Мер Борисполя Анатолій Федорчук: Історія дасть оцінку діяльності і моїй, і кожного президента

Уже понад 10 років незмінним мером одного з найбільших міст Київщини залишається Анатолій Федорчук. Про конфлікти в Бориспільській міськраді, хабарництво свого першого заступника, ставлення до нового президента та проблеми міста він розповів у інтерв’ю "Моїй Київщині"

- Наразі постала необхідність будівництва нового лікувального корпусу в Бориспільській багатопрофільній лікарні. Як відомо, під час робочої поїздки до міста президент Володимир Зеленський доручив за рік це питання вирішити, інакше обіцяв усіх відповідальних звільнити. На якому етапі зараз будівництво і чи вкладатиме місто в це бюджетні кошти?

- Станом на сьогодні у нас готовий проєкт будівництва, який пройшов державну експертизу. Однак на нарадах з головою КОДА Михайлом Кареновичем Бно-Айріяном ми дійшли згоди і прийняли рішення, поки що не розпочинати будівництво нового корпусу, оскільки і сама лікарня, і наявні корпуси знаходяться в дуже занедбаному стані. До того ж, на питання губернатора про те, скільки буде тривати будівництво, ніхто відповіді дати не може. Адже поки що невідомо, яка компанія виграє тендер, і чи буде вона добросовісною.

Ми бачимо на прикладі міста Бориспіль, скільки сьогодні є довгобудів. І викликано це, в першу чергу, тим, що на тендерах перемагають не завжди сумлінні забудовники. Тому ми вирішили, по-перше, спочатку привести в божий вигляд ті корпуси, які вже є сьогодні, і, по-друге, переглянути логістику і раціональне використання наявних площ. Лише після цього можна буде розглядати питання будівництва нового лікувального корпусу. Зараз у нас розпочалися капітальні ремонти в основній будівлі центральної районної лікарні. Окрім того, з міського бюджету виділено 15 млн.грн. на ремонт пологового відділення для того, щоб з часом перемістити туди інше. Тобто там цілий цикл робіт і завершити ми його плануємо весною.

Що стосується обіцянки президента всіх звільнити, якщо через рік не буде збудована нова лікарня, то так питання не стояло. Дійсно звучало те, що за рік потрібно побудувати новий лікувальний корпус. А з приводу "звільнення" було сказано так – "Інакше за Вас не проголосують, якщо підете на вибори". Тобто, насправді, ніхто нікого звільняти не збирається. Але лікарня не може бути в тому стані, в якому вона є сьогодні. І ми й самі це прекрасно розуміємо.

- А яке Ваше особисте ставлення до нового президента та його діяльності?

- 73% народу надало перевагу саме йому і думку людей потрібно поважати. Я думаю, що історія дасть оцінку діяльності і моїй, і кожного президента. Я ж не в тому статусі, і не Бог, щоб це робити. Можу лише сказати, що сьогодні Україна потребує змін. І те, що в ній відбувається, – це закономірний етап.

- Як Ви оцінюєте дії президента під час візиту до Борисполя, коли він вигнав із зали, де проходила нарада, секретаря міськради Ярослава Годунка?

- Я був свідком цього всього. Але брати лише цей епізод і говорити про те, правильно це чи ні, було б не дуже коректно й об’єктивно, оскільки ніхто не знає, з чого все починалося. А почалося все з візиту президента до центральної районної лікарні, адже саме там відбулися перші перепалки між президентом і секретарем міської ради. Але там я присутній не був, і про те, що відбувалося, знаю лише з преси. Саме це послужило каталізатором того, що сталося в сесійній залі. Тому давати якусь оцінку я не буду.

Можу лише одне сказати: у нас сьогодні розбурхане суспільство. Можливо, я людина старої формації, але раніше існувала повага до посади і до людини, яка її займає. Сьогодні ж іноді виходить зовсім інакше. Кажуть, що це свобода. Але я вважаю, що це елементарна невихованість. Будь-яка людина може назвати чиновника хабарником і їй за це нічого не буде. Втратилася ієрархія влади, повага до старших, до людей, які обіймають вищі посади. Якщо є президент держави і йому надали таку високу довіру громадяни України, то це потрібно розуміти і пам’ятати.

- А як би Ви прокоментували конфлікт, а саме, бійку між Ярославом Годунком та колишнім заступником Луганської РДА Ігорем Петровскісом?

- Я добре знаю, що раніше вони були в дуже гарних стосунках і в 2015 році об’єднаними силами воювали проти мене. Яка кішка між ними пробігла, мені важко сказати. Про це краще запитати у них. Що вони один про одного у Фейсбуках говорили, я теж не знаю. Але, кажуть, це й стало причиною їхнього конфлікту в приміщенні Бориспільської міської ради. Я, на щастя, свідомо не зареєстрований у Фейсбуці. Тому що сьогодні багато хто використовує цю соціальну мережу в брудних цілях, замість того, щоб послуговуватися нею в якомусь конструктивному напрямку.

Я лише знаю із заяв Петровскіса, що він у лікарні перебував 21 день, і що Годунку вручена підозра. Як будуть розвиватися події далі, покаже час.

- У липні відбулися обшуки в міськраді Борисполя, зокрема, в кабінеті Вашого першого заступника Миколи Корнійчука, через підозру в хабарництві. Що ж, насправді, тоді відбулося, чи підтвердилась інформація стосовно корупційних дій чиновника? І чи правда, що за місцем проживання інших посадовців міськради також проводились обшуки?

- У нас змінився кримінальний процесуальний кодекс і сьогодні будь-яка заява людини до правоохоронних органів слугує підставою для заведення кримінального провадження. Можуть застосовуватися різні оперативно-технічні заходи, в тому числі й прослуховування, встановлення техніки. Варто зазначити, що в той же день тодішній генеральний прокурор України Луценко заявив, що інформація про те, що в заступника міського голови Борисполя вилучили 60 тис.грн. хабаря не відповідає дійсності. Це були його особисті кошти, які за рішенням суду мали повернути назад як незаконно вилучені.

Кримінальне провадження досі триває, однак, я думаю, що незабаром воно буде закрите як безпідставне. Адже на сьогодні предмету хабаря немає, того, хто його нібито давав - теж, тому складу злочину немає. Особисто я в тому, що сталося в кабінеті Миколи Петровича бачу політичний підтекст. Що стосується обшуків в інших чиновників, то вони більше ні в кого не проводилися.

- У місті існує проблема забруднення озер фекаліями. Хто ці забруднювачі, та яких заходів боротьби з ними вжито?

- Я вже казав, що не завжди те, що лежить на поверхні, відображає реальну картину. Коли президент приїжджав до нас у міську раду, деякими політичними силами це було використано для проведення певних підривних провокаційних акцій.

Зазвичай, на одній із планових нарад, перед тим, як розпочинається сезон відпочинку на озерах, ми викликаємо водолазів, і вони обстежують дно. Це робиться з метою забезпечення безпеки. І цього разу в одне з озер водолази дійсно відмовилися занурюватися, тому що там було багато нечистот. Це - озеро Олександрівське. І ми обговорювали це на плановій нараді.

Проблема викликана тим, що водойма оточена приватними садибами, і їхні власники для того, щоб не платити за викачку вигрібних ям, таємно під покровом ночі зливають туди нечистоти. Також буває, що інжейки, які займаються викачуванням нечистот у приватному секторі, щоб не платити за злив цієї каналізації у спеціально відведене централізоване місце, зливають її в озеро. Але це поодинокі випадки, вони не носять масового характеру. І ми з ними боремося, залучаємо правоохоронні органи, громадські організації, комунальні служби, відділ благоустрою. За останні 2-3 місяці ми більше ні про один такий випадок не чули.

Коли ж президент до нас завітав, паном Володимиром Розумовським був переданий йому лист, де було 6-7 проблемних питань, серед яких і це. Він скористався тим, що ми це обговорювали на нараді, і написав президентові про те, що нібито тут всі озера на 1 метр забруднені. Ось звідки це все пішло, але це неправда.

- Як плануєте вплинути на ситуацію із нестачею шкіл та садочків у Борисполі?

- У нас не така вже й критична ситуація, але ми все одно це питання вирішуємо. У 2006 році в місті було 10 дитячих садочків, а в цьому році вже 12. Зараз ми розпочинаємо будувати 13-ий та обстежуємо 14-ий. Окрім того, в цьому році ми ввели в експлуатацію прекрасний навчальний заклад – Бориспільський академічний ліцей, де навчається 960 дітей. Також плануємо за два роки здійснити добудову ще однієї школи - №5, де буде приблизно 600 місць. Фінансові питання для цього вже вирішені.

Мушу сказати, що в місті дуже інтенсивно зростає кількість жителів, особливо дітей. Зокрема, за 2019 рік у нас число дітей шкільного віку збільшилося на 560 осіб. Лише для них потрібно було б, як мінімум, два дитячих садочки побудувати. Це пов’язано з тим, що сьогодні багато людей з Києва переїжджає до Борисполя: тут комфортніше проживати, і навіть тим, хто працює в столиці, легше добиратися на роботу. І, звичайно, ми не встигаємо за таким ростом кількості жителів. Хоча ще раз підкреслю – критичної ситуації немає.

- Кажуть, що дитсадки в Борисполі кращі за столичні? Ви особливу увагу приділяєте розвитку цього напряму?

- Не зовсім, мабуть, етично буде казати, що наші заклади кращі. Коли ми, наприклад, вводили в експлуатацію дитячий садочок «Віночок», то я особисто разом зі своїми працівниками їздив у місто Київ і дивився, як це роблять там. І можу сказати, що мені дуже сподобалися дитсадки столиці, їхній благоустрій, оснащення, дизайн. Якщо говорити про дитячі садочки, які вже 10-20 років в експлуатації, то наші, порівняно з деякими київськими, дійсно кращі. У чому ми виграємо? У наших дитсадочків великі території, там більше простору. У Києві ж є такі навчальні заклади, де дуже стиснута територія, і дітям практично немає куди піти погуляти.

Я вважаю, що дитячі садочки мають бути, в першу чергу, наповнені змістом. У нас хороший підбір завідувачів, вони співпрацюють з батьками, організовують різні заходи, тому там дійсно є на що подивитися. Бориспільські дитсадки точно нічим не поступаються київським. Ми вчимося один в одного.

- А як щодо агломерації з Києвом, наскільки зараз вона можлива?

- Звичайно, потрібно приймати закон. Той законопроект, який був поданий, і навіть пройшов перше читання, неприйнятний, і всі міські голови навколо Києва його, в принципі, не схвалили. Але я за агломерацію в класичному розумінні цього слова. Сьогодні ми без столиці не можемо розвиватися, так само, як і вона без нас.

Взяти хоча б таку проблему, як очисні споруди. Ми досягли з Віталієм Володимировичем Кличком домовленості, що можемо це питання вирішити саме за рахунок очисних споруд Києва. Зараз, у зв’язку зі зміною влади та не дуже простою політичною ситуацією в столиці вирішення цієї проблеми трохи призупинилося, але з цим обов’язково потрібно щось робити.

Інше складне питання – це сміттєпереробний завод. Сьогодні Київ не може обійтися без Борисполя. Тому що левову частку сміття з нього завозять саме на Бориспільський полігон. Водночас самотужки ми не можемо збудувати сміттєпереробний завод, для цього потрібно об’єднати зусилля, наприклад, Броварів, Борисполя та Києва. Тому за агломерацією - майбутнє. Це і залучення додаткових інвестицій, і розвиток територій, інфраструктури, без чого, в принципі, подальший прогрес неможливий.

- Як пишуть ЗМІ, комунальні підприємства Борисполя потерпають через боржників. Розкажіть, про яку саме заборгованість йде мова?

- У даному випадку, мабуть, найперше потрібно говорити про "Бориспільтепломережу", тому що ця тема для нас найболючіша. Минулого року це комунальне підприємство не мало боргів взагалі, а нині це велика проблема. Скоро буде стартувати опалювальний сезон, а вже сьогодні ми маємо заборгованість перед компанією "Нафтогаз України"у розмірі 14,6 млн. грн. Для такого міста, як наше, це дуже великий борг. У той же час, жителі Борисполя заборгували "Бориспільтепломережі" за надані послуги 19,6 млн.грн. Як вийти з цієї ситуації? Ми збираємося прийняти рішення про надання поворотної фінансової допомоги комунальному підприємству для того, щоб розпочати опалювальний сезон без боргів.

Нині у виконавчої служби знаходиться 1698 проваджень на загальну суму 6,1 млн. грн. тільки одного підприємства. Відсоток виконання їх – 0%. Тобто виконавча служба не працює належним чином. І як зрушити це питання з мертвої точки, я не знаю. Змінюється ситуація в державі, і, можливо, цю проблему таки вдасться вирішити. Раніше до нас вже приїжджав заступник міністра юстиції, і на моє питання з приводу того, чому виконавча служба не виконує судових рішень, він відповів – "у вас дуже високі тарифи, ви їх знижуйте, і не потрібно буде подавати в суд на людей". Це дилетантська відповідь, яка мене дуже здивувала.

У нас тариф економічно обґрунтований і якщо його знижувати, то цю різницю потрібно буде компенсувати з міського бюджету. Ми навіть в цьому році за рахунок бюджету, так як у нас декілька місяців тариф не відповідав ціні на газ, компенсували 6 млн.грн. підприємству. Але, якщо таким шляхом йти, в нас завтра просто всі підприємства закриються. Ми сподіваємося, що в цьому напрямку нарешті почнуться кардинальні зрушення. Така ж ситуація і з "Бориспільводоканалом". Є величезна заборгованість – близько 10 млн. грн. Дуже високі тарифи, мабуть, не дозволяють в повній мірі розраховуватися за надані послуги окремим категоріям сімей. Але ж знову таки, головна проблема в тому, що судові рішення виконавча служба не виконує. 

- А як щодо ОТГ? Місто готове увійти у велику громаду?

- Так. Я вважаю, що сьогодні місто і район повинні бути єдиною територіальною громадою. Коли об’єднуються дві-три сільські ради – це крок в нікуди. Пройде певний час, і всі це зрозуміють. Об’єднання повинне сприяти подальшому розвитку території. Якщо ж бідняки об’єднуються в одну громаду, вони, як були бідні, так бідними й залишаться. Головний постулат – ОТГ має створюватися навколо економічного центру, якщо ми дійсно хочемо досягти якогось прогресу. Якщо ж це просто для галочки, я такий варіант не підтримую.

- Як Вам відомо, наша редакція нещодавно проводила опитування населення на вулицях Борисполя. І для Вас є питання від народу: “Ви стільки разів змінювали партії. Цього разу балотуватиметеся від "Слуги народу"?”.

- Давайте уточнимо, я партії не змінював. Бігають по партіях для того, щоб за допомогою них прийти до влади і зробити собі кар’єру. Я ж ніколи цього не робив, бо мені це було не потрібно. Навпаки, партії просили, щоб я йшов до них, аби підняти їхній рейтинг. У 2006 році я балотувався як позапартійний, у 2010 році і у 2015 теж.

У 2010 до мене приїхав губернатор Присяжнюк і запропонував йти від "Партії регіонів". Я погодився тому, що я людина команди і людина вертикалі, але з однією умовою – я не буду вступати в партію. За це Присяжнюк тоді мені допоміг у тому, щоб місту Борисполю на очисні споруди виділили 274 млн.грн. Якби я не зробив цей крок, нам би цих коштів не дали.

У 2015 році я балотувався, знову ж таки, як безпартійний. Але тоді висунення кандидата на посаду голови міської ради могло відбуватися лише від партії. Тому хочете того чи ні, ви зобов’язані цього дотримуватися або відмовлятися від посади, якщо для вас це взагалі неприйнятно. Тоді Мазурчак Олександр Володимирович - мій земляк, який був міським головою Кам’янець-Подільського, і в якого я вчився, запропонував мені йти від партії "Наш край". Потім законодавство змінилося, цю норму в другому читанні прибрали. Але, оскільки я дав слово, відступати не став, для мене це вже було морально-етичне питання. Тому мене висунула кандидатом партія. Але ні тоді, ні зараз я не був членом партії, не бігав і не бігаю. У мене навіть був колись судовий позов до одного мешканця міста Бориспіль, який розповсюджував інформацію про те, що я нібито в "Партію регіонів" вступив. Ми півроку судилися, але потім мені все це набридло і я відкликав свою позовну заяву.

У жодну партію я вступати не буду. Це моя принципова позиція. Якщо завтра знову зміниться законодавство, і виникне потреба йти від якоїсь партії, я піду лише від "Нашого краю". Сьогодні вона добре працює в нашому місті і є прикладом для багатьох депутатів та жителів Борисполя.

Спілкувалася Юлія Стрільник, "Моя Київщина"