Активіст, підприємець з Білої Церкви Віктор Левицький: влада з патрульною поліцією знищують нашу обороноздатність

Віктор Левицький

«Моя Київщина» поспілкувалась з Віктором Левицьким – підприємцем, активістом, командиром 9 сектора у складі 4 ДФТГ на Білоцерківщині. Говорили про важливі та болючі теми законності та правопорядку, а, точніше, беззаконня та свавілля з боку керівної влади та органів правопорядку – патрульної поліції Білоцерківського району.

- Пане Вікторе, широкому колу білоцерківців ви відомі як підприємець, а також людина, яких зазвичай називають місцевий активіст та борець із корупцією на місцях. Перш ніж ми почнемо розмову, розкажіть про Вашу діяльність у Білій Церкві. Чим безпосередньо займаєтеся?

- Так, я займаюсь підприємницькою діяльністю, але в мене ще є хобі – антикорупційна діяльність.
Конституція вимагає контролювати владу, і це наш обов’язок. Тих, кому ми довіряємо владу, маємо право і контролювати, бо, до прикладу, навіть, якщо людина довіряє в себе дома робити ремонт, то вона, звісно, ж контролює тих, хто його робить. Це якщо коротко.

- Окрім підприємницької діяльності, ви ще маєте безпосереднє відношення до ДФТГ. І як відомо після формування добровільного воєнізованого підрозділу в білоцерківському районі виникли певні проблеми. Розкажіть, в чому вони полягали?

- З перших днів вторгнення в одному з наших мікрорайонів міста зібралися мисливці із власною зброєю, контролювали блокпости, організували штаб, а пізніше почали формувати ДФТГ. З самого початку нас було десь 180 осіб, але коли підписали контракти, то налічувалось вже близько 1000 чоловік. Ми отримали зброю, яку зберігали. Тоді нікому не було зрозуміло, що таке ДФТГ, які їх права, обов’язки,  гарантії від держави, тому я написав близько 10 запитів до Верховної ради України і КМУ про роз’яснення, зокрема щодо їх фінансування та тренування, адже без тренування ми – гарматне м’ясо.

До речі, приблизно саме тоді стався випадок у Броварах, коли росіяни почали підходити, а бійці ДФТГ, переважна більшість, злякалась, кинула зброю і розбіглася. Звичайно, ці люди не військові, страшно, коли не вмієш володіти зброєю.

Коли була створена наша організація, хто що вмів і знав, тренував і навчав інших, хоча про це мала б піклуватися  влада. Якщо розібратися, ДФТГ входять до складу батальйону територіальної оборони. Між військовим і добровольцем ДФТГ різниця тільки в тому, що члени ДФТГ живуть вдома, їдять вдома і не отримують зарплати, а військові тероборони живуть у казармі і отримують зарплату. Але, по факту, обов’язки однакові, один командир, то й тренувати мали б однаково.

Зауважу, що я доставляв  гуманітарну допомогу у Бахмут, і був дуже здивований, коли зустрів там вояків ДФТГ з Харкова у обмундируванні зразка НАТО, з озброєнням і своїми позиціями. Більш того, коли вони працювали на виконанні наказу, отримували навіть зарплату від міської влади. Так, вони  чергували вахтовим методом, тиждень через тиждень, за 10 км від передової, але загалом пройшли школу життя. Якщо зараз не дай Бог, у Харків сунуться вороги, то їх вже зустрінуть справжні бійці, які вміють координувати дії з ЗСУ, корегувати артилерійський вогонь. У них вагомі здобутки: і полонених брали, і трофеїли танки.

А зараз наших хлопців з ДФТГ починають забирати на передову в складі територіальної оборони абсолютно не підготовлених, через відсутність елементарного забезпечення вони рік не тренувалися, а просто ходили з автоматами. Тут нами ніхто не займався, на жаль.

- Розкажіть про скандальну ситуацію з пошиттям форми для членів ДФТГ Білої Церкви, яка відбулась минулого року?

- Спершу зазначу, загалом у нашому 4 ДФТГ налічувалося 1050 осіб, який було розділено на сектори. Форму для бійців місцева влада зробила замовлення на пошиття пізно та ще й за завищеною ціною при її низькій якості. Це при тому, що були підприємства, які вже на той час мали сертифікати на пошиття форми, відповідно її треба було просто купити. А наші місцеві чиновники почали шукати й замовляти пошиття у неакредитованого виробника, який взагалі не мав жодного стосунку до цього. По-перше, форма яку ми отримали влітку була взагалі непридатна для тренувань і почала попросту розлазитися. По-друге, з 1050 осіб у 4 ДФТГ форму отримали всього 250 чоловік. Ось така турбота від місцевої влади.

- Якою була ситуація щодо фінансування та матеріального забезпечення ДФТГ на Білоцерківщині?

- Фінансування ніякого не було. Командирів було 12 чоловік і кожен із них мав знайти місце, де перебувати. Міська влада нам обіцяла, що закриє всі витрати по теплу і електроенергії, адже була зима. Добре, що в мене є своє приміщення, а інші до сих пір там, де орендували приміщення, залишися винні за все – тепло, оренду, електроенергію, бо ніхто з ними не розрахувався. Мова йде навіть не про зарплату, бо всі працювали добровільно без зарплати, а про відшкодування витрат на комунальні послуги та оренду приміщень.   

- Питання забезпечення громадою ДФТГ за понад рік війни піднімалося досить часто, але запити командирів, як вони самі зазначають, були проігноровані. На вашу думку, чому у місті було розформовано ДФТГ і на що нині влада виділяє 50 мільйонів гривень з міського бюджету? 

- Що відбулося на сьогодні з ДФТГ? Насамперед відзначу, що ми, у складі 1050 чоловік, декілька разів хотіли зробити мирну законну акцію протесту, але нам обіцяли забезпечення. І що відбулося в кінці? Влада формує собі одного підконтрольного командира, який буде виконувати всі їхні вказівки, а всіх решту незаконно ліквідовують, залишаючи одне угруповання в складі понад 160 осіб. Нагадаю, нас була загальна кількість більше 4 тисяч чоловік у складі  добровольчих формувань, а дії влади призвели до того, що залишилася сотня і на цю сотню влада виділяє 50 млн гривень.

Справедливості заради мало б залишитися ДФТГ-4, яке більше виконувало різних завдань, яке патрулювало разом з поліцією. Зауважу, що з нашим 4-им ДФТГ ніхто не міг змагатися по кількості і по виконанню. Коли почалося вторгнення, ми і патрулювали, і окопи копали, і будували блок-пости, причому робили це все за власні кошти. Зброю, звісно, забрали і тепер ці 50 млн гривень розійдуться незрозуміло куди, а це сума забезпечення на рік. Я вважаю, що ліквідація ДФТГ була незаконна, без зборів, без фіксування порушень тощо. Хтось був дуже зацікавлений у цьому.   

- Продовжуючи нашу розмову у контексті війни, розкажіть про власний оригінальний винахід як ще один елемент зброї для боротьби з окупантами на фронті. Коли і як Ви його придумали?
- Мова йде про надульний пристрій для метання ручних гранат. В той час, коли було багато автоматів і був доступ до зброї, ми вирішили, що треба швидко придумати щось унікальне, аби ефективніше нищити ворога з мінімальними ризиками втратити життя для наших бійців. Почали з маленького і прийшли до конкретного виробу, який зараз одобрений всіма підрозділами і який скрізь працює. Наразі ми намагаємося вирішити питання, щоб його офіційно через Укроборонпром почали виробляти.

Цей пристрій унікальний тим, що людина не ризикує життям, а принцип його дії такий: охолощується бойовий патрон, закладається в автомат, спеціальний пристрій накручується на дуло автомата, у спеціальний контейнер закладається граната Ф-1, витягується чека і робиться постріл. Сам контейнер виконує дуже багато роботи, - у цьому весь секрет. Там є навіть затримка вибуху гранати на вибір стрільця, тобто, можна зробити штатний постріл з вибухом через 4 секунди, а може зробити з затримкою вибуху на скільки потрібно.

Дуже ефективний пристрій, на який є попит, але ми, на жаль, не можемо забезпечити усіх, бо це все гроші і час.

- Великі кошти йдуть на виготовлення даного пристрою?  

- Кошти на цей пристрій ми спочатку  оголошували збори в соцмережах, але люди, в яких немає зайвих коштів, стараються хоч 200-500 грн дати, щоб допомогти. Натомість наші заможні люди абсолютно не реагували і не пропонували свою допомогу. Зараз ситуація трохи змінилася: дуже добре допомагає Львів, Київ, Одеса, Харків, котрі самі дзвонять і пропонують допомогу на виготовлення цього пристрою.

- Чи запатентований даний виріб? Куди відправляєте?

- Виробляємо і відправляємо на передову. Виріб уже запатентований, пройшов усі іспити. Рухаємося далі, щоб мати справу з Укроборонпромом, який навіть не розглядав би виріб без патенту.

- Ви визначили себе як людину, яка займається антикорупційною діяльністю у Білій Церкві. Згадаймо одну зі скандальних історій із внесенням змін до генплану м. Біла Церква, яку ви неодноразово публічно озвучували і яка вартувала чималих коштів з бюджету громади. Які схеми, на вашу думку були застосовані для розробки оновленого генерального плану міста і що з ним не так? 

- Я випадково натрапив на генплан у 2021 році, коли на сесії депутати Білоцерківської міської ради проголосували за внесення в нього змін. Я зацікавився і слідкував, коли він з’явиться в Прозоро і хто братиме участь. За моїми спостереженнями, він зовсім мало «повисів» на сайті держзакупівель, а  буквально через два тижні після того як оприлюднили тендер, через дві неділі створилося підприємство, яке і перемогло. До речі, учасник – одна людина родом з Донбасу, у якого немає жодного офіційно влаштованого працівника. Це досить дивно, а ще мене шокувала сума на виконання даних робіт. На той час, у 2021 році, це було півмільйона доларів або 14 млн гривень. Я звісно взявся за голову, мені стало дуже цікаво побачити генплан, тобто, який буде продукт на виході. Найцікавіше, по факту в генплан включили землі сільськогосподарського призначення, у яких є власники, тобто це чиїсь паї. Я став передивлятися земельний кодекс в якому  з’явилися зміни. Якщо коротко, сама суть змін: якщо в генплані вказана земля, то власник земельної ділянки має подати заявку для зміни цільового призначення на таке, яке йому хочеться. Тобто всі ці площі раптом включилися в генплан навколо Білої Церкви, де зокрема на землях сільськогосподарського призначення плануються  якісь й офісні центри, й торгові центри, й басейни та інше. Але туди ж не можливо провести якісь комунікації, бо це поля! Зрозуміло, що це фікція, схема для того, щоб змінити цільове призначення цих земель. Фактично у місті з таким генпланом узаконюється все те, що було вкрадено в період останніх 8 років.

Щодо тендеру і його виконання, тут був дуже цікавий момент: вже через місяць після відкриття тендеру з’явився перший Акт виконаних робіт і вищевказаний підприємець вже отримав частину коштів. Згодом, через ще півтора місяці – іншу частину, і загалом ця сума склала 10 млн гривень. Тоді, у 2021 році залишилися неосвоєними 4 млн гривень, і вже під час військових дій влада хотіла завершити цей процес. Зробили презентації, круглий стіл, винесли рішення на сесію. До речі, я був на тій презентації, яка проходила без виконавців, а чужу роботу хотів презентувати головний архітектор. Лише вдумайтеся, головний архітектор, який поставив задачу підприємству внести зміни в генплан, сам його хотів презентувати, але ми не дали цього зробити!

Ми, як і багато містян, які зараз на фронті, хотіли внести свої зміни, про що зауважили. Відповідь архітектора була наступною: нехай ті хто на війні подають свої пропозиції  з окопів. Зрештою міська рада проголосувала за відтермінування на рік здачу генплану, тобто, підприємство до кінця 2022 року мало здати оновлений генплан, але все на тому рівні і залишилося.

- З вашої активної публічної позиції зрозуміло, що окрім представників місцевого самоврядування в поле зору періодично потрапляють працівники правоохоронних органів Білої Церкви. В чому полягала неправомірність дій патрульної поліції про які ви заявляли не так давно?

- Історія з патрульною поліцією відбулась в найгарячішу пору, коли росіяни йшли у Васильків, стояли біля Фастова. Тоді члени нашого ДФТГ вдень і вночі масово допомагали ЗСУ усім чим могли. Дуже цінилися на той часі токарі, бо якщо станків вистачало, то токарів збирали у місті, у селах, відповідно їх треба було привезти й відвезти. Оскільки у нас були паролі й посвідчення, ми могли це робити в комендантську годину.

Деякий час не виникало запитань, аж поки  якось увечері наша чергова машина повезла майстра додому і не повернулася. Через те, що водій не відповів на дзвінки я підняв ГШР (групу швидкого реагування) на спецавтомобілі з озброєнням. Через деякий час водій таки вийшов на зв’язок написавши повідомлення, мовляв їх біля блокпосту затримала поліція через підозру у водія ознак алкогольного сп’яніння. Як виявилося, на блокпосту чергували поліцейські та кілька чоловік з ДФТГ, які спинили наших хлопців через те, що вони були без форми, хоча й знали паролі. Навівши на них зброю, поклали обличчям в асфальт, відібрали телефони. Токар – літній чоловік, втратив свідомість. Патрульні його привели до тями і відвезли додому в село, а водія безпідставно звинуватили у вживанні алкоголю та заборонених речовин, хоча експертиза цього не довела. Після проведення експертизи на драгері, який нічого не показав, поліцейські підробили  протокол в якому вказали, що водій відмовляється від освідування, але водій випадково помітив, що у пустому документі вже вписані прізвища свідків. Як виявилося згодом, попередньо до події у протоколі були записані свідками члени іншої ДФТГ, тобто, протокол вже був сфабрикований. При цьому поліцейські викликали евакуатор, який забрав авто на штраф майданчик не дивлячись на те, що я особисто з іншими бійцями прибув на місце затримання авто і міг забрати автомобіль. 

- У скільки вам обійшлися такі припущення патрульних поліцейських і відповідно послуги евакуатора та штрафмайданчика?

- Безпідставні припущення патрульних поліцейських обійшлися нам у 10 тисяч гривень за два дні перебування авто на штраф майданчику. Але, я не мав наміру це так залишати. В той вечір, коли трапилася ця подія, ми з водієм поїхали в ПНД №4 (Білоцерківський психоневрологічний диспансер), щоб зробити аналізи, але нам відмовили, пояснивши, що такі види аналізів просто не роблять. На свій офіційний запит до даного медзакладу я отримав відповідь, мовляв: «У нас нема профільного лікаря-нарколога, потрібного обладнання та лаборантів, адже міська рада не виділила на це кошти». Забігаючи наперед скажу, що в результаті ми виграли суд, довівши що протокол був сфабрикований патрульними поліцейськими.

- З огляду на неможливість проведення відповідних експертиз у спеціальному медичному закладі Білої Церкви, чи з’ясовували ви, де та яким чином проводиться дослідження на можливий стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння у водія?

- Як не крути, а місцева влада по суті прибрала ПНД, де робилися такі експертизи на професійному рівні, де матеріал, на якому проводилася експертиза, зберігалися протягом певного часу. З огляду на це поліцейські стали возити водіїв на експертизу у КНП «Ставищенська лікарня». Уявіть, які це витрати по пальному! За добу в поліцейських може бути десяток, а то й більше рейсів на Ставище. Впевнено стверджую, що всі аналізи, які зроблені в Ставищенській лікарні, вважаються незаконними і матеріали у цій лікарні не зберігаються. Дана лікарня вже перейменована, хоча в протоколах й досі пишуть стару назву - «Ставищенська районна лікарня», цим самим роблячи протоколи недійсними.

Для нашого 200-тисячного міста мер мав би обов’язково забезпечити роботу лікарні (ПНД) для проведення медичних оглядів водіїв на предмет вживання алкоголю чи наркотичних речовин.
Натомість у відповіді на наш адвокатський запит відповіли, що з «1. 01.2022 року у закладі відсутні посади медичних працівників для проведення медичних оглядів водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння».

- Які підстави є у патрульних поліцейських забирати авто на штрафмайданчик без рішення суду, коли діє презумпція невинуватості? Адже це порушення закону…

- Вони просто керуються рішенням виконкому №167 від 29.03.22, яке ухвалено з перевищенням повноважень за ініціативою мера Геннадія Дикого, згідно якого автомобілі конфісковують і ставлять на штрафмайданчик. Я вважаю, що поліція має користуватися законами України, а не рішенням виконкому. Але головна мета патрульної поліції Білої Церкви – забрати автомобіль, який вони не мають права забирати, і заробити на цьому немалі кошти на підставі рішення виконкому та підпису мера, які вийшли за межі своїх повноважень. Отже, члени виконкому на чолі з міським головою і поліція однозначно порушили і продовжують порушувати прямі норми законів України.

- Ви натякаєте що така схема «роботи» вигідна не тільки працівникам патрульної поліції? 

- Якби все було по закону, то ніхто не мав би зиску. Для того, щоб ця схема працювала, мер паралізував наш наркологічний диспансер – лікарню №4, вона не може робити перевірки водіїв, хоча останні 40 років саме вона проводила всі експертизи. Це, на мою думку, змова міської влади з поліцією, адже їм треба чимось прикриватися.

А ще наші громадяни не знають своїх прав у випадку проведення експертизи, яку має проводити сертифікований лікар на відповідному обладнанні у професійній лабораторії. Тому, в таких випадках треба озброїтися усією можливою інформацією, щоб не стати жертвою вищевказаної схеми.