Депутат Київської облради Станіслав Поліщук: У нашої влади кілька голів як у невеличкого дракона

«Моя Київщина» поспілкувалася з депутатом Київської облради від «Нашого Краю» Станиславом Поліщуком про ситуацію в області, його зв’язки з одіозним нардепом Ярославом Москаленком та діяльність нинішньої влади в області.

- Ви – депутат другого поспіль скликання Київської облради. Що вже зроблено Вами за цей час?

- На жаль за час минулої  каденції, хоч нас було і вдвічі більше ніж тепер, але можливості впливати на формування та розподілення бюджету в нас було не надто багато. Найактивніший мій період часу, коли я міг впливати на життєдіяльність Київщини, була моя робота головою Рокитнянської районної державної адміністрації (з квітня 2010 по листопад 2011 року, - Ред). Але на жаль так сталося, що ми, так би мовити, не зійшлись характерами з представниками влади і відповідно мене змусили написати заяву на звільнення. Я  пішов з посади, залишившись лише депутатом.  Будучи в адміністрації, в мене була можливість впливати на роботу в районі, який мені був підпорядкований, тим самим впливати на ситуацію в Київській області.

Що стосується цієї каденції, то дійсно у депутатів є більше можливостей та свободи, щоб заявити про свої позиції. Але на жаль, обласний депутат відрізняється від депутата місцевої ради, міста району тощо. Повноважень або впливу на життєдіяльність небагато, зокрема, відносно формування бюджету і розподілення його на місця. Депутати борються за те, щоб той бюджет, який існує, був спрямований на його округ.

Так за цей час є низка об’єктів, що були збудовані чи підтримані з моєї ініціативи. До слова, через недосконале законодавство, за яким ми обирались, на деяких округах депутатів зовсім немає, а на інших – по 5-6 депутатів. На жаль, деякі депутати з Білої Церкви вирішили для себе не приймати активну участь у допомозі нашому меру та нашій Білоцерківщині. Я ж підключився і допомагаю, попри те, що був обраний з Бородянського району. Я прийняв рішення, що буду допомагати саме тут, на Білоцерківщині, оскільки місто – велике, а депутатів, бажаючих допомогти, достатньо небагато. 

- «Наш Край» часто називали політичним проектом Банкової. Кого буде підтримувати ваша політсила на цих виборах, Порошенка чи все ж таки ваших колишніх однопартійців Юрія Бойка або Олександра Вілкула?

- Як раз «Наш край» це найдемократичніший проект, який є на сьогодні в Україні. Зазвичай всі політичні сили створюються навколо однієї якоїсь особистості. Тобто є особистість – є політична сила. Немає особистості –немає ні рейтингу ні політичної сили. Ми довели, що «Наш край» може існувати без особистості, без одіозних лідерів, а з людьми, які можуть формувати фракції саме своїм авторитетом на місцях. Якщо ви подивитесь, хто входить в нашу фракцію, то ви зрозумієте що це люди, які є авторитетними на своєму місці. І до речі прохідний відсоток нашої політсили був не менше 27%, на відміну від інших політичних сил, які зайшли на 7-11% до обласної ради. А щодо підтримки кандидатів на виборах, то в нас свого кандидата немає.

Що ж до проекту банкової, то повірте, на період прийняття мною рішення від якої йти політичної сили, я з жодним з представників «політичної сили Банкової» не зустрічався. Мій товариш, лідер і керівник фракції – Ярослав Добрянський, з яким я знайомий ще з 2010 року. Наразі ми йдемо разом, пліч опліч і жодних нових облич я поруч із собою не бачу.

- Поговорімо про Ваші зв’язки з Москаленком. Чи правда, що саме Москаленко допомагав вам отримати позитивний результат на окрузі в Бородянському районі?

- Сильно багато на Москаленка покладають, в нормальному сенсі цього слова, відповідальності за усіх депутатів, та й за все що відбувається в Київській області. З Москаленком, точно так як із Добрянським, я познайомився, зайшовши на посаду голови районної адміністрації. Москаленко на той час також був головою Вишгородської районної адміністрації.  Так, ми  друзі, я хотів би на це сподіватись, але не більше ніж друзі. Я навіть  більше скажу, до «Нашого краю» він, як мажоритарник, ніякого відношення не має. А пов’язали Москаленка з Ярославом Добрянським і зі мною через те, що ми добре знайомі за довго до цього.

Так, ми зустрічаємось, адже в мене виникають  питання, які  потребують  поради, тим паче що в нього все ж таки більший політичний досвід. І те, що раджусь із Москаленком, ще не говорить про те, що він може вплинути на мою політичну кар’єру.

На мою думку, я цілковито заслуговую назви «нечиєї людини». Я дуже цього не люблю, адже в нас звикли вішати ярлики, мовляв, то людина того чи іншого... В мене наприклад є товариш Олександр Качний (екс-голова облради від Партії регіонів, - Ред), який є моїм прекрасним другом. Він, до речі, гарно сказав – «немає чиїхось людей, а є тільки люди господа Бога». Також ми товаришуємо із частиною депутатського корпусу минулого скликання, хоч ми сьогодні знаходимося в різних фракціях і політичних силах. Бо це талановиті і фахові люди, хто б що там не казав. 

- Ви екс-регіонал зі стажем. Яке ваше ставлення до Януковича? Якщо порівнювати тодішні і нинішні часи, то коли було краще на Київщині?

- Краще за все дивитися на пенсіонерів і на дітей, та робити висновки. Тому що по середньому класу не зрозумієш, стало їм гірше чи краще жити. А якщо запитати пенсіонера чи одиноку матір, то дійсно вони скажуть, що було краще саме тоді.  Дійсно, раніше була економічна стабільність.  Але  разом з тим я не скажу, що країна не потребувала змін. На зміни я сподівався, коли ми працювали з Януковичем. До речі, через це я і постраждав, пішовши з державної служби ще у 2011 році задовго до подій на Майдані. Позиція в мене була дійсно своя. Я розумів, що еволюційний шлях доречніший для країни. Людина живе сьогодні і хоче жити завтра. Тому треба зберегти умови для розвитку і життя людини, задля виховання дітей і молоді, яка не виїздитиме з країни. 

- Виділіть три найбільших проблеми Київської області

- Перша проблема – це декілька голів,  як у невеличкого дракону. Та тут, мабуть, доречніше було б казати навіть про лебедя, рака та щуку. Сьогодні адміністрація і рада представлені різними політичними силами і, на жаль, це не призводить до бажаних результатів роботи. Я вважаю, що представляти владу як в раді, так і в адміністрації має одна політична сила, яка братиме на себе відповідальність. Тобто одна із проблем – це боротьба, яка прихована, але триває.

Друга проблема – за 5 років вже було 4 голови адміністрації. Тобто практично кожного року мінявся голова а його зміна тягнула за собою зміну практично всього корпусу і апарату адміністрації. Люди приходили та практично не розуміли, що вони робили, а потім коли вони починали розуміти – заходив інший керівник з іншою командою. Це теж є великою проблемою, тому що Київщина була без керівника, який би поставив собі завдання і розумів що, він робить.

Мушу сказати, що всі голови КОДА були різні, я усіх їх добре знаю, окрім Терещука, який прийшов з Одещини. Сьогодні можу дати йому гідну оцінку, бо ще раз переконаний що на такій посаді має бути досвідчена людина, менеджер та господарник. Варто відзначити, що я декілька разів був на виїзних засіданнях, які проводить Терещук. Він дійсно все протоколює, доповідає про те, що зробив та планує зробити. Він реально робить справи, які видно. Наразі адміністрація ожила, адже є чіткі завдання і люди працюють.

Щодо третьої проблеми на Київщині, як і в країні в цілому, то це відсутність державної і відповідно обласної підтримки середнього і малого бізнесу. Оскільки ми є частиною держави, для того щоб хтось міг керувати та виконувати всі соціальні зобов’язання перед людьми, потрібно щоб поповнювався бюджет. А бюджет, на жаль, сьогодні поповнюється за рахунок збільшення відсотків, приміром, податку на землю, а бізнес душать.  Я знаю про бізнес у Білій Церкві та Київській області і розумію, як люди намагаються його зберегти. Адже сьогодні отримати прибуток у багатьох сферах дуже важко. Лише сільське господарство, слава богу, якимось чином витягує наш бюджет і дає якісь надходження. З рештою проблем у нас багато: культура, освіта, спорт тощо. Загалом це проблема економіки та відсутність уваги влади до соціальних проблем. 

- За даними одного видання, Ви увійшли в топ-5 найзатятіших депутатів-прогульників в облраді, і нібито пропустили 30% сесій. Як це прокоментуєте?

- Це брехня! Я зараз входжу в бюджетну комісію облради, і якщо і пропустив то приблизно 2-3 комісії за всю каденцію. Як заступник голови комісії, я обов’язково з’являюсь, і це можна лего перевірити. Сьогодні кнопкодавство, на щастя, ніхто не дозволить, адже депутатський корпус контролює один одного. Кожна спрацьована «за» чи «проти» фактично є документальним підтвердженням  твоєї присутності.  Більше того, якщо ти на сесію приїхав без картки, то рахуй що тебе не було. Тому картка завжди при мені, я приїжджаю та реєструюсь.

А 30% прогулів?! Я б, чесно кажучи, повірив би в один відсоток. Це – брехня, і саме таким словом я хочу охарактеризувати дану інформацію, адже будучи у сучасній українській політиці з 1996 року, до своєї депутатської діяльності я ставлюсь дуже відповідально і дуже люблю цим займатися.

Надія Савчук, «Моя Київщина»