Зайняти висоту: чи зможе генпрокурор Кравченко сформувати свою команду "ковбоїв"

Руслан Кравченко

Сьогодні – два тижні з дня згоди ВР на призначення Руслана Кравченка генпрокурором. Здавалося б, два тижні – не строк, щоб сказати щось про успіхи чи провали Генерального прокурора. Тим більше, Президент підписав указ про його призначення тільки 21 червня. Але Кравченко таки встиг зробити кілька кроків, вартих уваги. Передовсім, почав формувати команду в Офісі на вулиці Різницькій. Подробиці – у матеріалі «Моєї Київщини»

25 червня пресслужба ОГПУ повідомила про призначення трьох нових заступників генпрокурора. Ними стали експрокурор Київщини Максим Крим, добре відомий товариськими службовими стосунками з Кравченком (вони ще разом у суді представляли обвинувачення у справі про державну зраду Віктора Януковича), Марія Вдовиченко, яка два роки виконувала обов’язки прокурора Києва, та Андрій Лещенко, виходець із військової прокуратури, як і сам Кравченко. До підвищення по службі працював заступником начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора. Можна припустити, що після створення спеціального міжнародного трибуналу з розслідування злочинів агресії росії проти України Лещенко куруватиме напрямок роботи зі спецпрокурором трибуналу та суддями нової інституції.

А от Марію Вдовиченко зробили заступницею точно не для того, щоб заповнити «жіночу квоту» в ОГПУ після звільнення з посади заступниці Вікторії Літвінової. Кажуть, її кандидатура також розглядалася на посаду генпрокурора. То ж було сумнівно, що вона лишиться в команді нового керівника. А от чи з його команди Вдовиченко, питання для роздумів. Вона стала в.о. керівника столичної прокуратури після звільнення Олега Кіпера, якого відправили очолювати Одещину. Маркером роботи столичної прокуратури можна вважати кількість кримінальних справ проти чиновників київської мерії. З відходом Кіпера їх менше не стало. Більш того, пані прокурора і пов’язують з Кіпером.

У 2024 році журналісти аналізували декларацію Вдовиченко (в дівоцтві Левандовської). Знайшли багато цікавого. Але значно цікавіше, з чиєї подачі Кравченко взяв собі заступницею цю пані? З ним вона не пов’язана ні по службі, ні по життю. Дуже ймовірно, що її функцією буде нагляд Офісу Президента за Офісом Генпрокурора. І Кравченко, скоріш за все, просто не міг відмовитися від такої заступниці.

Окрім Літвінової «нова мітла» вимела з крісла ще одного заступника, Антона Войтенка. Він курував напрям нагляду за дотриманням законів органами Державного бюро розслідувань. Також за ним була закріплена спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері. Лещенко, очевидно, куруватиме другу частину з повноважень Войтенка. А якщо за Вдовиченко закріплять кураторство ДБР, припущення про її зв’язок із Банковою і всесильним Олегом Татаровим отримає чергове підтвердження.

Оскільки нових заступників троє, а звільнили двох, значить скоро піде на вихід іще хтось. Очільник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко – недоторканний за сферою діяльності, то ж лишаються Ігор Мустеца й Олексій Хоменко. Кажуть, «ретроградний Меркурій» зачепить Мустецу. А Хоменко лишиться першим заступником, зберігши за собою ключові важелі впливу на прокурорську вертикаль. І Кравченко, і Крим – його креатури. Очевидно, до них варто віднести й Лещенка. Під час роботи заступником, першим заступником та в.о. генпрокурора експрокурор Київщини Хоменко пішов правильним курсом – розставляти «своїх» людей по всій країні. Таким чином молоді військові прокурори, які працювали під його началом, йшли на підвищення.

Нині перед Кравченком постали два виклики. Перший: сформувати власну команду.

З призначень заступників, напрошується висновок, що команда в керівництві ОГПУ не буде стовідсотково його. Проте існує прокурорська вертикаль, де в режимі бліц-кригу генпрокурор може формувати власну команду. Або ж знову кожне політичне угруповання та олігархічна тусовка пропихатимуть потрібних людей на певні напрямки та у відповідні вотчини. Що обере Кравченко? Приклад: замість Вдовиченко першим заступником прокурора Києва, який виконуватиме обов’язки керівника, призначено Сергія Ходаківського. Він керував прокуратурою в Подільському районі столиці. До нього там працювала Вдовиченко. Отже, Ходаківський – не з орбіти Кравченка.

Якими виявляться подальші ротації, побачимо. Кажуть, дехто з людей, які працювали із новим генеральним раніше, націлені на підвищення. І це один із індикаторів, чи віддячить він тим, хто був його опорою в роботі на трьох попередніх посадах. Але це проявиться трохи згодом. Поки ж ключове питання – який вплив лишиться за Хоменком. По суті, він найдовше був в.о. генпрокурора та міг отримати посаду генерального, але принципово та послідовно «тримав» місце, «сторожив» кабінет для Кравченка. Якщо його відсуватимуть, це виглядатиме як понятійна чорна мітка для Руслана Андрійовича.

Другий виклик: не зашкваритися ще на старті. «Моя Київщина» критикувала Кравченка за надмірну любов до дописів у мережі Фейсбук. Громадськість оцінюватиме його роботу не за кількістю звітів і фотографій, а за здатністю казати «ні» Банковій, урядовцям, депутатам, ходокам від бізнесменів. Публічність, з якої почав Кравченко, хороша ідея. Та якщо він не буде самостійним, дуже скоро преса дізнається, хто бігатиме в головну приймальню на Різницькій та де буде чергова тіньова прокуратура. А далі – піде-поїде: шукатимуть і видаватимуть в ефір повідомлення про його зв’язки, гачки, зачіпки.

Критика на адресу Кравченка стає потужнішою. Тут і підозріло м’який запобіжний захід віце-прем’єру – міністру Мін’єду Олексію Чернишову, улюбленцю Президента Володимира Зеленського. Новий генпрокурор міг переглянути позицію обвинувачення, але цього не зробив. І скасування Положення про порядок добору кандидатів до кадрового резерву. На думку експертів, це гальмуватиме євроінтеграційні процеси України та викличе конфлікт із нашими західними партнерами. В ОГПУ наміри призначати кадри кулуарно заперечують, кажуть, відбиратимуть прозоро, на конкурсних засадах. Але вже з перших призначень при Кравченку в українців закрався сумнів у цьому.