Брудні плями на полях української політики: короткий шлях Полочанінова від "тушки" до блогера

Володимир Полочанінов

Персона Володимира Полочанінова добре відома жителям Білої Церкви, адже саме це місто є його малою батьківщиною. Відомий політик мав би зробити для нього багато хорошого, але, схоже, йому це не було цікаво. Замість цього в найбільшому місті Київщини його звинувачують у тому, що він "запхав" руку в кишені білоцерківців. "Моя Київщина" вирішила ще раз нагадати, хто такий Полочанінов, який дещо несподіванно вирішив подати до суду, аби відстояти свою... честь і гідність

Сьогоднішній матеріал пов’язаний із судовим позовом екснардепа Володимира Полочанінова. Щоправда поки взагалі не зрозуміло, чим наше видання образило такого поважного політика.

Варіантів декілька. Перший – потрапляння Полочанінова в рейтинг "ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини". Хоча це скоріше можна назвати успіхом для колись впливового політика, який на парламентських виборах 2019 року "пролетів" повз виборчого списку "Батьківщини". Тим не менш, коли тобі за старі "звитяги" відводять почесне 49 місце в обласному рейтингу, було б дивно так реагувати...

Інша ймовірна причина – розслідування порталу "Моя Київщина" щодо скандальної передачі в концесію Білоцерківського водоканалу підприємству "Білоцерківвода". У матеріалі згадується Полочанінов як один із вигодонабувачів концесії.

Читайте також: Концесія Білоцерківводоканалу, або Як велика афера почалась із маленької брехні.

Ймовірно, це перелякало Полочанінова. Адже ця публікація спричинила серйозний резонанс у Білій Церкві, повністю розкривши аферу з передачею комунального майна у керування приватній компанії, яка сім років поспіль наживається на білоцерківцях. Залишається незрозумілим, звідки у Полочанінова з’явилося бажання подавати до суду, адже розголос у такій справі грає проти нього. Саме тому ми вирішили пригадати, що цікавого в мережі пишуть про політика.

Офіційна біографія:

• 1994 - 1998 рр. – програміст ТОВ "Міцар".
• 1998 - 2000 рр. – ТОВ "Пол Міро Трейдінг" – директор по експорту.
• 2000 - 2001 рр. – КП "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" – заступник директора з маркетингу.
• 2001 - 2005 рр. – корпорація "Укрвторресурси" – заступник генерального директора.
• 2005 - 2007 рр. – директор ТОВ "В2".
• 2006 - 2012 рр. – Київська обласна рада – депутат, голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів.
• 2007 - 2010 рр. – заступник директора ТОВ "В2".
• 2009 - 2013 рр. – Громадська організація "Фронт Змін" – голова Київського обласного осередку, Київська обласна організація Політичної Партії "Фронт Змін" – голова.
• 2010 - 2012 рр. – Київська обласна державна адміністрація – перший заступник голови, голова постійної комісії Київської обласної ради з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму.
• 2010 - 2012 рр. – ТОВ "Дорш - Східна Європа" – фінансовий директор.
• 2012 - 2014 рр. – народний депутат Верховної Ради України VII скликання.

Великий інтерес викликає період роботи Полочанінова в Київській обласній раді та облдержадміністрації. Варто нагадати, що в КОДА він був заступником голови Анатолія Присяжнюка – "регіонала", яскравого представника режиму Януковича. Саме дружні стосунки Полочанінова з адептами "Партії регіонів", зокрема віцепрем’єр-міністром в уряді Азарова Юрієм Бойком, дали йому змогу реалізувати схему передачі водоканалу Білої Церкви у концесію. Цікаво, що свого часу покійний тесть Полочанінова Мазуренко керував тим самим водоканалом.

Є ще одна цікава історія, пов’язана з політиком, про яку той воліє не згадувати. У 2010 році Київська облрада на позачерговій сесії ухвалила рішення про підтримку "харківського пакту" Януковича-Медвєдева щодо подальшого перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі. Як виявилося, Полочанінов був серед тих, хто активно відстоював антиукраїнську угоду. Щоправда, ураховуючи його дружні зв'язки з такими персонажами як Бойко, це абсолютно не є дивиною...

Слід нагадати, що за своє життя Полочанінов був членом низки політичних партій, зокрема побував у лавах соціалістів, "Народного Фронту", був членом фракції "Батьківщина" у ВР, а останнім часом числився головою Київського обласного осередку партії "Основа". Що можна ще згадати про депутатство Полочанінова у Верховній Раді? Напевно, нічого хорошого. Будучи членом фракції "Батьківщина" VII скликання, він запам’ятався тим, що став "тушкою".

"Тушка" — термін, що вживається щодо депутата Верховної Ради, який із особистої матеріальної чи іншої зацікавленості виходить із фракції, від якої балотувався. Також стосується депутатів, котрі у важливих питаннях голосують за постанови фракцій, до яких не входять.

Полочанінов звик говорити про себе як депутата, який добровільно склав мандат, але неохоче говорить про події, що цьому передували. Тоді своє рішення він пояснив так: "Усе, що відбувається в стінах парламенту не має жодного відношення ні до моєї країни, ні до війни, яка в ній відбувається, ні до реформ чи змін на благо, усі зайняті виборами та лише ними".

Варто нагадати, що він разом із колегами по фракції Андрієм Павелком та Леонідом Сергієнком вирішили організувати власний політпроєкт "Демократи". Саме "тушки", які потрапили до "Батьківщини" по квоті "Народного Фронту" Яценюка, провадили політику розколу опозиції на користь "регіоналів" та активно підтримували їх законопроєкти. А ще Полочанінов був активним учасником партійного проєкту одіозного Бродського "Вільні демократи". Сімейство Бродських має давні інтереси на Київщині та такого чудового друга Полочанінова.

Будучи правою рукою Яценюка в партії "Фронт змін" на Київщині та маючи можливість потрапляння за квотою Арсенія Петровича до парламенту, Полочанінов із якогось дикого бойківсько-медведчуковського переляку почав "віджимати" разом із Андрієм Павелком цю партію у Яценюка, звинувачуючи лідера в невчасному розпуску проєкту після поразки на президентських виборах 2010 року. Ця затія провалилась. Яценюк потрапив до Парламенту, а в 2014 році став прем'єром. Павелко пішов у команду Порошенка та багато років очолював бюджетний комітет Парламенту та став головою Федерації футболу України. А далекоглядний політик, бойківсько-медведчуківський кадр із близького оточення Яценюка пішов... на вулицю.

Чому ж на минулорічних виборах колеги по політичному проєкту "Основа" Андрій Ніколаєнко та Сергій Тарута йшли по списку "Батьківщини" та стали нардепами, а от Полочанінову місця не знайшлося? Імовірно це сталося через те, що голова партії Юлія Тимошенко не змогла пробачити "тушкування" в далекому 2013 році. А, може, пробачила, але вирішила, що його поява у списку негативно позначиться на її й так не надто білосніжній репутації. Цікаво, що напередодні минулої виборчої кампанії, коли Тимошенко представляла "Новий курс України", Полочанінова помітили на форумі. Напевно, то були невдалі спроби замолити гріхи…

Варто додати, що після ганебної історії з "тушкуванням" політик зник із інформаційного простору, проте після повернення він презентував книгу "Записки на полях української політики" (2019). За інформацією з відкритих джерел, усі кошти від продажу монографії були перераховані в благодійний фонд "Рух молоді", який започаткував у 2011 році Полочанінов разом із футболістом Анатолієм Тимощуком. Останній зараз, до речі, живе в Росії, працює помічником тренера ФК "Зеніт" та відверто демонструє "ватні" уподобання. Що ж поробиш - такі-от друзі в колишнього нардепа.

Свого часу Полочанінов разом зі скандальною директоркою Водоканалу Ольгою Бабій привів до влади в Білій Церкві мера Дикого та вважав себе тіньовим мером. А тепер Дикий вийшов із-під контролю, а Полочанінов у власних блогах "обхезує" свого колишнього кишенькового мера...

Звісно, ми знаємо зовсім небагато про Володимира Геннадійовича та його деструктивну роль в українському політикумі: лише трохи інформації з відкритих джерел та від надійних інформаторів. Саме тому звертаємося до всіх, хто має бажання анонімно чи відкрито розповісти про діяльність цього персонажа, який так відчайдушно намагається відстояти свою, даруйте, "честь і гідність" у суді, щоб доповнити його біографію цікавими фактами.

Зв’язатися з редакцією можна за телефоном 067-34-33-444, або надіславши лист на електронну адресу [email protected] із поміткою "ПОЛОЧАНІНОВ".

Анатолій Тихий, "Моя Київщина"