Головний редактор газети "Нова Копійка" Леся Поліщук: Ми перебуваємо в процесі змін

Про журналістську етику, політичну рекламу, а також необхідність створення муніципального медіа-холдингу у Білій Церкві в інтерв’ю «Моїй Київщині» розповіла Леся Поліщук, головний редактор газети «Нової Копійки».

- «Копійка» – відомий бренд не лише у Білій Церкві, але й за її межами. Розкажіть, чому відбувся ребрендинг газети: чому вона стала «Новою копійкою»?

- Газеті «Копійка» - вже 16 років. За цей час у газети змінилося декілька власників. Загальний тираж – 26 тисяч примірників, але він змінюється в залежності від попиту. «Копійка» охоплює не лише Білу Церкву та район, але й навіть чіпляє й інші частини Київської області. Газета завжди позиціонувала себе як масове видання.

Головним редактором я стала досить недавно. Основний контингент читачів та підписників – зрілі люди. Потрібно було трішки переформатувати газету на більш молодий контингент.  Тому ми дещо змінили і саму газету, і її назву. Тепер вона не «Копєйка» як раніше, а «Нова копійка».

Варто сказати, що раніше це була двомовна газета, а зараз видається виключно українською мовою. Окрім всього трохи змінився логотип та наповнення.  Також в газети з’явилася своя інтернет-сторінка. А щодо штату, то в нас є два пишучі журналісти – Наталія Вереснева та Олександр Виговський. Вони є класними фахівцями та мають великий досвід роботи в журналістиці. В принципі, зараз газета перебуває в процесі змін. 

- Які найцікавіші та найгостріші теми «Копійка» висвітлює на своїх сторінках?

- «Копійку» ми намагаємось позиціонувати як газету для Білої Церкви. Ми намагаємось достукатися до історії Білої Церкви, невідомої Білої Церкви. Розповідаємо, якою вона була, якою вона є і якою, можливо, вона може бути. Тобто про те, чого пересічний білоцерківець не знає, але мусить знати, для того щоб полюбити місто так, як любимо його ми.

Про політику, наприклад, ми намагаємось писати опосередковано, витримуючи нейтральну лінію, адже не маємо морального права приймати ту чи іншу сторону. Інколи буває, що журналісти мають свою суб’єктивну, дуже гостру точку зору, і я як редактор це схвалюю.

Загалом, якщо існує якась проблема, то у нас немає мети зробити з неї ґвалт. Мета – допомогти людям вирішити проблему, знайти максимально прийнятний шлях для її вирішення

- Чи є вдячні читачі, проблеми яких завдяки Вашим публікаціям вдалося вирішити?

- Останні місяці ми взялися робити прикладні статті: наприклад ,як оформити субсидію, як узаконити будівництво тощо. Тому дуже багато людей телефонують в редакцію і дякують. Також телефонують захисники тварин, адже ми інколи, на абсолютно волонтерських засадах, ставимо об’яви про тваринок, які шукають господаря. Варто відмітити і білоцерківських митців, які в нас в місті є недооціненими. Вони також дуже дякують нам, адже в газеті досить постійно висвітлюється культура і культурні заходи, які проходять в Білій Церкві.

- Якщо говорити про старт неофіційної передвиборчої кампанії, як вона позначається на газеті? Як би Ви її охарактеризували?

- Як на мене, вона стартувала трохи зарано. Що ж до газети, то коли хтось звертається з проханням поставити матеріал на платній основі чи основі реклами, то це звісно цікаво, враховуючи що газета є комерційною.

Колись «Копійка» не гребувала нічим: на одній сторінці могли надрукувати одного кандидата в президенти, на другій сторінці – ін.шого. За це платилися гроші і було досить непогано. Але зараз ми, розуміючи що до друкованого слова є досить високий рівень довіри, просто уникаємо політичної реклами і взагалі намагаємося з нею не зв’язуватись, поки це можливо. Як на мене політична реклама це взагалі зайве. Досить тих білбордів, що ми бачимо по місту. Їх в Білій Церкві наскільки багато, що аж очі муляє. Нехай буде така газета, яку відкриваєш і не дивишся на обличчя, які і так всі знають.

- Що Вам відомо про створення в місті муніципального телебачення та радіо? Чи на Вашу думку воно потрібне?

- Я свого часу на цю тему спілкувалась із керівником Агенції стратегічного розвитку міста Олександром Прилуцьким. Знаю, що є така ідея і є навіть проект.  Так, муніципальне телебачення та радіо, на мою думку, необхідне. У влади має бути рупор, який висвітлює існуючу ситуацію. Коли є приватне радіо або телебачення що належить комусь, воно буде озвучувати те, що необхідно їхньому власнику. Що ж до муніципального телерадіомовлення, незалежно від того хто є мер, які є депутати, воно озвучує саме те, що робить влада. Добре це чи погано, але люди це мають знати позицію керівництва міста. А на сьогоднішній день відповідну інформацію висвітлює тільки декілька газет та офіційний сайт, до якого в більшості літніх людей не має доступу.

Тобто громадськість на сьогодні знає тільки те, що озвучують інші ЗМІ. Це погано, і має бути альтернатива. Я завжди була за свободу слова і кожен має можливість озвучувати свій погляд, але має бути і об’єктивно-нейтральний погляд. Це просто інформація – нехай вона буде сухою, але буде.  

Це ж стосується і депутатів, адже кожен з них матиме можливість безкоштовно озвучити інформацію та донести свою думку виборцю. Але наразі в них немає такої можливості через те, що місцеве телебачення в Білій Церкві суто монополізоване. Тому я переконана в необхідності створення муніципального телерадіомовлення, але разом з тим не впевнена що це відбудеться досить швидко. 

- Наскільки Вам відомо, міський голова вже досить давно не проводить прес-конференції для ЗМІ, а з деякими виданнями взагалі не бажає спілкуватися, забороняючи розмовляти з ними і своїм підлеглим. Чому на Вашу думку, це так відбувається, і чи газета «Копійка» також є у цьому «чорному списку»?

- У нашому випадку ми йдемо туди, куди нас звуть. Я, як представник «Копійки» була на одному зі звітів міського голови, і там також ставилося це питання журналістом з телеканалу «Крокус». Відповідь Геннадія Анатолійовича мене цілком задовольнила, адже він  сказав правильно: «Важко спілкуватися із виданнями, які перекручують твої слова». Я дуже негативно ставлюся до деяких сюжетів нашого місцевого телебачення. Тому що як редактор, вникаю в деякі проблеми, розумію першопричину та навіть інколи шляхи вирішення цих  проблем. І я ніколи не думала і не буду думати, що завдання масмедіа полягає у тому, щоб сіяти паніку.  Піднімати проблему - це правильно, але сіяти паніку – ні.

Коли мої слова хтось перекручує, так ніби вони мають абсолютно інший зміст, я б теж не спілкувалась. У законі говориться про те, що медіа має право дати запит і влада зобов’язана в певний період дати відповідь. В законі не говориться про прес-конференції для певних видань та інтерв’ю. Журналіст має розуміти, що за брехливий сюжет можна понести відповідальність, а також усвідомлювати, що якщо раз сказав неправду, наступного разу ніхто нічого вже не прокоментує.

З рештою, за кожним чиновником стоїть людина. І це не ситуація одного дня.  Якщо змінити свою політику і бути більш об’єктивними, то ніхто не був би проти давати інтерв’ю. Окрім свободи слова має бути ще й журналістська етика. І от саме зі свободою слова проблем немає. В Білій Церкві є заслужені журналісти, які працюють в таких рамках, а є когорта абсолютно безпринципних, які заробляють гроші. Це не прийнятно.