Голова департаменту освіти і науки Київської ОДА Віра Рогова: Ми маємо спільними зусиллями надати якісну освіту нашим дітям
Про реформу освіти, ситуацію з дефіцитом місць у школах і садочках, а також про покращення фінансування освітньої галузі "Моя Київщина" розпитала відому освітянку, директора профільного департаменту Віру Рогову
- Як концепція "Нова школа" реалізовується в Київській області? Які школи до неї долучилися?
- Концепція нової української школи – один з пріоритетних проектів у галузі освіти. Її ключові напрямки – якість і доступність освіти. Для нас сьогодні це дійсно важливе питання. З першого вересня всі першокласники йтимуть у новий освітній простір. Для цього держава, мабуть, вперше за дуже багато років забезпечила великим фінансуванням систему освіти. Загалом, на цю галузь було виділено близько 2 млрд грн. Зокрема, Київська область отримала близько 150 млн гривень.
Тому ми сьогодні дійсно вибудовуємося: працюємо над підвищенням кваліфікації наших вчителів, які будуть працювати у перших класах. У нас в школи планують піти 24 700 дітей, і для гідного навчання звісно потрібно підготувати велику кількість наших педагогічних працівників. Йдеться не лише про вчителів початкових класів, але педагогів з фізичного виховання, іноземної мови, трудового навчання, музичної грамотності.
- Що передбачається концепцією Нової школи?
- Передусім йдеться про матеріально-технічне забезпечення. На це виділено від держави 51 млн грн. У співфінансуванні з місцевими органами буде закуплятися обладнання, яке рекомендоване Міністерством освіти, і яке має забезпечити державний стандарт у перших класах.
Другий компонент: ми маємо створити сучасне освітнє середовище, яке приваблює кожну дитину і де дітям буде комфортно і затишно. І для цього ми зараз теж проводимо велику роботу. Що ж стосується взагалі проектної діяльності в системі освіти Київської області, то ми вибудували цікаву модель і відповідні проекти.
Зараз з кожної області було виділено по чотири навчальні заклади. Ми теж виділили ті, які були прикладом для інших, на базі яких проводилися експериментальні майданчики. Це, наприклад, Щасливський НВК Бориспільського району; Ірпінська школа №12, де вивчається 13 мов; Боярська гімназія Києво-Святошинського району, де дуже розвинене профільне навчання. Це дуже потужні заклади, які демонструють високу результативність. Загалом, ще 56 таких закладів регіонального рівня на Київщині працюватимуть за концепцією Нової української школи. Всі ці заклади завжди ефективно працювали, створюючи якісно новий освітній простір. У цілому, ми сподіваємося, що 1 вересня всі наші «першачки» підуть в хороші обладнані школи з підготовленими вчителями. Зауважу, що на підготовку вчителів теж були виділені чималі кошти: лише Київська область отримала на це 17 млн грн. Нами будуть підписані договори з вчителями-фахівцями, їм будуть оплачуватися відрядження.
- Багато питань виникає відносно створення так званих опорних шкіл…
- Даний проект розпочався з 2016 року. Тоді ж у Київській області ми відразу створили 23 опорних заклади. Якщо порівнювати з іншими регіонами, то ми – серед лідерів. Станом на сьогодні їх уже 34: там навчається близько 11 тисяч дітей і підвозиться близько 3,5 тисяч дітей шкільними автобусами. Відповідні заклади працюють в кожному районі: ми переслідуємо мету якості та доступності освіти для дитини з сільської місцевості.
- Чи відбулося закриття шкіл у Київській області внаслідок створення опорних шкіл та оптимізації шкіл?
- Відбулося пониження ступенів. Справа в тому, що до цих опорних шкіл доїжджають діти із 93 населених пунктів, в яких просто не існує шкіл. Не таємниця, що в нас є 140 шкіл, які мають малу чисельність, а вартість утримання яких сягає до 50 тисяч гривень. Але ми сьогодні говоримо не про гроші, а про нову високу якість. Тому ми сподіваємося, що якщо ми втілимо в життя цю концепцію, то отримаємо дійсно хороші результати і якісну освіту.
- Але коли відбувається пониження ступеня, постає питання робочих місць…
- Так, частина вчителів їздить викладати в опорні школи, там збільшується кількість дітей та предметів. Але дійсно є чимало вчителів, які пішли з роботи. Але в цілому ми цю проблему контролюємо. Зрозумійте: це – неминуче, адже важливо стояти на позиції якісної освіти. Мети – просто закрити школи – ні в кого немає. Абсолютно всі школи першого ступеня в нас працюють.
Якщо говорити про дошкільну освіту, то нашою метою є те, щоб у кожному селі був дитячий садочок. Не обов'язково окремо – він може діяти й на базі школи. Лише у цьому році ми створили 13 таких НВК, на базі яких є дошкільні відділення. У нас були села, в яких було по сто дітей дошкільного віку, і не було садочків. Звичайно виникають питання, проблеми, але ми працюємо в напрямку їх вирішення.
Паралельно ми реалізуємо ще один важливий проект – профільної школи. Сьогодні вступив в силу закон про освіту, новий і дійсно потужний. Школа третього ступеня визначена профільною або професійною. І це дуже правильно: тому ми зараз створюємо мережу профільних навчальних закладів.
Так, у нас профільним навчанням охоплено 78% від шкіл 1-3 ступеня. Якщо говорити про напрями, то переважають школи з гуманітарним профілем, їх більше 300. Що ж стосується математично-природничого, їх у нас 157 шкіл.
Є проблеми з вивченням іноземних мов. У нас дійсно мало таких профільних шкіл, тому й ЗНО з іноземної мови в нас на середньому рівні. Тому ми хочемо дати поштовх саме таким школам, які будуть надавати якісне вивчення іноземних мов.
- Чи є якісь зрушення у питанні інклюзивної освіти?
- Це теж пріоритетний напрям. Кількість таких закладів у області збільшується. У нас 16220 дітей, які мають особливі освітні потреби. Фінансування на цей напрямок зростає: у 2017 році Київська область отримала більше 10 млн, а цього року – 22 мільйони.
Ми почали цю роботу у 2015 році разом з фондом Марини Порошенко. Також ми переймали досвід роботи у Чехії. Минулого року ми вибудували нову мережу інтернатних закладів, створили два реабілітаційні центри "Зір. Слух. Мовлення". Окрім того, ми створили на базі Володарської школи ІТ-школу й Центр реабілітації онкохворих дітей. Так, ми виявили в області 250 онкохворих дітей, з них 172 дитини, які можуть проходити реабілітацію. Це величезна цифра.
Загалом ми маємо створити 39 інклюзивно-ресурсних центрів. І ми зараз над цим дуже серйозно працюємо.
- У ЗМІ неодноразово писали про дефіцит шкіл у Києво-Святошинському районі. Беремо Бородянський район – у Микуличах школа стоїть недобудованою вже років з 20. Як ці проблеми вирішувати?
- На жаль, Департамент освіти не впливає на будівництво. Ви праві: усі райони і міста, які знаходяться поблизу Києва, переповнені. Діти навчаються в дві зміни. Стоїть питання про добудову Вишневської школи №1: на останній сесії облради були виділені кошти на будівництво цієї школи. Але це не одна така школа.
Також у нас є питання по Васильківській школі №6, яка, як пам'ятаєте, рухнула у жовтні 2016 року. Там розробили кошторисну документацію, і на відбудову школи мають бути виділені кошти.
Якщо ж говорити про Микуличі, то там школа потрібна. Але наскільки я знаю, там формуватиметься абсолютно новий формат даного навчального закладу: там будуть надаватися послуги не лише загальної середньої освіти, а й дошкільної, позашкільної – все буде в комплексі.
Будувати дійсно треба: регіон розвивається. Навіть якщо говорити про дошкільну освіту, то у нас в садки пішли на 2,5 тисяч дітей більше, ніж у минулому році. І з кожним роком кількість дітей зростає. Тому цей район теж має думати і розширювати мережу своїх навчальних закладів.
- Як захистити громадян від забудовників, які обіцяють будувати і не будують? Простий приклад – житлові комплекси під Києвом. У кожному будинку є аптека, ресторан, 5 супермаркетів, басейн та більярд – все, що хочеш. А школи і садочка немає. А якщо й є, то лише приватні…
- Я думаю, що на місцях керівники місцевих органів повинні працювати з забудовниками. Коли забудовується район ,в першу чергу, потрібно говорити про соціальну інфраструктуру, де має бути і школа, і садочок, і лікарня. Тому перед будівництвом мають бути проведені дуже серйозні перемовини для того, щоб бути впевненими у тому, що якщо буде новий мікрорайон, то буде відповідне обслуговування.
- Приклад з життя: у Вишневому в дитячому садочку половина території зайнята пенсійним фондом і ще якимись організаціями, які принципово не хочуть виселятися. Що робити громадянам?
- Я вважаю: потрібно подавати до суду. Навчальні заклади не можуть перепрофільовуватися в інші заклади. Починаючи з кінця 90-х років ми повернули 13 таких дошкільних навчальних закладів. Тому, я вважаю: потрібно звертатися, відстоювати свої права і віднаходити приміщення.
- Міністр освіти Лілія Гриневич оголосила про нову реформу, яка звелася до того, щоб надавати місця першокласникам в першу чергу тим, хто живе по сусідству. А решту місць розігрувати в лотерею. Візьмемо для прикладу той же ж Києво-Святошинський район – Вишневе, куди їздять діти з Крюківщини, з Петропавлівської Борщагівки, з Софіївської Борщагівки. Як тепер бути тим дітям, які живуть там?
- Лілія Михайлівна правильно сказала – в першу чергу мають отримати освіту ті діти, які тут живуть.
- Але ж знову часто буває, що діти живуть біля однієї школи, але вона об'єктивно надає нижчий рівень освіти, ніж інша школа. І батьки цим незадоволені.
- Так, і вони мають право. До школи, яка знаходиться в певному мікрорайоні в першу чергу візьмуть дитину, яка живе там, якщо вона матиме бажання. Місця, які залишаються, може зайняти будь-яка дитина, яка бажає навчатися в цій школі. Тут теж є справедливість.
Але це питання для нас дуже актуальне не лише в тих районах, що біля Києва, а найбільш актуальне саме в Києві. Але школи в нас працюють і вистачає місць усім.
- Розкажіть про скандал з дитячим фестивалем "Місто професій", який відбувся у травні в Білій Церкві. Вас звинуватили у нібито перешкоджанні проведення даного заходу.
- Я сама здивована цій ситуації. Справа в тому, що до Департаменту освіти організатори цього заходу у Білій Церкві не зверталися. Після того як з’явилися повідомлення з претензіями до нас ми відразу почали вивчати це питання. Виявилося, що вони не зверталися до Департаменту освіти, а я навіть не знала, як ці заходи відбувалися.
Ми подивилися доручення міського голови, яке надавалося для того, щоб провести цей захід. Зокрема, міському управлінню освіти Білої Церкви було надано доручення забезпечити партами й стільцями. Але до чого тут обласний департамент? Мені здається, що взагалі б питань не було, якби все було зроблено так як треба і всі були заздалегідь попереджені.
- Ще питання стосовно навчального закладу «Академія безперервної освіти», яка знаходиться у центрі Білої Церкви і займає чималу територію – кілька гектарів «золотої» землі. Близько 10 років тому була спроба рейдерського захоплення заради побудови на цій території якихось розважальних центрів. Останнім часом ходять чутки про спроби обанкрутити та ліквідувати даний заклад?
- Важко навіть уявити, що таке може бути. Але останні події, що відбуваються з призначенням керівника та його звільненням… Керівник залишається на посаді, хоча мав би бути звільненим ще 7 травня. В результаті керівник фінансові документи не підписує. Водночас надходять документи з підписом ректора.
- Чи не здається Вам, що сьогодні навчальний заклад свідомо знищується?
- Йдеться про зниження якості освіти: є звернення від багатьох начальників, які говорять про низький рівень викладання. Мабуть, некоректно говорити про своїх колег такі речі, але я боюся, що ми можемо втратити цей заклад.
- Що треба зробити, щоб цього не відбулося? Хто має бути ініціатором порятунку ситуації?
- Є засновник, який несе персональну відповідальність за кадрову політику, тому що на Департаменті цієї функції немає. Керівник нам абсолютно не підпорядкований. Вважаю, що має бути проведено прозорий конкурс на цю посаду.
- Міністерство має контролювати це?
- Це не питання міністерства, це – заклад комунальної власності, засновником є Київська обласна рада.
- Але ж вони дотичні до системи освіти?
- У частині змісту – так, в частині майна – ні. Ані департамент освіти, ані Міністерство не можуть вплинути на ці процеси. Ми чекаємо відповіді від Київської обласної ради з приводу чи то призначення, чи то звільнення цього керівника.
- Хто ж має звертатися до облради? Громадяни, які голосували за депутатів?
- Справа в тому, що громадяни вже звертаються, але директор закладу Осадчий Іван Григорович вибудував таку політику, що там нібито є особистісний конфлікт, і цим він просто користується.
- Хотілося б уточнити про міжнародний рівень співпраці. Я чув про більше ніж 10 іноземних держав, з якими ведеться співпраця. Розкажіть, по яким напрямкам, хто є ініціатором?
- Ми дійсно працюємо з багатьма країнами, в минулому році було 16, в цьому – вже буде 18. Нам приємно, що наші колеги відгукуються з різних країн світу, приїжджають до нас. Зокрема, ми маємо на меті підписати угоди про співпрацю з 2 країнами – Китаєм та Кореєю. Йдеться про наукову та освітню діяльність.
Ми хочемо, щоб наші діти знали багато мов, і на це є запит батьків. Ми будемо цьому лише сприяти. Нам готові надати таких фахівців. Вони готові провести літні табори. І це все – безкоштовно.
- До речі, про пришкільні табори. На мою думку, це абсолютно непотрібний елемент. Для чого вони взагалі створюються і що собою представляють?
- Якщо раніше в нас були просто табори, то з минулого року в нас створюються мовні табори. Яка мета? З кожним роком збільшується кількість навчальних закладів, які беруть участь у цьому проекті. Вони надають своїх волонтерів, які допомагатимуть вивчати ту чи іншу мову у цих мовних таборах.
Я погоджуюся з Вами у тому, що, якщо відсутня якість, немає сенсу їх проводити. Але у даному випадку ми розуміємо, що це дає поштовх до того, щоб дитина вивчала мову тієї чи іншої країни. І коли в цьому допомагають носії мови, це, мабуть, дуже ефективно. Тому, я думаю, потрібно просто якісно організувати ці табори. Якщо просто прийти, поїсти й піти, звичайно, такий табір не потрібен. Якщо ж там є зміст, якість, то чому б і ні…
- Яка загалом ситуація з працевлаштуванням педагогів? Є школи, в яких є дефіцит вчителів? І школи, в яких є профіцит?
- Наприклад, у Білій Церкві дійсно немає місць, особливо для вчителів початкових класів. А от у Броварах є вакансії. Розумієте, з тих міст, які знаходяться близько до Києва, люди намагаються їхати до Києва, особливо, якщо це – спеціалісти з іноземної мови чи айтішники. Є питання по оплаті працівників професійно-технічної освіти, особливо майстрів, Утім, днями відбулася нарада з цього питання, і якщо буде прийнята відповідна постанова, то за рахунок коштів, які залишилися на рахунках області, ми зможемо підвищити їм заробітну плату. Загалом як на мене, наша галузь поки що найбільше справляється з реформою, в порівнянні з іншими.
- Спортивні навчальні заклади знаходяться у Вашому підпорядкуванні?
- Так, 30 навчальних закладів, які підпорядковані освіті, з них 2 обласного підпорядкування – один ліцей в Білій Церкві, і один в Броварах – це вищий навчальний заклад, де ми готуємо хороших спортсменів, маємо прекрасні результати. Кілька тижнів тому наш обласний комунальний заклад – ліцей, що знаходиться у Білій Церкві, визнано кращим і входить до ста кращих закладів, а наші діти мають досить високі результати на міжнародному рівні.
- Є питання по зарплаті і статусу працівників – вчителів і тренерів. Як це питання вирішується? Багато з них роз’їжджаються. Вони хочуть тут працювати, але їдуть в Чехію чи Іспанію тренувати спортсменів, тому що там держава розуміє важливість цієї професії.
- Сьогодні всі ці спортивні школи підпорядковані керівникам місцевих органів управління освітою, і дійсно є ряд питань, які потребують серйозної уваги. Ми не так давно збирали керівників, зокрема і спортсменів, і в них виникло дуже багато питань з фінансування і статусу вчителів, особливо в ОТГ. Ми маємо зберегти всі ці заклади, ми повинні мати потужну базу, але є прикрі випадки, коли представники влади не справилися на місцях із цими питаннями. Тому ми будемо заслуховувати це питання на колегії обласної державної адміністрації.
Наостанок хочеться почути коротке резюме про те, що мають пам'ятати батьки про реформу освіти, про свою участь в навчанні дітей. Які сьогодні основні інновації, про які необхідно пам'ятати для того, щоб легше і зрозуміліше було сприймати реформу?
- По-перше, нам треба всім усвідомити, що ця реформа – неминуча. Ми маємо спільними зусиллями надати якісну освіту нашим дітям. Дати нову якість. Але батьки мають зрозуміти, що навіть якщо буде Нова українська школа, він все одно бере в цьому активну участь. Для цього обов'язково – правильно піти до першого класу, обрати заклад, який дійсно подобається. Думаю, в Київській області з цим питань не буде.
Я б не хотіла, щоб сьогодні батьки закупляли те обладнання, на яке гроші виділила держава. В нас школи не такі бідні, як розказують. Там, де маленькі школи, звісно буде менше обладнання. Але батьки мають усвідомлювати: вони мають надати дитині якісну освіту разом з навчальним закладом. Це має бути партнерство. Ми тільки починаємо перший рік, і від того, як ми його почнемо, як задамо старт, так далі й підемо.
Спілкувався Олександр Павличук, «Моя Київщина»