Директорка Вишгородського історико-культурного заповіднику Влада Литовченко: Ми будуємо міст між минулим і майбутнім

Влада Литовченко

«Моя Київщина» поспілкувалася з директоркою Вишгородського історико-культурного заповідника  Владою Литовченко про визначні проєкти ВІКЗ у цьому році, особисті відзнаки та плани на майбутнє.

- Під вашим керівництвом Вишгородський історико-культурний заповідник перетворився на сучасний культурно-освітній центр із широкою науковою, просвітницькою та виставковою діяльністю. Розкажіть, які знакові проєкти ви реалізували в цьому році.

- Я б виділила три ключові події, які стали визначними не лише для Вишгородського історико-культурного заповідника, а й для всього регіону та національного культурного простору.

Першою подією став фотопроєкт «Писанки Київщини», презентований у квітні 2025 року. Це був перший комплексний проєкт, який репрезентує мистецтво писанкарства та регіональні особливості Київщини у широкому культурному контексті. Він був присвячений Великодню та внесенню української писанки до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

«Писанки Київщини» — це не просто мистецька ініціатива, а приклад культурної дипломатії на високому рівні. Ми об’єднали знаних українців — представників культури, науки, духовенства, творчих професій і волонтерського руху. Проєкт показав, що українська нематеріальна спадщина — це не музейний експонат, а живий код нації, який сьогодні звучить особливо сильно. Для мене це був надзвичайно зворушливий та потужний старт року.

Другою важливою подією стала Всеукраїнська наукова конференція «Вишгород та його пам’ятки в історії та сьогоденні», яку ми провели у травні. Це був справжній фаховий діалог на обласному та національному рівнях між археологами, істориками, реставраторами, музейниками та дослідниками різних напрямів. Ми говорили про результати археологічних розкопок, виклики збереження спадщини у воєнний час, розвиток музейної інфраструктури. Такі конференції формують професійну спільноту, яка рухає галузь уперед.

І нарешті, визначальним став великий проєкт «Вишгород стародавній», який ми реалізували за підтримки Українського культурного фонду та БФ «МХП – Громаді». Наприкінці року робота над проєктом успішно завершилася. Його метою було комплексне розкриття археологічної та історичної спадщини стародавнього Вишгорода — пам’яток національного значення, що є унікальними для всієї України.

У межах проєкту створено 3D-реконструкції Вишгорода XI–XIII століть, науково-популярний фільм, оновлену експозицію Вишгородського історичного музею, онлайн-виставку, інформаційні банери. Також проведено важливі роботи з укріплення та реставрації унікального пірофілітового саркофагу XII–XIII століть, розташованого на території храму святих страстотерпців Бориса і Гліба.

Усі ці події стали свідченням того, що ми працюємо не лише для одного міста — ми формуємо цілісний простір дослідження, збереження та популяризації культурної спадщини Київщини та України.

- Ви згадали про проєкт «Вишгород стародавній». Його презентували також у форматі фільму. Яка ідея цього відео?

- До Дня міста Вишгород й Дня українського кіно ми презентували фільм «Вишгород стародавній». Його мета — розповісти простими словами про глибоку історію нашого міста. У центрі — Вишгород як столиця удільного князівства, як важливий релігійний та культурний осередок. Ми поєднали документальні матеріали, 3D-моделі, візуалізації та коментарі істориків. Це не просто фільм, це – новий спосіб говорити про минуле з молоддю, з громадою, з туристами.

- У музеях ВІКЗ також відкривалися нові виставки. Які з них вам найбільш запам’яталися?

- Безумовно, дуже знаковою є виставка «Окупована спадщина», яка одночасно була представлена у Музеї давньоруського гончарства та в Історичному музеї ВІКЗ. "Окупована спадщина" — це великий дослідницько-конструкторський проєкт, мета якого — відтворити традиційні чоловічі та жіночі строї з тимчасово окупованих росією українських областей. Проєкт реалізовано громадською організацією "Всесвітній День Вишиванки", Центром фольклору та етнографії КНУ ім. Тараса Шевченка за підтримки міжнародного фонду ALIPH та Європейського Союзу. Збереження культурної спадщини у період війни, особливо з тимчасово окупованих територій, це першочергове завдання для всіх діячів культури, для музейників та науковців. Ми не просто зберігаємо минуле, ми відтворюємо його, щоб передати майбутнім поколінням. Ми були раді одними з перших продемонструвати ці унікальні строї у стінах наших музеїв.  

Також, пишаємося нашою оновленою експозицію «Вишгород стародавній» в історичному музею, яка була створена в межах інноваційного історико-дослідницького проєкту. Це інноваційна виставка, яка включає: відреставрований макет городища літописного Вишгорода (IX–XIII ст.) —  цінної археологічної пам’ятки національного значення, що оживає у деталях; детальну 3D-реконструкцію величного храму Бориса і Гліба (XI–XII ст.), дозволяючи уявити його велич у минулі часи;  унікальні архівні матеріали Вишгородської археологічної експедиції 1935-37 рр. з фондів Інституту археології НАН України; ескізи вбрання Київської Русі від талановитої художниці та дослідниці Зінаїди Васіної; вишукані костюми з історико-документального фільму «Ярослав Мудрий — тесть Європи» від художниці по костюмах, авторки проєкту «Жінки княжої доби» Катерини Потлової.

- Ви особисто цього року отримали кілька почесних відзнак. Що це для вас означає? 

- Так, для мене було почесно отримати відзнаку «За заслуги перед Київщиною» та Орден Архистратига Михаїла. Ця нагорода — не лише моя особиста, а передусім визнання нашої спільної праці на благо громади. Ми всі працюємо задля одного — зберегти спадщину для України й світу. Для мене це велика відповідальність та мотивація працювати ще більше.

- Наскільки складно керувати заповідником? Які завдання стоять перед вами та які навички й функції вам допомагають у роботі?

- Керувати Вишгородським історико-культурним заповідником — це значно більше, ніж адміністративна чи менеджерська робота. Це щоденна багатофакторна й багатовекторна діяльність, яка вимагає глибокого занурення у наукові, культурні, освітні та комунікаційні процеси.

Щодня доводиться ухвалювати рішення, що впливають не лише на окремі проєкти чи внутрішню роботу колективу, а й на імідж інституції, її розвиток на регіональному та національному рівнях і роль у формуванні культурної політики. Сьогодні Заповідник демонструє високий фаховий рівень реалізації програм, потужну експертність і системність у роботі. Завдяки цьому ми є одним із лідерів регіону у сфері збереження та популяризації культурної спадщини, а багато наших ініціатив стають важливими для розвитку Київщини та України загалом.

Моє завдання — забезпечити синергію між усіма напрямами діяльності: науковими дослідженнями, охороною культурної та археологічної спадщини, музейною роботою, культурною дипломатією, сучасними комунікаціями, співпрацею з громадами, фондами та державними інституціями. Важливо також формувати бачення розвитку, стратегічно мислити, бути лідеркою команди й задавати високу планку професійності.

У щоденній роботі застосовую аналітичне мислення, стратегічне планування, комунікаційні навички, вміння вести перемовини, працювати з партнерами та водночас — творче мислення. Без нього в культурній сфері неможливо створювати проєкти, які резонують із суспільством і відповідають сучасним викликам.

Війна залишається постійним фактором нестабільності, але саме зараз особливо важливо зберігати, досліджувати й розвивати культурну спадщину. Ми вибудовуємо міст між минулим і майбутнім — і це складна, але надзвичайно відповідальна й важлива місія. Заповідник сьогодні — це жива, активна інституція, що творить сучасний культурний ландшафт області та країни.

- І наостанок — які плани у Заповідника на 2026 рік?

- Плани амбітні: продовження археологічних досліджень, нові виставки та експозиції. Розвиток у напрямку діджиталізації та цифровізації. Подальша популяризація проєкту «Вишгород стародавній» у форматі мультимедійної експозиції в інших громадах. Ми також працюємо над проєктами музейної інклюзії та цифровізації фондів. Посилення наукової роботи: ми продовжимо проводити наукові конференції та завдяки археологічним дослідженням й експедиціям плануємо поповнювати наші фонди новими артефактами. Працювати над інфраструктурою для відвідувачів: комфорт, мультимедійні впровадження, якісна візуалізація й навігація, можливість доступу до матеріалів як онлайн, так і офлайн. Головна мета — зробити спадщину ближчою до кожного українця. 

- Дякуємо вам за надзвичайно цікаву та змістовну розмову, пані Владо. Бажаємо вам успіху у всіх починаннях!

- Дякую за увагу до нашої роботи та до тих процесів, які сьогодні формують культурну політику Київщини й України. Вишгород — це не лише історичне місто, це потужний науково-культурний центр регіону, місце сили, де оживає тисячолітня спадщина й народжуються сучасні проєкти національного масштабу.

Запрошую всіх відвідати Вишгородський історико-культурний заповідник — наш Історичний музей і Музей давньоруського гончарства. Це простір, де кожен може відчути глибину української історії, побачити результати унікальних наукових досліджень і доторкнутися до культури, яка формує нашу ідентичність сьогодні.

Рада кожному відвідувачу й кожному, хто відкриває для себе Вишгород, Київщину та Україну через нашу роботу.