаря Київського міського будинку дитини імені М. М. Городецького, а нині – голова комісії з реорганізації закладу, розповіла історію його евакуації й про те, де і чому зараз перебувають вихованці Ворзельського будинку дитини.

Тож початку повномасштабного вторгнення будинок дитини імені Городецького потрапив в окупацію, пізніше його вихованців було евакуйовано до Чернівців. Утім, наразі там набагато менше дітей, ніж виїздило з Ворзеля.

За словами Любові Лісухи, у закладі перебували й діти "тимчасово влаштовані". Тобто дитину вилучили через неблагонадійну поведінку батьків, а потім вони виконали приписи служби у справах дітей і змогли забрати дитину назад. Коли будинок дитини евакуювали, то спочатку привезли дітей до київської лікарні, куди вже приїхали батьки. 

Любов Лісуха розказала:

Там ми склали акти прийому-передачі. Була й одна паліативна дитина, яку мама забрала. Але від початку жінка від неї і не відмовлялася, постійно навідувалася. Просто її дитина важка і потребувала спеціального догляду, тому була у нас. Коли ми евакуювали дітей, то Київ обстрілювався, і за згодою мами цю дитину теж вивезли до Чернівців. А потім, коли стало спокійніше, повернули у Київ до мами.

Натомість мешканка Київської області, яка кілька років тому взяла під опіку групу дітей саме з Ворзельського інтернату, розповіла дещо іншу історію, яка змушує замислитися  чи дійсно добре обстежували та лікували дітей в цьому закладі.

Подружжя думало взяти в сім’ю одну дитину. Але у 6-річного Тарасика, який їм сподобався, в цьому ж дитбудинку знайшлися ще троє сестричок: п’яти, чотирьох та двох років. Родина ухвалила рішення прийняти усіх, бо й не здогадувалася, які принципово важливі речі від них приховав персонал. Жінка розказала:

У висновку було написано, що діти здорові, тільки мають незначну ЗПР (затримку психічного розвитку), Але я маю педагогічну, психологічну освіту. Крім того, ми проходили курси, спілкувалися з прийомними батьками – всі говорили, що можна на це вплинути, якщо забезпечити дітям нормальну реабілітацію.

Згодом дізнавшись справжній стан здоров’я дітей, прийомна мама захотіла з’ясувати звідки взялися такі діагнози. Проте і в службі у справах дітей, і в дитбудинку батькам відповіли, що вони не мають робити дітям дослідження на виявлення таких недуг, тим паче – лікувати їх.

На будь-які намагання наблизитися до цієї теми нещодавня керівниця будинку дитини імені Городецького Любов Лісуха відповідала:

Все, що стосується дитячих діагнозів – це інформація, яка є лікарською таємницею, я не можу і не буду це коментувати.

Експертний коментар зробили членкині правління Української мережі за права дитини Галина Постолюк, директорка благодійної організації "Надія і житло для дітей" та Василина Дибайло, керівниця міжнародної благодійної організації "Partnership for Every Child / Кожній дитині".

Галини Постолюк вважає, що якщо припустити, що персонал Ворзельського будинку дитини знав, що у дітей є такі проблеми, то – це недбальство: можна було б залучити психологів для роботи з дітьми. У штаті деяких закладів є дитячий психіатр, деякі заклади залучають фахівців ззовні. Тим більше якщо дітям, за словами мами, давали заспокійливі. Але в цьому випадку важливо, чи це ініціатива персоналу закладу, чи лікарський припис.

Далі йдеться про те, що фахівці з громадського сектору не пропонують кардинальних кроків: поки в інтернатах є діти, про них потрібно дбати. Проте вони однозначно підтримують створення умов для розвитку прийомних, патронатних сімей та дитячих будинків сімейного типу. І наголошують, що в умовах війни робити ухил саме на сімейні форми виховання ще більш правильно, ніж до війни.

Василина Дибайло висловилася:

Правильне рішення уряду – максимально зробити так, щоб діти жили в родинах. Просто для цього потрібні ресурси. Навіть, якщо це паліативна дитина, краще дати родині додаткові кошти, щоб вона могла цей паліатив забезпечити, ніж тримати гвардію персоналу

Галина Постолюк додає, що без системної кропіткої роботи бажаного не досягти:

Без ведення індивідуальних кейсів дитини, роботи з їхніми сім’ями – і біологічними, і потенційними різних форм виховання, мало що зміниться в житті дітей… Потрібно працювати з сім’ями, щоб дітей з них не вилучали.

Нагадаємо, що у Ворзелі  для внутрішньо переміщених осіб та мешканців громади, які втратили житло, почав працювати "Банк одягу".