Без обіймів та поцілунків: як пандемія змінила правила етикету

Фото з мережі Інтернет

Пандемія коронавірусу у світі та Україні зокрема суттєво впливає на процес комунікації. Вимушені наразі спілкуватися дистанційно, ми вже по-іншому робитимемо це під час очних зустрічей, коли врешті ситуація із захворюваністю покращиться. Яким же буде цей антикоронавірусний етикет, розбирався інформаційний портал "Моя Київщина"

Норми етикету наразі модифікуються, тож можна спрогнозувати, що їх таки старатимуться дотримуватися й надалі. Насамперед хотілося би зазначити ті цілком передбачувані зміни, що вже простежуються під час живої комунікації.

Відтак, люди зберігають соціальну дистанцію та поважають особистий простір один одного. І після закінчення карантинних обмежень без нагадування принаймні намагатимуться бути подалі від інших у чергах тощо.

Дисципліну по-європейськи демонструють, наприклад, депутати Києво-Святошинської районної ради, що провели позачергову сесію на свіжому повітрі.

Великодні свята жителів столичного регіону теж відбулися без великого скупчення людей. Наприклад, у Білій Церкві пасхальні кошики освячували в порядку живої черги та з суворим дотриманням дистанції.

Також не слід ображатися, якщо Вам відмовляться потиснути руку. Люди, які пережили пандемію коронавірусу, імовірно, уникатимуть зайвих тактильних контактів. Ми відчуватимемо відповідальність за стан здоров’я інших людей, тому рукостискання витіснятиме дистанція під час особистого спілкування.

Подібна ситуація і з обіймами. Такої близькості, можливо, навіть боятимуться. Зоровий контакт, кивок головою, прикладання руки до серця, повітряний поцілунок… Щось із цього таки актуалізується сповна як альтернатива звичному привітанню та прощанню.

Давно всім відомо, що аби не передавати віруси, слід кашляти або чхати в лікоть чи серветку (одноразову, яку відразу ж потрібно викинути у смітник). Проте люди часто чхали у свою долоню, якою потім доторкалися дверних ручок, поручней у громадському транспорті тощо. Кашльовий етикет неодмінно стане частиною нашої буденності.

Але поки що ми на карантині, тож спілкуємося завдяки Всесвітній мережі дистанційно. Як бачимо, пандемія внесла корективи й в інтернет-спілкування.

Неабиякої популярності набула платформа Zoom, адже в її відеочатах можуть одночасно брати участь до 100 людей. Програма стала одним із головних засобів спілкування під час карантину: робочі наради, репетиторські заняття, концерти, вечірки, святкування Дня народження і т.д.

Так, був вироблений своєрідний Zoom-етикет – відключати мікрофон, коли не говориш, щоб не створювати зайвий шум у спільній конференції. Також стало неприйнятним виходити на зв'язок у розтягнутій футболці з брудним волоссям, вмикатися з ванної, туалету чи з членом сім'ї у спідньому на фоні.

Постійні побажання бути здоровими стають нормою. Разом із привітанням ідуть питання про самопочуття. І справа не в тому, що когось цікавить, чи є в тебе зараз нежить чи ні. Це вже елементарна ознака ввічливої людини. Блогери, наприклад, таким чином виявляють свою повагу до аудиторії.

Досить цікавою дилемою інтернет-спілкування під час пандемії є те, що люди начебто стали добрішими, а з іншого боку навпаки жорстокішими. Через появу вільного часу чимало інтернет-користувачів почали активно обговорювати інших, писати токсичні коментарі, необґрунтовані звинувачення, неконструктивну критику тощо.

Кіберприниженням займаються так звані «мережеві хами», які навмисно йдуть на конфлікт і доводять опонента до нервового зриву. Анонімність у мережі дозволяє їм бути впевненими у своїй безкарності, тому вони пишуть і роблять речі, які здійснити в реальному житті ніколи б не ризикнули.

Широкого поширення набув онлайн-осуд тих, хто не дотримується норм карантину. Сором може бути ефективним інструментом для запровадження нових соціальних норм, але наскільки толерантним є досягнення мети таким способом?

Люди, які працюють дистанційно, все одно пам’ятають про те, що робота вдома не передбачає перебування онлайн 24/7. Тож надсилати на пошту повідомлення, що стосуються роботи, не варто, якщо «робочий час» потенційного співрозмовника уже закінчився. Те саме стосується, наприклад, нічних дзвінків викладачеві щодо уточнень у курсовій роботі. Це просто не припустимо.

Отже, в умовах пандемії зміни відбуваються як у нетикеті, так і в етикеті загалом. Люди встановлюють нові правила безпечного та взаємоввічливого співіснування, які ми повинні, як мінімум, толерантно сприймати, а в ідеалі – виконувати. Інтернет-спілкування зараз для нас є альтернативою живого, тож там також потрібно дотримуватися нововстановлених етикетних норм.