#

Голова Баришівської РДА Олег Левченко: Представники "Батьківщини" думали, що я веду подвійну гру але я просто виконував курс президента

31.10.2018 06:04
Голова Баришівської РДА Олег Левченко: Представники "Батьківщини" думали, що я веду подвійну гру але я просто виконував курс президента

Нещодавно, ЦВК оголосила вибори до чотирьох ОТГ. Серед них і Баришівська об’єднана територіальна громада. Кореспонденти «Моєї Київщини» поспілкувалися з головою Баришівської РДА Олегом Левченком, який ста одним із головних лобістів об’єднання та дізналися, які перепони стояли на шляху створення ОТГ, як вдалося об’єднати зусилля РДА та районної ради задля спільної справи, а також, про подальшу роль райадміністрацій після формування громад

- Ви обіймаєте посаду голови Баришівської РДА З грудня 2017 року. З якими проблемами ви зіткнулися, які потребували негайного вирішення?

- Вже в грудні я застав перші сесії районної ради. Тоді серед  проблем фінансування, розвитку та загального інвестиційного клімату, найбільш гостро стояла проблема ставлення РДА до процесу створення ОТГ і реформи децентралізації в цілому. Особисто я вважаю цю реформу передовою. Взагалі за часи незалежності це вперше, коли держава добровільно віддає фінансові та кадрові важелі на місця. Таким шляхом розвитку пішли, зокрема, і країни Європи.  Але на той час я, як новий голова ще навіть фізично не був знайомий з головами селищної та сільських рад. Пріоритетним завданням для мене тоді стало саме знайомство з ними й аналіз проблем села зсередини. Тоді ми розробили план з керівником апарату і я поїхав «у поля», так би мовити. У той час кожного дня я відвідував по 2-3 села, щоб зрозуміти загальну картину. Паралельно почав знайомитись із депутатами районної ради. Було помітно, що проблеми громади й району були на першому місці. Найбільш пріоритетним для мене, як для голови адміністрації є наявність контакту з районною радою, бо адміністрація без районної ради — це ніщо з грошима, яке не має змоги здійснити платежі без дозволу. Водночас, районна рада розуміє, що без адміністрації їхні рішення будуть призупинятись, тож тут важлива співпраця.
Якщо не зважати на маленькі проблеми — найголовніше питання було ОТГ у межах реформи децентралізації. Потрібні були переговори, бо декілька сільських голів не підтримували реформу взагалі. Але з кінця зими 2018 року після декількох зборів селищних та сільських голів,  депутатів вже була 100% підтримка. Тоді позиція РДА та районної ради була зрозуміла: ми точно створюємо ОТГ.
Після цього була сформована робоча група, до якої увійшли депутати селищної ради, районної, та сільські голови. І з березня вона почала активно працювати на старт створення громади. Тобто був затверджений графік громадських обговорень, а потім були проведені сільські сесії. Звичайно, були представники сіл, які не розуміли нашу позицію спочатку, але методом переговорів процес запустився і ми почали створювати громаду з центром у Баришівці без Березані та кількох сіл.  Так, вже у середині червня пакет документів був переданий до Київську ОДА. На рівні КОДА теж було розуміння нашої позиції.

- Існують чутки, що коли документ передають до КОДА, то можливе повернення його із вказівками щодо граматичних помилок, наприклад, кома не в тому місці стоїть. В такому разі весь процес потрібно запускати знову?
- Такі моменти були, але коли я сформував пакет і подав його до розгляду в КОДА — до голови адміністрації приїжджали як голови сільських рад, так і активісти, щоб пришвидшити цей процес. Але на це варто подивитись і з боку голови обладміністрації. Після ініціативи громади  ЦВК призначає вибори. У документах справді можуть бути помилки, та, ті, хто про них знає, може використати це і оскаржити рішення громади в суді, де рішення анулюється. Коли таке трапляється, ця проблема повертається до обласної адміністрації. Але у нашому випадку від них було повне розуміння. Помилки були, там нам вказали на них і активісти та представники сільських рад працювали над виправленням. Тобто, не повертали увесь пакет, щоб ми заново се починали, а просто вказували: «у вас помилки там то, там то – виправте їх».
Також там була проблема і з громадськими обговореннями. Наприклад, на початку засідань були присутні  84 представники, а в голосуванні брали участь 37.  Так сталось тому, що на засідання з’явились представники інших політичних сил, які намагались зірвати слухання, але потім вони пішли й кількість присутніх різко зменшилась.
У кінці вересня вже все було вирішено. Ми зібрали зацікавлену громадськість у великій залі районної адміністрації й оголосили результат нашої роботи. Це зняло напругу, бо всі розуміли, що якщо у нас не вийде створити ОТГ у цьому році, то не зрозуміло,  коли це буде можливо наступного разу.

- Чи не було в серед районних депутатів спротиву через політичну приналежність до різних сил?
- Після того, коли громадськість висловила бажання створити ОТГ, у КОДА дали розпорядження таки здійснити волю народу . Після цього пакет документів віддали до району, а потім кожна сільська і селищна рада повинна була провести сесію і затвердити таке рішення КОДА. Здавалось, що залишилась тільки формальність – підняти руки й проголосувати «за» але у Бзівській сільській раді знайшлися «не впевненні» депутати. Сесію вони не закрили, а наступного дня перенесли засідання. Тоді процес конкретно призупинився, але після тривалої дискусії вони проголосували «за».

Було таке, що представники «Батьківщини» вважали, що я веду якусь подвійну гру з об’єднанням, але я просто намагався виконувати курс президента. І коли таки ми зробили усе необхідне, тобто, об’єднання було практично завершене, їхні представники навіть подякували мені за роботу.

- Який орієнтовно бюджет тепер буде в громади?
- Зараз ще невідомо, бо є ще Березанська громада. Сьогодні 5 сіл— Пилипча, Ярешки, Лехнівка, Недра і Садове — вже в громаді Березані. Два села – Яблуневе і Семенівка ще не визначились, але повинні були приєднатися до Березанської громади теж. До Баришівки вони не можуть потрапити, адже це інша територія – фактично, він нашої громади вони відрізані Березанською. У Студениках, в сусідньому районі  теж уже сформована громада і можливо ці села приєднаються до них.

- У такі ситуації не визначення населених пунктів, які досі залишається осторонь громад, у чому полягає функція районної адміністрації?
- Насамперед рішення буде прийматись вже новою командою і радою. Конкретніше – є центральна районна лікарня. Сьогодні вона фінансується з районного бюджету і левова частка фінансується державою, через державні субвенції. Чи в змозі буде громада самостійно цей тягар нести – невідомо, але може бути допомога з району бюджету. Вони можуть делегувати нам повноваження , як зараз відбувається з районною радою. Та ж ситуація буде з цією громадою: вони визначаться, на що в них вистачає коштів і цей процес піде. Безумовно залишиться контролююча функція. Це важливо, бо будь-яке створення наражається на ризик якихось неправомірних незаконних рішень. Тобто ця функція за державою в особі РДА залишиться.
- Децентралізація передбачає кошти в громадах, але якщо ми беремо районний бюджет як умовну чашку. Хто її буде наповнювати, якщо вже будуть сформовані громади? Окрім того, на одній території району буде існувати сфера повноважень РДА і ОТГ, і ми маємо декілька майже ідентичних за площею адміністративні одиниці на одній території. Чи може це бути сигналом до того, що така інституція як районні адміністрації згодом просто втратять свій сенс?
- Думаю, що так. Враження народження додаткової структури теж присутнє і це може не пришвидшити процеси в районі, а навпаки – загальмувати. Є, звісно ризик у молодої ОТГ з великими амбіціями і бажаннями, своїми мріями, які можуть бути просто не законними. Тому на мій погляд, будь-яка зміна повинна бути не різкою, а мати перехідний період. Він передбачений до 2020 року, коли залишиться адміністрація. До слова, ми фінансуємося з державного бюджету, тобто на бюджет ОТГ ми ніяким чином не впливаємо.
Загалом, державна адміністрація буде не потрібна. Можливо, переймуть досвід Франції і почнуть створювати префектури.  Тобто за декількома ОТГ стоятимуть 2-3 спеціаліста і будуть здійснювати свою контролюючу функцію.
- У чому феномен стрімкого Баришівського прогресу в напрямку створення громади? Бо загалом в Україні не всі регіони можуть похизуватися таким прогресом. Чому Баришівка змогла, а наприклад, Богуславський район цю фазу не перейшов?
- На мій погляд тут є 2 моменти: по - перше це особисте. Усі ми знаємо «що 2 українця – 3 гетьмана». Це у нас у крові, бо кожен хоче бути гетьманом. Ключові гравці – керівний актив району, та з самого початку у нас не було когось «головнішого». Ми змогли цю амбіцію придушити в собі для спільно справи. Друге – коли ми організовували обговорення, намагались відійти від суб’єктивного бачення процесу  до об’єктивних інтересів району. Ситуація зрозуміла – є голова адміністрації, який призначається президентом і люди заручники цієї ситуації. Адже не відомо, чи пощастить з новообраним головою. Та  завдяки реформі децентралізації у них є прямий механізм. Тепер це не президент і навіть не депутат Верховної Ради – вони ж далеко, а це – прямо тут. Тому вони мають можливість обирати тих, кого справді знають. Тут і більша відповідальність на обраному, бо якщо його оберуть, а він не виправдає сподівань чи не дотримає обіцянок – йому доведеться з цим жити там. Його діти ходитимуть туди в школу. Тут складно буде вести подвійну гру.

Чи відіграє роль у самоорганізації Баришівського району кількість населення і територія?
До цієї посади я не обіймав державних посад приблизно 15 років. Я працював у державних підприємствах, але це не була державна служба, тож такого досвіду в мене не було. Але Баришівський район досить унікальний. З одного боку, він має хороше територіальне розташування – поблизу транспортної розв’язки Київ-Харків. Та з іншого – це місцевість, яка не втратила свою самобутність. Баришивці же більше 900 років. Тут місцеве населення не таке, як у Києві. Тут люди більш відкриті та менш прагматичні, тож працювати мені у Баришивці легко.

У межах виборчого процесу, який вже, фактично, розпочався, чи можна визначити якихось претендентів на голову громади і чи Ви, фактично, як один із головних лобістів об’єднання, збираєтесь йти на вибори?

Так, кандидати вже визначаються, є кілька персон, які однозначно будуть йти на вибори до ОТГ, але поки не буде офіційної реєстрації, то думаю, що називати якісь прізвища було би не зовсім правильно.
Щодо моєї участі у виборах, то відповідь однозначна - ні. По-перше я прописаний у Києві. По-друге,  так, я маю певні амбіції й мені хочеться кар’єрного зросту. Але, для того, щоб перемогти на виборах до ОТГ, треба бути «своїм», щоб місцеві тебе знали, розуміли і могли передбачити твої подальші дії. Тобто приїхати з Києва і будувати амбітні плани в області – добре, але та місцева самобутність сприйматиме мене як чужого. Можливо, я і маю певне бажання, але розумію, що людям там потрібен саме місцевий житель, якому можна довіряти.

Спілкувався Олександр Павличук, «Моя Київщина»

 

Читати "Моя Київщина" у Facebook