Екс-голова Кагарлицької РДА Віктор Коляда: Я став предметом торгу між Горганом і Стариковою

«Моя Київщина» поспілкувалась з екс-головою Кагарлицької РДА Вікторо­­м Колядою, якого було зі скандалом звільнено наприкінці літа минулого року, розпитавши його про те, чим він займається зараз, а також про ймовірні причини його звільнення з посади, власні погляди на формування територіальних громад на Кагарличчині та плани на майбутнє

- Віктор Миколайович, розкажіть чим Ви займаєтесь після звільнення з посади голови Кагарлицької РДА? Ви подали до суду з приводу незаконності Вашого звільнення. Як просувається судовий процес?

- Нині займаюся в основному лікуванням свого сина: перебуваючи на службі в Збройний Силах він захворів і півроку перебував на лікуванні. Зараз йому встановлено другу групу інвалідності і тепер я займаюся його реабілітацією. Також активно беру участь у судових провадженнях, які на сьогоднішній день розглядає Кагарлицький міжрайонний суд.

По одній із справ я дійшов до Верховного Суду, але там мою справу, де відповідачем є Президент України, в ручному режимі призупинили. Не є секретом, що на сьогоднішній день судова система політично заангажована. Президент підібрав під себе судову гілку влади і тому, навіть маючи очевидні факти порушення чинного законодавства, суди усілякими шляхами зволікають, переносять справи. Верховний суд взагалі ухвалив дуже цікаве рішення: призупинив розгляд справи щодо відповідальності президента України під час мого незаконного звільнення до вирішення справи в Кагарлицькому суді, що саме по собі є абсурдом, оскільки відповідач - Кагарлицька районна рада – має відповідати за свої діяння, а президент України і його адміністрація мають відповідати за те що вчинили вони. 

- Розкажіть про дану ситуацію детальніше. Що, на Вашу думку, стало причиною Вашого звільнення з посади?

- Оскільки ст. 118 Конституції України передбачає звільнення голови адміністрації за поданням районної ради, вона має своє рішення обґрунтувати. Інакше це попахує 37-им роком минулого століття, коли НКВС без суду і слідства ставили людей до стінки. Справа в тому, що Кагарлицька районна рада прийняла це рішення сугубо з політичної мотивації. Оскільки я не перебував в жодній політичній партії і позиціоную себе технократом, а не з політиком, я прийшов на посаду голови адміністрації керуючись лише патріотичними почуттями. Оскільки  після демобілізації з лав Збройних Сил за станом здоров’я я вже не міг виконувати свої обов’язки, мене запросили працювати в Київську обласну державну адміністрацію начальником відділу з питань оборонної роботи. Коли це управління було ліквідовано, мені запропонували піти працювати керівником районної адміністрації. Мені було байдуже – чи це Кагарлицький район, чи будь-який інший, тому що я хотів показати: влада може бути іншою. За що і поплатився. А все тому, що прийшовши на посаду я відмовився брати участь у будь-яких схемах. Натомість, я запропонував співпрацю усім політичним силам.

За два роки, поки я обіймав посаду, наш район піднявся на 5-те місце в обласному рейтингу. Район не мав заборгованості по заробітній платі, відбувалося будівництво, якого не було в жоден з років незалежності: було побудовано стадіон зі штучним покриттям, створена галерея слави тощо. Коли проводилася реконструкція і реорганізація управління пенсійного фонду, ми добилися, щоб у Кагарлику залишилось міжрайонне об’єднання управління фонду. Це все не подобалось депутатам,  які звикли брати участь у схемах та дерибанити районний бюджет. Цього я не допустив, а змусив робити все прозоро.

Звісно, це нікому не подобалось, бо чи не кожен депутат є бізнесменом і має якісь фірми, а значить, якимось чином намагались вплинути на вирішення своїх інтересів. Але на сьогоднішній день є закон про державні закупівлі,  запроваджено тендерні процедури і запущено систему Prozorro. Як голова адміністрації я був зобов’язаний це виконувати. Через те, що я не пішов на зговори, проти мене почала організовуватись коаліція. 10 липня 2017 року на зборах політичної партії БПП було ухвалено рішення про скликання позачергової сесії, яка відбулась вже через три дні. У закритому режимі вони таємно прийняли це абсурдне рішення, не спромігшись навіть аргументувати свою позицію…    

- Чи спілкувалися Ви після звільнення з кимось із керівництва Київської області?

- Я намагався поспілкуватися з головою КОДА Олександром Горганом, проте, на моє прохання про зустріч він не відповів – не підняв слухавку, і на текстові повідомлення також ніяк не відреагував. На мою думку, в даній історії відбулося зрощення незаконного владного злочинного угрупування районної і обласної ради. Певно, я став предметом торгу за політичні преференції в облраді.

Як відомо, в Олександра Горгана із Ганною Стариковою була своя домовленість. Тут мова йде про наступне: розпочавши роботу в Кагарлицькому районі, я звернув увагу що підприємство «Кагарликтепломережа» належить Київоблраді. Це абсурд, коли комунальна власність району належить облраді, а отже доходи району ідуть до області. Я написав лист, обійшов усіх, голову облради Ганну Старикову, голів всіх фракцій і запропонував прийняти рішення про повернення в законний спосіб даного підприємства району. Адже «Кагарликтепломережа»  - монополіст, та «з’їдає» левову частину бюджету в зимовий час. Але мені було відмовлено. Відтоді і пішло загострення відносин. Для того, щоб переформатувати більшість в облраді, було прийнято рішення прибрати мене.

- А що про  Ваше звільнення каже буква закону?

- Винесення рішення про недовіру голові райдержадміністрації повинно було завчасно розглянуто відповідною комісією Кагарлицької районної ради. Саме ж рішення обов’язково повинно містити в собі посилання на відповідні норми Конституції та законів України, які прямо передбачають відповідальність державних службовців як взагалі, (ч.1 ст.120 Конституції України та пункти 1-3, 5-7 ч.1.ст.30 Закону України «Про державну службу»), так і безпосередньо відповідальність голів місцевих державних адміністрацій , зокрема  (п.1-6 ч.1 ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») та, відповідно, доведені комісією районної ради в законному порядку факти, що підтверджують настання обставин такої відповідальності у діях голови райдержадміністрації.  

Тому я повинен був відповідати перед райрадою лише в частині делегованих повноважень. Або ж як порушник вже чинного законодавства, якщо б таке було, в частині виконання обов’язків чи порушення присяги державного службовця. Але цього не було. І це, до речі, підтверджується довідками, які надала районна рада, міська рада а також міськрайонна прокуратура, що є в матеріалах справи. Претензій за 2 роки моєї роботи до мене не було а ні від депутатів, а ні від населення. Відповідно мені дали позитивну характеристику. Виникає запитання – за що ж звільнили? Серед надуманих причин – те, що я хотів завести в район інвестора, який би зашкодив інтересам місцевих аграріїв. Окрім того мене звинуватили у тому, що я не дав землю АТОшникам і відмовився прибирати смітники і вирізати дерева приватним домоволодінням таких сіл, як Леонівка і Антонівка. Щодо останнього звинувачення – взагалі no comments. Що ж до інвесторів, то скажу прямо: я ніколи не був заангажованим і завжди хотів, щоб в район зайшов інвестор, який би чесно сплачував податки і створював робочі місця. В результаті, райрада проголосувала, і даний документ дав привід підмахнути на стіл президенту рішення про моє звільнення… 

- На початку квітня Порошенком призначено вашого колишнього заступника Романа Коваленка. Розкажіть Ваші враження від такого кадрового рішення. І що чекати Кагарличчині від даного призначення?

- Роман Коваленко працював при мені першим заступником, я його призначав. Він в першу чергу науковець, працює в Білоцерківському аграрному університеті. Також він – колишній голова районної ради і людина з досвідом. Також він – знавець іноземних мов, знана людина в аграрному світі, не тільки в Україні, а і за її межами. З цією метою я його і брав заступником, аби виростити свого місцевого керівника. Тому я абсолютно спокійно ставлюсь до призначення його на цю посаду. Тут виникає скоріше моралістичне питання, адже він знає про те, що мене незаконно звільнено, але дав своє погодження.

Зрештою, я впевнений, що з часом буде прийнято позитивне рішення і я повернуся на посаду. Я боюся не за посаду, я хочу довести, що верховенство права має бути пріоритетом у будь-яких відносинах в українському суспільстві.   

- Які позиції зберігає в районі скандально відомий депутат облради від БПП Віталій Карлюк, який минулого року відзначився бійкою прямо в сесійній залі, і якого Ви звинувачували у кулуарній боротьбі проти Вас?

- За моєю інформацію, до нього прислухаються місцеві аграрії. До речі за ті неправомірні голосування по мені в райраді Карлюк «розрахувався» званнями заслужених працівників сільського господарства, заслужених жителів району тощо.

- Яка нині ситуація з ОТГ на Кагарличчині?

- Ще за час моєї роботи було ухвалено рішення про створення єдиної об’єднаної територіальної громади в межах існуючого району. Хоча за перспективним планом Кабінету міністрів, на території Кагарлицького району мають бути дві громади – Ржищівська і Кагарлицька. Свого часу, за радянських часів, існував Ржищівський район. Але тоді порахували що він не є самодостатнім, бо постійно перебував на державних дотаціях. Тож в свій час Ржищеву дали статус міста обласного значення – через один-єдиний завод «Радіатор», який поставляв чугунні радіатори в усі куточки Радянського Союзу та навіть за кордон. Жителів разом із студентами – а там було чимало навчальних закладів профтехспрямування, - 14 тисяч, а якщо ми будемо говорити про корінних жителів – їх там всього 6-7 тисяч. Тому яке ж це місто обласного значення?

Вважаю, що створити громаду, відрізавши частину землі і населених пунктів від Кагарличчини  – не допоможе ні Ржищеву, а тільки ослабить Кагарлик. Плодити злидні – це кощунство. Я виступав за те, щоб об’єднати Ржищів і Кагарлик в одну територіальну громаду. Але у певних політичних лідерів спрацювали амбіції. І все тому що це – придніпровська земля. Там є рекреаційні зони, де, зокрема, створено елітне мисливське господарство генерала Рудковського, колишнього заступника міністра оборони України. Туди з’їжджалися усі президенти України. Там дуже живописні місця, які за планом мали відійти до Ржищівської ОТГ. Тому партійним чиновникам була цікава лише земля, а чи буде дотаційною чи економічно спроможною ця територіальна громада, нікого не цікавило. Цікавило тільки урвати дніпровські кручі.  

- Які Ваші подальші плани? Чи розглядаєте Ви для себе участь в майбутніх виборах до ОТГ на Кагарличчині?

- Ні, я абсолютно не розглядаю питання своєї участі у виборчому процесі до ОТГ, оскільки я народився, відбувся як людина і як спеціаліст на Сквирщині. Як-то кажуть, старе дерево не пересаджують. Тут знаходяться могили моїх предків, тут – мої друзі та родина. Співпрацювати з людьми завжди можна, особливо в наш час, час телекомунікацій, Інтернету. Але відверто кажучи, я на сьогоднішній день, при цій владі абсолютно не бачу перспектив.  Повинна змінюватися система державного правління, але цим ніхто не займається.

Олігархат потрібно відлучити від влади. Ми прекрасно знаємо, що ті всі ручні депутати виконують вказівки своїх босів. Починаючи з Верховної Ради і закінчуючи райрадами. Свого часу, коли так би мовити пішла мода на АТОшників у 2014 році, мені також пропонували балотуватися до Верховної ради, але я відмовився. Я тоді вже бачив перспективи цих депутатів…

- Себто, якщо говорити про вибори до ОТГ, то мова не йде ані про Кагарличчину, ані Сквирщину?

- Ні, на даний момент у зв’язку із проблемами зі здоров’ям сина я змушений займатися його реабілітацією. Поставити хвору дитину на ноги для мене є основним пріоритетом. А як порахують нові люди за потрібне запросити мене на роботу, то будь ласка.

Спілкувалася Надія Савчук, «Моя Київщина»