Депутат Київської облради Євген Чубук: Влада в Україні – це звичайний бізнес

Євген Чубук

Кореспондент інформаційного порталу "Моя Київщина" поспілкувався з депутатом Київської обласної ради Євгеном Чубуком та розпитав його про "земельні війни" на Згурівщині, долю учасників АТО та про власні перспективи на майбутнє

- Протягом останніх кількох місяців у ЗМІ активно обговорювалася тема земельного дерибану у Згурівському районі. Мова йде про 70 гектарів землі у межах Згурівки. Роскажіть, що саме там відбулося і хто за цим стояв?

- Історія почалася ще в 2014 році. Тоді я був головою Згурівської райради і спільно з головою адміністрації ми ініціювали, щоб дві земельні ділянки загальною площою 70 га зарезервувати для учасників АТО. Юридично адміністрація та райрада не мали до цього відношення. Селищна рада прийняла тоді рішення про резервування земельних ділянок для учасників АТО та їх сімей, відділ держгеокадастру в Згурівському районі прийняв наказ про резервування: вони відправили інформацію держгеокадастру Київської області. Тим не менше, вже тоді мені говорили, що землі, які резервували для АТОвців – розорюються. Ми виїхали на місце події, і виявилося, що ці земельні ділянки вже надані на 49 років в оренду.

- Тобто в обхід органу самоврядування?

- Так. Землі віддали жителю Черкаської області  (Євгену Вишнякову, громадянину РФ – Ред.) в оренду. При цьому насправді її обробляли місцеві підприємці: до речі, один з них був кумом, а другий рідним братом колишньої голови адміністрації Кам'янецької, при якій робилась інвентаризація. І це попри те, що ці підприємці прекрасно знали, що ця земля зарезервована, і люди мовчати не будуть...

- Наскільки відомо, Ви займалися поверненням земельних ділянок.

- Робота тоді була проведена просто колосальна: писалися запити і звернення від районної ради, адміністрації та селищної ради. Звернення писалися на прокуратуру, державну інспекцію сільського господарства. Державна інспекція сільського господарства виявила там щонайменше 6 серйозних порушень при виділенні цих земельних ділянок. Сільгоспінспекція провела перевірку, надіслала документи в прокуратуру, прокуратура вжила заходів представницького характеру, і в 2016 році звернулася до суду. На кожне судове засідання приходили мешканці Згурівки, АТОвці, громада - повний зал. Громадськість показувала свою позицію - і ми перемогли спочатку в першій, а потім і в другій інстанції.

Зараз мені вже відомо, що опоненти звернулися в касацію. Хоча юридичної перспективи цього позову, як і здорового глузду тут немає. Щоб з тими порушеннями та після рішення судів перших двох інстанцій було прийнято кардинально інше рішення - це нереально. Можливо, вони так і зробили спеціально, щоб не "вирішувати" питання на рівні першої інстанції та апеляції.

Звісно, на касацію ми обов'язково приїдемо!

- А чи є зараз можливість роздати ці 70 га воїнам АТО?

- Після того, як було ухвалене рішення апеляційного суду, державним реєстратором було скасовано реєстрації договорів оренди на 49 років цьому жителю Черкаської області (Євгену Вишнякову – Ред.). В принципі, можна було рішення суду другої інстанції виконувати повністю, держава могла сама збирати урожай, та доходи мали б йти в державний бюджет.
Але коли опоненти подали на касацію, вони цим самим призупинили процес. Зокрема, і рішення державної реєстрації про скасування і рішення апеляційного суду. Тому тут, на мою думку, два варіанти: або вони "вирішуватимуть" питання (але я б дуже не хотів би в це вірити), або тягнутимуть час максимально довго, адже це серйозні гроші...

Мені важко припустити, що вони конкретно переслідують, але те, що вони не погодяться і будуть боротися до кінця - це точно. Тим паче, що за такою схемою вони не брали землю безкоштовно: я однозначно відчуваю, що є корупційна складова в держгеокадастрі при виділенні цих земель для оренди...

- А ось окрім цієї скандальної історії бійцям АТО взагалі виділяється земля в Згурівському районі?

- Я знаю 80% наших АТОвців поіменно, і знаю хто отримав, а хто - ні. І знову ж таки, я в курсі, що ті, хто сам займався оформленням всієї документації ходить по різним інстанціям досі. Ті ж кого переконали здати землю фермерам - вже її фактично і позбавилися: я так підозрюю, що схему реалізовують через адміністрацію. А ті що самі ходять вирішувати своє питання, а я таких хлопців знаю, весь час отримують відписки від геокадастру.

Загалом, наскільки я знаю по Згурівському району, з 250-300 "атошників" ще 70 чоловік не отримало земельні ділянки.

- Як зараз планується ОТГ в Згурівському районі?

- Чесно кажучи, по Згурівській ОТГ, не чутно взагалі нічого. Знаю тільки, що Згурівка планує об’єднатись в межах району. Але конкретики поки що немає.

- Ви самі не плануєте очолити Згурівську громаду у випадку її формування?

- Чесно кажучи, мені б не хотілось. Розумієте, влада у нас в Україні насправді - це бізнес. Мені хотілось би змінити селище і район, але я б вітав появу молодого та принципового кандидата. Таку людину я б підтримав. Втім, якщо такої людини не знайдеться і буде відповідний запит у громади, то я розгляну таку пропозицію... 

- Як ви думаєте це гальмується на місцевому рівні чи тут?

- На мою думку, це робиться на місцевому. В тих хто хоче зберегти владу на Згурівщині, немає сильного кандидата, який міг би бути головою об’єднаної громади. Що ж до кандидатури голови РДА Валерія Мозгового, то поки його розглядають місцевим великим бізнесом, який хоче втримати владу в руках, чи не єдиним претендентом.

- Тобто бізнес буде так скажімо опорою для Мозгового?

- А як би він міг зараз бути головою адміністрації без підтримки бізнесу? Голова адміністрації, давайте будем чесними, це "весільний генерал. Повноважень в нього, в принципі немає, Сходити на те свято, сходити на друге свято... Хіба він дасть мені чи випускнику аграрного університету землю? Ні, звісно землю отримає бізнес. Тому ця вертикаль голоів адміністрацій насправді є зайвою. Поки вона управляється по лінії Президента, поки на голів адміністрацій кидають "парашутників" - людей з іншого району, які не розуміють проблематику - такі проблеми зберігатимуться.

На жаль, голови адміністрацій вміють хіба що працювати з бізнесом: як десь щось зробити. В результаті, після них залишаються лише руїни. Ми бачимо що розвивається тільки бізнес.

- Чи є великий бізнес у Згурівському районі? Наскільки він депресивний?

- Не тільки. Депресивним район у нас є лише в плані демографічної ситуації. Тут я з вами погоджуюсь абсолютно. Щорічно в Згурівському районі вмирає одне село. Щорічно з 16 000 населення району - мінус 200 чоловік. Немає ніяких перспектив, молоді люди виїжджають, тому що реалізувати себе в сільському господарстві вони не можуть. Хоча й хотіли б, а не можуть, тому що кількість робочих місць зменшується: йде оновлення та заміна техніки, і перспектив - нуль.

Також у нас окрім чистої "аграрки" є такі потужні підприємства як Українська молочна компанія, яка наче й відноситься до аграрного сектору але не до рослинництва. "Яготинське для дітей", яке виробляє дитяче харчування, також знаходиться в Згурівці. Найбільші виробники метало-черепиці в Україні BLACHY PRUSZYNSKI – у них найбільший завод у Згурівці. Цукровий завод також є у Згурівці. Ці компанії формують, у тому числі, фінансові надходження до бюджету.

- Чи є якийсь інтерес від іноземних інвесторів до Згурівського району ?

- Тільки в аграрному секторі працює щонайменше три іноземні представники, це - голландська компанія “Ван Хоф Юкрейн ЛТД” (у них як раз конфлікт по невитребуваних паях), французька компанія в Жуківці та невеликі господарства мають в Аркадіївці італійці. До української землі європейці проявляють інтерес.

- Ви сказали, що ви - з фермерської родини, але в декларації ви вказаний як безробітний...

- Так, я зараз не працюю офіційно. Але планую оформити ФОП, або власне фермерське господарство. Зараз я є членом фермерського господарства, але я ніколи я на нього не працював. Звісно ж виникає питання "Чим ти заробляєш собі на життя?". Я обробляю зараз сам свої ОСГ, декілька ділянок, маю дві теплиці. Поки що закон мені не забороняє реалізовувати надлишки продукції на ринку. Цим я зараз і займаюсь: вирощую огірок, помідор – це в закритому грунті, овочі у відкритому грунті, є й садок. Звичайно, хочу зареєструвати ФОП, щоб мати хоча б якісь гарантії захисту від держави.

Повертаючись до питання, чи розглядував я можливість стати головою громади: якщо я побачу, що люди дійсно будуть виявляти потребу в змінах - не просто в зміні прізвища - тоді може й зголошуся. Чисто для того, щоб побудувати нову систему роботи - без "відкатів" та хабарів. Але, максимум, на 5 років, на одну каденцію. І то я собі складно це уявляю...

- Згадується історія із Вашим однопартійцем Максимом Запаскіним та скандалом з десятьма тисячами доларів. Чи можете Ви прокоментувати цей випадок? На Вашу думку, що за цим стояло?

- Я однозначно можу сказати що це був спектакль, постановка чистої води. З якою ціллю? Задля політичного тиску не тільки на нього, а й на політичну силу та на обласну раду. Ті процеси, які відбуваються зараз навколо обласної ради: обшуки, підозри – це системна робота. Ця акція була не проти Запаскіна. Звісно, він постраждав, і йому тепер треба виправдатися!

- Які плани у вас на майбутнє? Чи плануєте й надалі заглиблюватись в політичне життя?..

- Чесно хотілось би більше приділяти часу власній справі і сім'ї. Вся ця громадська робота займає дуже багато часу. Зараз я, гадаю, досяг того рівня, коли можу гідно представляти і район, і нового виробника нового, і захищати інтереси людей, які по різним обставинам звертаються до мене. Цього меені достатньо.

Для мене і обласна рада була як сніг на голову: тоді обласна організація "Свободи" вирішила мене висунути. Я казав: я не хочу, давайте краще батька висуньте, він - людина досвідчена, голова організації районної "Свободи", голова асоціації фермерів Київської області, давайте його. Ні, сказали, ти - молодий... Я гадаю, мені пощастило. Якщо буде необхідність і запит від громадськості рухатись далі, будемо розглядати.

- А якщо партія скаже?

- А якщо партія скаже, в тому числі! Тому що "Свобода" - дисциплінована політична сила. І по мажоритарному округу є декілька кандидатів. Зокрема, і я. Щоправда, я б хотів, щоб поки що обійшлися без мене. На даному етапі життя мені хотілося б зробити більше для близьких людей та громади...

Розмову вів Олександр Павличук, "Моя Київщина"