Директор Білоцерківського краєзнавчого музею Людмила Діденко: Наукова та дослідницька робота у нас тримається на ентузіазмі

Очільниця Білоцерківського музею Людмила Діденко

«Моя Київщина» поспілкувалася з Людмилою Діденко – легендарною особистістю, яка очолює Білоцерківський краєзнавчий музей вже понад чверть століття. Заклад під її орудою став одним з найбільш потужних науково-методичним центрів Правобережної Київщини. Людмила Михайлівна розповіла про роботу та перспективи музею  

- Людмила Михайлівна, розкажіть про себе, про Вашу роботу в музеї?

- Окрім того що я є директором КЗ КОР «Білоцерківського краєзнавчого музею», я також маю статус заслуженого працівника культури України, кандидата історичних наук. Музей я очолюю з липня 1990 року, і ця робота становить зміст мого життя. Вивчення історії, підготовка і проведення виставок, культурно-просвітницьких заходів, науково-дослідницькі пошуки – усе це вимагає глибоких знань, тому постійно присутній процес освіти. Я відчуваю натхнення, велике бажання працювати, повертати давно забуте і досліджувати ще невідоме.

Робота в музеї дозволяє особисто мені втілити багато планів, ідей  - часом фантастичних, що дає людині сенс життя.. Ще при призначенні  мене на цю посаду, начальник обласного управління культури підкреслив, що я йду працювати на цілину. Був дуже важкий час. Але вже через місяць роботи і вивчення першочергових необхідних питань я зрозуміла, що мій досвід  багаторічного знайомства з музеями Європи, країн Азії, музеями нашої України дають мені унікальну можливість підняти наш музей до рівня знаного не тільки на Київщині, не тільки в Україні, але і за кордоном. Так і відбувалося: вперше налагодження  контактів з Польщею та проведення там неодноразових виставок, потім Угорщина – участь в нарадах по побудові Всеєвропейської виставки циганської культури «Цигани Центральної і Східної Європи». Можна згадати і проведення виставки картин в  Німеччині – в рамках «КИЇВ ВІТАЄ ЛЕЙПЦІГ». 

- Чим славетний Білоцерківський краєзнавчий музей, які його надбання?

- Тисячоліття проходять, минають і приносять з собою мудрість віків. А музей – її храм, собор духовності, що доносить до сучасників тайну минулих поколінь, це схованка усієї пам’яті про минуле. Тут ми можемо побачити багатовіковий шлях, через який пройшло людство, його духовні пошуки, його перемоги і помилки. В музеї з нами говорять наші предки, наші попередники, тут стає зримим зв’язок часів.

На сьогоднішній день Білоцерківський краєзнавчий по праву вважається  найкоштовнішою перлиною  Київщини і у своїх фондах налічує майже 90 тис музейних предметів, одночасно вивчає та досліджує  історію 12 районів Правобережної Київщини. Експозиція розташована у 18 залах – це природа, археологія – археологічні дослідження  Правобережної Київщини  від палеоліту до 13 ст. періоду Київської  Русі, козаччина,  розділ соціально-економічного розвитку,  культури, освіти Правобережної Київщини з середини 19 ст. по 1917 р., першої та другої світової війни, де експонується  участь білоцерківців на різних  фронтах в Іспанії, В’єтнамі, Бельгії, у складі обмеженого контингенту радянських військ в бойових діях на території  Афганістану.

У виставкових залах представлені тематичні актуальні виставки, серед яких присвячена подіям АТО на сході України «А на моїй землі іде війна…» та унікальна виставка. У нас діє єдина та Україні виставка «Семантика символів від кам’яної доби до сьогодення». 

Також у нас діють зали західноєвропейського мистецтва ХУІІ –ХІХ  ст.». – картини , мармурові скульптури, дерево – різьблення,  з бронзи та гіпсу. Окремо виставлені гравюри ХVІІ-ХХ. ст. з Італії, Франції, Польщі, Німеччини, Англії.

Окремо варто виділити твори наших художників - Міщенка Івана Івановича, Хрусталєнка Миколи Олександрович, Кокоріна Геннадія Володимировича, Тонконогого Наума Григоровича тощо. Перлиною колекції є 200 робот петриківського розпису.

Ми намагалися декодувати життєву систему, щоб відвідувачі через призму речей  змогли побачити живих людей, які створювали їх та проживали своє життя. Так, в оточенні побутових предметів, що супроводжують наше життя, ми відтворили не лише інтер’єри квартир, які були відображенням індивідуальності та світосприйняття їхніх власників, а й намагалися розповісти про душу господарів. Ця виставка викликає у відвідувачів ефект присутності у часі, відчуття, що вони є не лише свідками, а й учасниками тієї епохи.

На виставці оживають речові композиції інтер’єрів житлових кімнат, які  цікавими елементами художнього оформлення нагадують про часи 20 – 90-х років ХХ ст. Ми намагалися дати можливість  відвідувачам не лише отримати цікаву та корисну інформацію, а й залучити їх у безпосередній контакт  з експонатами, щоб вони почували себе комфортно і стали учасниками експозиційного «дійства».

- Як відомо музей почав видавати історичний журнал «Юр’ївський літопис».  Що він собою являє?

- Так, вперше ми почали видавати науково-популярно історичний журнал «Юр’ївський літопис», але через постійне недофінансування ми обмежуємося виданням одного номеру на рік. Наукові праці та дослідження знайомлять читача з новими сторінками історії нашого краю, яка відсутня в підручниках та інших історичних виданнях. Журнал є посібником для  краєзнавців, дослідників рідного краю, студентів та школярів.

До речі, вперше на Київщині музеєм започатковано проведення «Краєзнавчих читань ім. Петра Лебединцева», які є унікальними та сприяють консолідації істориків, краєзнавців дослідників, які під час зустрічей доповідають про нові знахідки: події, долі особистостей.

У структурі Білоцерківського краєзнавчого музею у 1992 році розпочав роботу Науково-методичний центр Правобережної Київщини, який став одним із важливих та необхідних  для проведення  навчань з підвищення кваліфікації музейних працівників. 

На початку 1990 років в Україні пробуджується  національна свідомість та велике бажання громадян  вивчати традиції, обряди як свої так і усіх національностей. В Білій Церкві були засновані національно-культурні товариства, а при музеї був створений обласний національно-культурний центр «Єдність і злагода», який об’єднав 12 національних товариств Київщини. Унікальність такого об’єднання надало можливість нам дослідити історичні сторінки культур цих народів.

Уперше в Україні у нашому музеї були відкриті виставки «Багатонаціональна сім’я України», виставка циганської культури «Безсмертя пісні кочової» та «Циганські зорі». Були запрошені до співпраці усі національні товариства, результатом цієї співпраці стало проведення самобутніх, колоритних традицій та обрядів різних національностей Київщини. Ці культурно-мистецькі заходи кожних національних культур на тлі української культури ми проводили двічі на рік. 

Загалом, наш музей щорічно проводить наукові конференції, круглі столи з різної тематики,  семінари по обміну науковим досвідом, презентації нових наукових досліджень. Також відбуваються творчі вечори, щоб долучитися до прекрасного, розібратися у всіх нюансах, відчути рівновагу та внутрішню гармонію. Щоб знати, шанувати історію та традиції нашого народу у музеї організовуються майстер-класи з петриківського розпису, по виготовленню ляльок-мотанок, живопису для шкільної та студентської молоді міста тощо. Щороку в музеї діють в середньому 35-40 виставок. Провідні українські кіностудії  неодноразово отримували історичні довідки для  своїх проектів  і створювали науково-популярні фільми  на базі музею.

- Білоцерківський музей є обласним закладом. Розкажіть про його фінансування з обласного бюджету. Чи вистачає коштів, скільки щорічно виділяється та на що витрачається?

- Ми розуміємо, що сучасний музей – це майданчик для  спілкування, творчості та інтелектуальної  взаємодії, тому прагнемо отримати  відвідувача у кількох іпостасях: як члена  музейної спільноти,  волонтера,  потенційного спонсора, та втілити в життя   різні програми для кожного з них. Працівники музею своєю працею,  пошуком  та втіленням  нових ідей намагаються створювати унікальні враження, що відволікають відвідувача від повсякденності та  інертності й занурюватимуть у новий та цікавий для нього світ мистецтва, науки, природи тощо.

Але на превеликий жаль, за  останні роки рівень фінансування музейної галузі та ставлення  влади до музеїв не дозволяє нам зробити поточний та капітальний ремонти, провести реекспозицію. Наукова та дослідницька робота тримається на ентузіазмі, а зарплатня  взагалі  не відповідає критеріям нашої діяльності.

 - Як музей заробляє як самостійний заклад? Який обсяг та яка це сума щорічно?

- При сьогоднішній астрономічній вартості комунальних послуг, витрат на постійно нових вимогах пожежних інспекцій, облгазу, обленерго  наші заробітки можуть тільки слугувати на незначні потреби музею, яких вистачає на канцелярські приладдя та папір.

- Чи нинішня сучасність  обумовлює популярність музею, чи навпаки, люди менше стали відвідувати заклад?.

- Незаперечний закон дидактики: пізнання навколишнього світу починається із знайомства з рідною вулицею, селом чи містом, своєю країною, а вже потім – з іноземними сусідніми краями. Тобто, від пізнання свого, рідного, національного – до пізнання багатонаціонального, світового. Ми не можемо сказати, що музей не має популярності. Це залежить від багатьох чинників, насамперед, від внутрішньої культури людини. Наша співпраця зі школами, вишами, підприємствами, за що ми їм вдячні,  дає певні результати. Загалом ми приймаємо щорічно від 73000 відвідувачів, серед яких вагома категорія  приймається безкоштовно.

- Які відомі люди побували в Білоцерківському краєзнавчому музеї?

- До нас приїжджають журналісти наших українських телевізійних каналів, яким треба історична інформація з різної тематики  з обіцянками про нас згадати у своїх роботах, але дуже часто про це забувають. А не надати інформацію ми не можемо, тому що вона має бути донесена українцям широкого загалу.

Раніше відвідували музей народні депутати України, завдяки яким ми  могли поліпшити деякі потреби музею, зробити невеликі ремонти, але сьогодні вони не відвідують нас,  тому що знають наші потреби. 

Вперше за всі роки моєї роботи в музеї 5 лютого 2017 року до нас завітав з робочою  поїздкою міністр культури Євген Ніщук. Нам було дуже приємно, ми навіть були щасливі і плекали велику надію на обіцяну допомогу.

Під час відвідування музею гості часто висловлюється  захоплення нашими зібраннями, унікальними експозиціями, і ми плекаємо надію і впевненість у збільшені відвідувачів та звернені поглядів  видатних та популярних людей  до історії нашого  краю та її висвітлення .

Спілкувалася Надія Савчук, «Моя Київщина»