Білоцерківський архітектор Олег Сафонов: наше місто втрачає своє історичне обличчя

Стародавнє місто над Россю відоме не лише дендропарком "Олександрія", а й унікальною архітектурою. В місті збереглись  десятки пам’яток історичного значення. Нажаль, будівлі, що пережили радянські часи та Другу світову війну, зараз опинилися під загрозою знищення.

Збереження унікальності середмістя Білої Церкви не в пріоритеті у діючої влади. Саме про стан історичної забудови Білої Церкви наша розмова з відомим білоцерківським архітектором Олегом Сафоновим

- Олеже Борисовичу, зараз центр міста змінюється, невпинно будуються нові об’єкти, чи може це порушити архітектурний баланс середмістя?

- Біла Церква була збудована так, що по ній можна вивчати історію містобудування. Це як ноти, як бездоганний механізм, який порушувати небезпечно. До кожного об’єкта необхідно підходити творчо, розглядати його в комплексі. Звичайно, місто має розбудовуватись, але це варто робити по-правилам, а не за забаганками.

- Одразу хочеться згадати про інцидент з ансамблем Старої пошти, а точніше кажучи, поштової станції. Наприкінці минулого року місто його ледь не втратило.  Балансоутримувач «Укрпошта» навмисне розібрав  частину даху приміщення, аби скоріше його зруйнувати та продати вигідне місце під забудову. Також було вкрадено флюгер, який мав історичну цінність. Що ви можете розповісти про цю будівлю?

- Поштова станція мала важливе значення для будь-якого міста, такими привілеями користувались лише великі міста. Функціонування такого об’єкту в помісті було неординарним явищем. Об’єкт був внесений до держреєстру і мав не аби яке стратегічне значення. Аналогічних комплексів на території України вже не знайдеш. В ньому немає нічого шедеврального, але цілісний комплекс: поштовий вузол, конюшня, кузня, гостинний двір – він заслужив право жити. Поштова станція – це був нульовий кілометр міста, куди прибувала інформація , подорожуючі. Наразі ця будівля заслуговує бути туристичним центром з музеєм, готелем, кулінарними та розважальними закладами, арт-крамничками.

Як так сталось, що «Укрпошта» ледь не знищила  цю перлину - сказати не можу. Проте добре, що депутатський корпус вчасно звернув на це увагу.

Тепер головне рухатись далі і почати процес реставрації.

Десять хвилин прогулянки бульваром в сторону площі Волі, і ми біля Зимового палацу. Цій будівлі пощастило з балансоутримувачем, вона знаходиться в досить пристойному стані, а от приміщенню Дворянського зібрання  ні, на початку 2000-х воно було знищене вогнем.

- В дев’яності роки в країні горіло все, в ті часи наша держава втратила значну кількість історичних пам’яток.

Історія  цього приміщення була такою: наприкінці двадцятого століття там знаходився районний будинок культури та бібліотека. Вже тоді будівля була в аварійному стані, тому згодом будинок культури переїхав в новобудову. Велике аварійне приміщення передавалось з балансу на баланс, не доглядалось та не охоронялось, зовсім не дивно було, що в  в 2003 році воно згоріло. Дворянське зібрання та будинок управляючого  помістям були свого часу, таким собі, адміністративним центром помістя. І як би  по ескізам вдалось збудувати цей ансамбль заново, місто від цього тільки виграло.

Середмістя Білої Церкви, це переважно єврейська архітектура, яка поступово зникає. Вже обнесено парканом малу синагогу, будівля дитячої бібліотеки потроху розсипається .

Руйнація почалась не сьогодні і не вчора, а з часів жовтневого перевороту. Зараз вона значно пришвидшилась, все вирішують гроші. І це не окрема проблема Білої Церкви, це проблема державна. Боротись за збереження архітектурної спадщини необхідно на державному рівні. Бачимо, що європейські країни вирішують проблему утримання та реставрації архітектурного надбання шляхом надання пільг та довгострокових гарантій, аби  власнику чи орендарю було вигідно реставрувати об'єкт. Мабуть, і нам варто запозичити цей досвід.