Комлексне будівництво від уряду: чи потрібен нагляд за грошима в Бородянці?
Нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомити приємну новину для жителів Бородянки та Мощуна — найближчим часом розпочнеться відбудова за принципом "краще ніж було". Чому саме ці населені пункти опинилися в центрі уваги Уряду, та чи немає в цьому виборі підводних каменів, читайте сьогодні в матеріалі видання "Моя Київщина"
Немає жодних сумнівів у тому, що зруйновані рашистами міста і села потребують значних капіталовкладень. За останньою інформацію, до урядової програми комплексної відбудови потрапили шість населених пунктів, з яких два — у Київській області. Окрім Бородянки та Мощуна, також повністю відновлять Тростянець у Сумській, Посад-Покровське в Херсонській, Циркуни в Харківській та Ягідне в Чернігівській областях.
Якщо Мощун - невеличке село під Києвом - стало символом оборони столиці, то Бородянка в результаті окупації виявилася, напевно, найбільш зруйнованим населеним пунктом Київщини. Щоправда, в медійному контексті вона значно програла сусіднім громадам — Бучанській та Ірпінській. Міські голови останніх фактично відразу після звільнення від загарбників водили екскурсії для європейців, що дало змогу розпочати процеси акумуляції коштів для відбудови значно раніше. При цьому екскурсії відбувалися мало не по декілька разів на день, що серйозно дратувало місцевих жителів. Для бажаючих побачити руйнування на власні очі, навіть організовували платні оглядини...
Якщо говорити про керівництво цих міст, то до міського голови Ірпеня Олександра Маркушина питань немає, адже він щодня виходив на зв’язок і був активним. Сусідня Буча перебувала в окупації більше місяця, а її міський голова — Анатолій Федорук — розповідав досить сумнівну історію (з нотами фантастики) свого порятунку. Як результат, проти Федорука була відкрита кримінальна справа через те, той самоусунувся від виконання службових обовʼязків та провалив процес евакуації цивільного населення. Наразі абсолютно незрозуміло, чим закінчиться ця історія для міського голови Бучі. Але зауважимо, що як Маркушин, так і Федорук, активно працюють над залученням коштів для відбудови своїх міст. Чого не скажеш про сусідню Бородянку.
Тут все набагато складніше. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення у Бородянці відбулася скандальна сесія, під час якої законно обраному голові Олександру Сахаруку місцеві депутати оголосили недовіру. Таким чином в.о. голови став Георгій Єрко. На тій самій сесії місцеві ветерани АТО/ООС зверталися до бородянських депутатів із проханням розглянути питання підготовки до оборони у звʼязку із загрозою нападу росіян. І як у воду дивилися: атака відбулася уже через місяць.
Але на той момент народні обранці переймалися іншим питанням — поділу влади. А от уже в період окупації бути причетним до влади ніхто не хотів, адже це було смертельно небезпечно. Як відомо, координаційний штаб із представників місцевої влади незабаром після окупації Бородянки перейшов у підпілля і повернувся до селища лише після деокупації.
Варто зробити невеликий екскурс в історію. Як Георгій Єрко, так і Олександр Сахарук, уже багато років мають безпосередній стосунок до місцевої політики. І в певній мірі вони відповідальні за той рівень розвитку інфраструктури та комфорту життя в Бородянці, яким він був на початок повномасштабного вторгнення. При всій повазі до жителів селища, Бородянка не була серед лідерів у Київській області. Хоча ресурси і можливості для цього були, бо повноцінна громада там сформувалась раніше, ніж багато інших у столичному регіоні.
Наразі управляють громадою представники старого політичного устрою, до яких залишається чимало запитань, частина яких стосуються саме корупції. Усім зрозуміло, що питання відбудови не може відбуватися без участі керівництва громади. Але що робити, якщо довіра до представників нинішньої влади була втрачена? Чи варто долучати керівництво громади разом із депутатським корпусом до багатомільйонних тендерів та різноманітних проєктів? Напевно, ні адже це може закінчитися грандіозним скандалом. Саме тому місцевих політичних "мастодонтів" варто було би тримати подалі від бюджетних коштів.
Раціональний варіант — створення Бородянської військової адміністрації, яка буде напряму підпорядковуватися керівництву області. Таким чином можна буде уникнути ризику втрати коштів на рівні громади і чітко персоналізувати відповідальність за відбудову селища, яка буде лежати на профільних департаментах Київської обласної військової адміністрації на чолі з її керівником. У цій історії перевага Мощуна саме в тому, що він входить до складу Гостомельської міської військової адміністрації: описаний ланцюг відповідальності за рух коштів та їх використання там може бути реалізований у найкоротший строк.
Що ж до Бородянки, то в березні цього року лунало чимало звинувачень на адресу депутата Бородянської селищної ради, голови земельної комісії Павла Остапченка, фігурувала і його дружина Наталія Остапченко, яка є першим заступником голови Житомирської обласної військової адміністрації.
У будь-якому разі, зараз корупційні скандали однозначно не потрібні, адже такі речі суттєво знижують рівень довіри до України на міжнародній арені, а також десакралізують всю владну вертикаль в країні. А от декілька яскравих прикладів прозорого використання коштів можуть стати поштовхом до швидкої відбудови інших населених пунктів столичного регіону, які також суттєво постраждали від рук російських окупантів, за підтримки наших західних партнерів.
