Децентралізація на Київщині: здобутки та втрати

Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальну організацію
влади ухвалили в Україні ще 1 квітня 2014 року. А головною метою реформи стала
передача значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності від органів
виконавчої влади органам місцевого самоврядування.
Реформа децентралізації передбачала здійснення наступних змін:
- посилення
місцевого самоврядування;
- адміністративно-територіальну реформу;
- закріплення "принципу повсюдності" (землями за територією населених пунктів розпоряджаються
відповідні органи місцевого самоврядування);
- гарантія
наділення місцевого самоврядування достатніми повноваженнями та ресурсами;
- урахування
історичних, економічних, екологічних та культурних особливостей при плануванні
розвитку громад;
- передачу "на місця" максимальної кількості повноважень, які органи місцевого
самоврядування здатні виконати;
- створення
об'єднаних територіальних громад;
- запровадження
інституту префектів;
- зменшення
кількості районів;
- подальший розвиток форм прямого народовладдя.
Реформою децентралізації передбачалося створення нової ланки в системі адміністративного устрою в Україні шляхом запровадження нової адміністративно-територіальної
одиниці – об'єднаної територіальної громади.
ОТГ мали б утворитися внаслідок добровільного об'єднання суміжних
територіальних громад, сіл, селищ, міст та відповідно до Закону України "Про
добровільне об'єднання територіальних громад", що дозволяє органам місцевого
самоврядування отримати нові повноваження та ресурси, які раніше мали міста
обласного значення. Однак про принцип добровільності під кінець реформування
геть забули.
Після об'єднання декількох населених пунктів новостворені територіальні
громади стали правонаступниками всього майна, прав та обов'язків територіальних
громад, що об’єдналися, а також було реорганізовано сільські, селищні та
міські ради.
У кожному селі громади з населенням понад 50 людей обрали старост —
представників влади в селі.
Крім цього, заплановано запровадження інституту префектів, які здійснюватимуть
нагляд за дотримуванням Конституції та законів України органами місцевого самоврядування на
довіреній їм території.
Однак Київщина за темпами децентралізаційних
процесів і за принципом добровільного об’єднання подолала всі щаблі реформи
однією з останніх з-поміж 24 областей, адже багатому регіону було що
ділити і розподіляти. Цей перебіг подій (чвари, суперечки, ультиматуми) набув
суспільного резонансу.
На сьогодні у пристоличному
регіоні функціонує 69 громад, 45 із яких було створено лише в жовтні 2020 року за
оновленим Перспективним планом (із якого, до речі, випало 20 громад, ще близько 24 громади порівняно з планом 2015 року були погоджені без змін, 33 громади розширилися).
2020-й став роком фінансових випробувань для більшості
громад, чиї бюджети ледь витримували шалені навантаження. Усі фінансові резерви
йшли на підтримку медзакладів завдяки скороченню видатків на Програми та утримання інфраструктурних об’єктів. Було й таке, що деяким громадам нічим було
платити за комунальні послуги та за що ремонтувати дороги й школи.
До фінансово спроможних громад, згідно з
загальнодержавним рейтингом, потрапили лише Миронівська, Студениківська,
Великодимерська та Бучанська ОТГ.
А Калинівська та Зазимська громади децентралізаційних
переваг на собі так і не відчули: їх було визнано неспроможними, а отже,
перейти на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом вони так і не
змогли, залишившись без грошей, які обіцяла реформа.
Крім законодавчих змін з делегуванням повноважень, реформою передбачалося зменшення
впливу районів (повітів) і їх реорганізацію. Для більшої ефективності
державного управління систему районів було оптимізовано. Так, реформована на
сьогодні Київська область замість 25 має
лише 7 районів: Білоцерківський, Бориспільський,
Броварський, Бучанський, Вишгородський, Обухівський, Фастівський.
Однак і в районних ланках є свої проблеми, і не лише нормативно-правового
забезпечення. Це й питання бюджетів на 2021 рік, передачі ресурсів і комунального
майна до громад, розмежування повноважень, отримання доступу до земельних
ресурсів тощо.
Попри усі ці випробування першого етапу реформи, усе ж таки з 2021 року всі
громади отримуватимуть ще більше доходів до власних бюджетів і зможуть самостійно
вирішувати, як саме використовувати кошти на вирішення місцевих проблем, для
підвищення якості життя й добробуту своїх мешканців.
Незважаючи на загалом позитивне сприйняття реформи громадами, голови
об'єднаних територіальних громад вказали на наявність певних суттєвих недоліків
в її поточному вигляді. Серед основних зауважень щодо реформи, як правило,
зазначали відсутність у громад можливості розпоряджатися земельними ділянками,
що входять до складу ОТГ, але є за межами населених пунктів, наявність "прогалин" у законодавстві, брак практичного досвіду та навичок в управлінні
громадою, а також проблеми у відносинах із обласними або районними державними
адміністраціями.
Найближчим часом ми ознайомимо вас з ситуацією в
кожному новоствореному районі Київської області.