Черговий дерибан під Києвом: як розкрасти землю військової частини під час війни

До 2017 року площа земельної ділянки військової частини села Віта-Поштова становила 32 га, проте незабаром близько 20 га цієї території роздали. Точніше, згідно з дозвільними документами, «… передали безкоштовно у власність» певним фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Як державні землі вмить стають приватними, хто їх дерибанить і на якій підставі – читайте у матеріалі.

Військова частина (в/ч) А0799 знаходиться у селі Віта-Поштова, що поруч з Києвом. Ця частина була створена Радою Міністрів УРСР ще у 1955 році. У 2006 на замовлення Віта-Поштової сільської ради ТОВ «Київський регіональний інститут реформ» провів інвентаризацію земельної ділянки військового містечка. Пізніше склали звіт з кадастровим планом земельної ділянки та визначеною площею – 31,9862 га.

Рішенням 4 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільради від 10 жовтня 2006 затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки під розміщення військової частини. Згодом сільська рада внесла редакцію до свого рішення і надала дозвіл військовій частині на збір технічної документації по оформленню права постійного користування землею, площа якої становить 12,2044 га.

Куди ж діли решту земельної ділянки? 29 вересня 2017 року сільська рада Віти-Поштової надала дозвіл на розроблення технічної документації щодо інвентаризації ділянки військової частини, площею в 19.7856 га. Її згодом розділили на 34 окремі території та безкоштовно роздали фізичним особам.

«Такий розподіл землі вони здійснили через суд. Сільська рада на чолі з головою Дмитром Шульганом зробила таємну сесію. У той день засідання повинне було бути о 17:00, натомість відбулось раніше, близько 12:00. Туди навіть не всіх депутатів запросили. І коли ми з активістами прийшли на сесію о 17:00, то з’ясувалося, що питання вже вирішили і землі роздали фізичним особам», – розповідає місцева активістка, екс-секретар селищної ради Віти-Поштової Вікторія Вєрєтєнникова.

Дмитро Шульган досі обіймає посаду голови сільської ради Віта-Поштова. Те, що сесія була таємна – заперечує. І додає:

«Сільською радою у 2006 році надавався дозвіл на розроблення акту постійного користування земельною ділянкою. Але він не був оформлений: як зазначали представники військової частини, причина – відсутність фінансування. А це відбувається за кошти користувача, який має намір зареєструвати свій план. Що стосується осіб, кому роздали ділянки, – я їх особисто не знаю», – коментує сільський голова Дмитро Шульган.

Виходить, що відсутність акту – єдиний аргумент на користь законних підстав такого дерибану території військової частини. І він виявився потужним, адже перші дві інстанції суду представники в/ч програли.

«Загалом сьогодні мало державних органів та військових частин мають акти постійного користування. Бо, як правило, на його створення завжди бракує коштів», – пояснює Сергій Возний, екс-голова Києво-Святошинської райдержадміністрації, голова Київської обласної партійної організації «Соціалістична партія України».

Більше того, місцеві активісти запевняють, що рішення сільської ради не мають жодної юридичної сили:

«Сільрада могла тільки надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Все решта – фількіна грамота. У армії є дозвіл на спеціальне користування від 1955-56 року. Тож Міністерство оборони має виключне право на володіння земельною ділянкою в 32 га. Це земля держави», — зазначає активіст, голова ГО «Сіверка» Любомир Гайдамака.

На початку 90-х рр. ХХ ст відповідно до ЗУ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування», розташовані на території України від 10 вересня 1991 р; Указу Президента «Про Збройні Сили України», Указів Президії Верховної ради України «Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави» все майно, зокрема, й землі Міністерства оборони СРСР, перейшли до Міністерства оборони України, в державну власність.

Відповідно до Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22 грудня 1997 року спірна земельна ділянка розміром 32 га перебуває на обліку у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні Міністерства оборони України і надана для потреб оборони.

Сьогодні справу розглядає Верховний Суд і на захист в/ч стали не лише активісти та військові, а й Міністерство оборони.

Нещодавно втрутилася також поліція. Щоб ділянку, яку майже забрали юридично, не захопили фізично – її обгородили парканом та охороняють. Неоднозначною поки що залишається лише позиція прокуратури. А за словами Сергія Возного, справу гальмують і деякі депутати Верховної Ради. Позиція сільського голови більше ніж зрозуміла:

«Я не маю відношення до того, що сільська рада прийняла рішення і що там далі відбувається. Так, я голова сільради, але як я пов’язаний з приватною власністю?», – зазначає Дмитро Шульган. В результаті, все виглядає так, ніби позивачі судяться із власниками цих територій, а сільський голова має право залишатися осторонь.

Земельний дерибан – зовсім не рідкість на Київщині. Проте хто б зміг передбачити, що він дістанеться до військової частини під час війни на сході України. Так, 20 га землі пішли не на розбудову військової частини чи воїнам АТО. Землю отримали абсолютно «ліві» люди. Трагікомічність ситуації полягає у тому, що в часи гострої потреби оборони від агресора ззовні, ми продовжуємо дерибанити свою державу зсередини.

Тетяна Оксенюк, «Моя Київщина»