Небезпечно всім: як мер Боярки Зарубін організував у громаді "дорогу смерті"

У Боярці люди не можуть навіть безпечно пройти по вулиці

Журналісти «Моєї Київщини» підтримують ініціативу історичних велотурів столичним регіоном. Днями спільно з представницями Молодіжного парламенту Ірпеня вони подорожували Приірпінням. На Київщині є лише одна обладнана велодоріжка, яка поєднує Ірпінь із Києвом. У той час як в одному із найближчих передмість столиці Боярській громаді не тільки немає велотрас, тут навіть сміття не вивозиться.

Читайте більше – Велотур до Ірпеня: маршрут пам’яті, спротиву і надії

Через це жителі скидають непотріб прямо на вулиці, а деякі вішають пакети зі сміттям на паркани. Щоб бродячі собаки не рились і не розкидали. Чомусь в інших громадах, як от у Петрівській, місцева влада здатна організувати вивезення сміття, там є контейнери для нього, а мер Боярки Олександр Зарубін – не здатний. Хоча це його прямий обов’язок.

Тротуари як явище у Боярці практично відсутні. Де вони є, то зсипані піском, заросли бур’яном або настільки вузькі, що пройти, а тим більше проїхати велосипедом чи інвалідним візком – неможливо. Там навіть два пішоходи не розминуться. На вулицях і в провулках старої Боярки взагалі жахіття – розкопані і роздовбані дороги, які ніколи не ремонтувалися. «Моя Київщина» не вперше б’є в набат через безгосподарність Зарубіна, але реакції – нуль. У 21 столітті зовсім поруч із Києвом люди мучаться без нормальних доріг, централізованої каналізації, як у старій Боярці, без вуличного освітлення.

Читайте також – Небезпека поруч: мер Боярки Зарубін не здатен забезпечити умови для пішоходів (фото)

По дорозі зі старої Боярки через село Нове та Тарасівку до Крюківщини відсутні не те що велодоріжки, там на центральній вулиці немає жодної пішохідної зони. Люди йдуть по грязюці і кучугурам, щоб не потрапити під колеса маршруток та вантажівок. На в’їзді в Тарасівку з боку Юрівки висить знак про заборону руху вантажного транспорту, але його ігнорують. Між Тарасівкою та Крюківщиною побудовані термінали, однак не організовано паркування та заїзд вантажівок. Тому і суцільні корки. Неможливо проїхати навіть мотоциклом та велосипедом.

У нічний час Боярка наче у фільмах жахів. Тут практично відсутнє вуличне освітлення. Нема його і на головних вулицях. Пішоходи, ризикуючи життям, вимушені рухатися асфальтом, бо на узбіччі тротуарів немає. Після сильних дощів там суцільна грязюка. А нечемні водії ще й сигналять пішоходам та велосипедистам. Людям на візках, на милицях, з обмеженими можливостями тут геть погибель. Зате мер Зарубін скуповує нерухомість за кордоном, ремонтує вже відремонтовані укриття, та встановлює антирекорди з освоєння коштів на будівництві.

Влітку минулого року Боярська міська рада замовила у проєктної команди Bike City Consulting розробку Концепції розвитку велосипедної інфраструктури громади. Після чого, як стверджували представники влади, приступили до пошуку джерел фінансування цього проєкту. Однак за рік ситуація з мертвої точки не зрушила. А Зарубін так і не відзвітувався перед мешканцями громади, чому так сталося. Прикривання власного нехлюйства війною та нестачею коштів жителів Боярської ОТГ, яка перетворилася на нетрі, – не влаштовує. Бо на Київщині вистачає гідних прикладів успішного залучення грантів, співпраці з інвесторами, у тому числі закордонними благодійниками. Під час війни. Та й до неї було багато часу, аби зайнятися інфраструктурою. Після реформи децентралізації та об’єднання сіл Боярська ОТГ мала перспективу отримати соціальну інфраструктуру, збільшити фінансові ресурси, втім нічого з цього так і не сталося.

Стовп посеред тротуару, це так по-боярські