Голова Фурсівської ОТГ Микола Фурсенко: В основі об’єднання громад має стояти не лише бажання, а й економічна спроможність

Кореспондент "Моєї Київщини" поспілкувався з головою Фурсівської ОТГ, головою Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Миколою Фурсенком, розпитавши його про позитиви від об'єднання на Білоцерківщині в так звану "громаду рівних", а також про виклики, які стоять перед ОТГ на шляху подальшого розвитку. А також про те, чому села, які мають намір об'єднатися до міської ОТГ, часто роблять велику помилку

- Яка нині ситуація у Фурсівській громаді після створення ОТГ, яке сталося восени минулого року?

- Ситуація така як і в кожній громаді, яка об’єднується, тим більше із сусідніми селами та районами. Все не так просто. Ви знаєте, що політика сьогодні прийшла навіть на сільський рівень. В нас рада ОТГ складається із 26 депутатів, які представляють 6 політичних сил. Тож зрозуміло, що у нас теж були певні непорозуміння: кожен депутат хотів потрапити в керівництво якоїсь постійної комісії або обіймати якусь іншу посаду. Тому звісно виникли питання, які вирішувались і на сесії і кулуарно. Але слава Богу, за три місяці все ці негаразди вляглися і зараз налагодилась робота: працюють депутатські комісії, запрацював належним чином виконавчий комітет, і показник злагодженості - виконання бюджету.

Якщо в січні ми виконували поповнення бюджету лише на 72%, в лютому - на 94%, то за перший квартал ми вже вийшли на 106%. Я впевнено можу сказати, що за перше півріччя ми бюджет виконаємо. А це вселяє надію, що далі піде робота більш активна та конкретна. Ми зайняли свою позицію: вирівняли регіональний валовий продукт на кожного жителя громади, незважаючи на те, що внески в цю скарбничку різні. Цим показали, що ми - одне ціле і вболіваємо за кожне село.

- Чи встигає громада за новими реформами, які спускають вниз з Києва?

- У нас пішов старт в реалізації медичної та освітянської реформи. Тут теж виникає цілий ряд питань: кого зберігати, кого оптимізувати. Але головний напрямок нашої діяльності полягає в тому, щоб належним чином підготуватись до нового навчального року, і програма "Нова українська школа" повинна запрацювати на всю потужність.

Сьогодні ми вирішуємо питання завершення будівництва ще одного дитячого садочку на 75 місць, щоб максимально задовольнити потреби дітей. Це проект відпрацьований і реалізовується вже третій рік. Я думаю, якщо буде допомога Київської обласної ради, яка дофінансує будівництво, ми встигнемо. Наразі цим питанням ми й займаємось.

- Зараз відбувається вкрай непростий процес створення нових ОТГ на Київщині. Новий закон про примусове об'єднання сіл навколо міст має щось спільне з правом громад на самовизначення?

- У будь-якому випадку примусовим його назвати не можна, тому що це грубе порушення чинного законодавства нашої Конституції та вимог Європейської хартії. Об’єднуватись треба виключно на добровільній основі. Але питання таке є, і стосується воно здебільшого міст. Вони можуть звертатися до громад, які самостійно не вирішать свою долю. Але знову ж таки, якби було менше політичного тиску різних політичних сил, люди швидше дійшли б до того, з ким і як їм краще об’єднуватися.

Адже часто буває так, що в село приїздять представники 3-4 політичних сил. Одні кажуть: давайте об’єднуватися так, інші кажуть, що так не потрібно. Треба виходити із реалій, які є. В основі повинно лежати не тільки бажання, а й економічна спроможність. Коли кажуть, що школа чи садочок врятує село - це неправда. Якщо буде економічна складова, тоді й буде і школа, і садочок. І тоді село буде нормально розвиватися. Тому приклад нашої Фурсівської громади показує: нам таки вдалося знайти економічну складову, яка дала можливість виконувати бюджет і таким чином асигнувати кошти на розвиток місцевого бізнесу, вирішення питань соціальних спрямувань і розвитку інфраструктури на селі. Так, воно все бідненько - особливо дороги, водовідведення, свердловини - але люди вже побачили і відчули, що таке об’єднана громада, і що дійсно багато повноважень ми можемо виконувати самостійно і давати позитивний результат.

- Зараз іде активне протистояння у Бориспільському та Бородянському районах, де міста хочуть "підгребти" села. Що робити сільським громадам, щоб залишитись самостійними?

- Багато що, звичайно залежить від районної гілки влади. Повного порозуміння не було і в нас в Білоцерківському районі, але все таки ми дійшли до того, що процес децентралізації та об’єднання громад стартував. Поки що на Білоцерківщині вдалося цей етап пройти лише Фурсам. Але ще є і Терезене, і Шкарівка, і Озірне, які мають надію на те, що в них щось вийде. І більшість сіл погоджуються із таким варіантом - об'єднуватися з рівними.

Бориспільщина - зона, наближена до Києва, де є теж багаті села. Там люди можуть самостійно будувати своє майбутнє. Але коли там формують підхід - один район - одна  громада, то на мою думку, це - утопія. І німецькі, і польські фахівці, з якими я спілкувався під час поїздок до Європи, казали, що громада є найбільш потужною і оптимальною, коли в ній населення становить від 15 до 20 тисяч осіб. А якщо буде більше, то це вже не громада. Тим більше, треба дивитися, що лежить в основі цих громад, і яка в них економічна складова. Повинен бути тверезий підхід. Тут і районне керівництво повинно зважити на те, щоб допомогти, підказати і долучитись до цього процесу. Якщо вони будуть підтримувати те що один район – одна громада, це - неправильна політика того чи іншого керівництва району.  

- Чим Асоціація сільських та селищних рад здатна допомогти селам, які опинилися на роздоріжжі? 

- Ми підтримуємо децентралізацію, активно працюємо над проектами законів, які допоможуть в подальшому розвивати економіку, культуру, медицину, спорт тощо на сільській території, а також активно приймаємо участь у всіх заходах, які проводить Євросоюз, Кабмін, тісно працюємо з комітетами Верховної Ради і Міністерством регіонального розвитку. Не може втратити свої можливості українське село, тому що ми приречені жити і працювати на своїй землі і годувати Україну.

Це дуже великий негатив, коли молодь покидає село, закінчує вузи і починає шукати кращого життя за кордоном. Це не державницький підхід, тому в основі повинно лежати виключно добровільність і виключно прагматичний підхід щодо об’єднання громад.

- У вас було протистояння з Білою Церквою: як це було та який ваш досвід мають взяти на озброєння інші?

- Я б не сказав, що було сильне протистояння. Біла Церква хотіла розвиватися виключно в такому напрямку: приєднати навколишні села і території, і таким чино отримати поштовх для розвитку. Це не є правильний підхід. Місто, перш за все, повинно бути прогресивнішим, тому що там технології, наукова база та підхід. Їм треба швидше переходити на нові технології, освоювати сучасні методи виробництва.

Фурси зайняли таку позицію: ми йдемо на поступки Білій Церкві. Погоджуємося на виділення територій, шукаємо можливості, де можна зробити спільний бізнес, індустріальну зону, парк. І таким чином отримати вигоду і для міста, і для села. Біла Церква захотіла по-іншому. Село категорично відмовилось. Були загальні збори, засідання сесій, виконавчого комітету, і ніхто цієї позиції не підтримав. Таким чином, вони навіть подали в суд, але його програли. А ми довели до логічного завершення свій шлях до об’єднаної громади. Ще кілька сіл можуть долучитися шляхом доприєднання вже найближчим часом.

Спілкувалася Надія Савчук, "Моя Київщина"