Хто є хто у Київській облраді: "радикальний" клан Даниленка

Інформаційний портал "Моя Київщина" розпочинає цикл матеріалів про депутатські фракції Київської обласної ради для того, щоб розповісти виборцям про їхніх обранців. Починаємо з фракції "Радикальної партії Олега Ляшка", яка, як виявилося, зібрала під своїми прапорами вельми неоднозначних персонажів

Попри комічність головного «радикала» України Олега Ляшка, насправді його вплив не варто недооцінювати. Йдеться і про Київську область, де окрім своєї фракції у облраді та власних фракцій майже в усіх райрадах «радикали» фактично контролюють два райони. Так, «радикал» Віталій Гринчук – голова Білоцерківської райради, а його однопартієць Володимир Замирайло – голова Богуславської райради. Свої входи і виходи в «радикалів» є й в КОДА. Зокрема, депутат Київської облради Вікторія Кирєєва очолює там Департамент екології. Є своя людина і в президії облради: заступником голови є Микола Стариченко.

Головним куратором фракції Радикальної партії в облраді називають Сергія Скуратовського, який є головою Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, і за допомогою якого «радикалам» в облраді вдається отримувати з держбюджету сотні мільйонів гривень у вигляді різноманітних програм, які потім освоюються «правильними фірмами».

Є в облрадівських «радикалах» і власний клан, який базується у Білій Церкві, і напряму пов'язаний з одіозним Анатолієм Даниленком. Для того, щоб зрозуміти, як діє фракція «Радикальної партії» в облраді, варто пройтися по прізвищах її представників

Микола Стариченко

Заступник голови обласної ради, Стариченко вперше став депутатом облради ще у 2012 році від «Партії регіонів», вигравши вибори по округу в Таращанському районі. У нинішнє скликання Стариченко пройшов як перший кандидат – себто без округу.

Де тільки не працював пан Стариченко. З 2004 по 2008 рік був заступником голови Таращанської РДА. Після цього з 2008 по 2014 рік очолював Департамент капітального будівництва КОДА, де, за даними ЗМІ, відзначився у кількох скандалах. Один із них пов’язаний з будівництвом школи, тендер на яку віддали компанії пов’язаній з родиною Стариченка.

Так, 24 вересня 2013 року, Департамент капітального будівництва Київської облдержадміністрації 24 вересня за результатами тендеру уклав угоду з ТОВ «-Українська енергетична компанія-» на будівництво загальноосвітньої школи в селі Микуличі Бородянського району за 38,77 млн грн. Школу мали побудувати до кінця 2015 р., але жодні деталі будівництва нікому не були відомі, оскільки технічне завдання у тендерній документації було відсутнім. Ця школа є довгобудом і досі роботи по її зведенню незавершені.

Засновниками фірми «-Українська енергетична компанія-» є кияни Андрій Лада і Михайло Тітко. Окрім цієї фірми у Лади і Тітка є ще одна компанія з практично ідентичною назвою – ТОВ «.Українська енергетична компанія.» (замість дефісів крапки), де їхнім партнером стала Наталія Клячковська. Вона також виступила співзасновницею споживчого товариства «Таращрайкооперація» – разом з Анатолієм Івановичем Стариченком (батьком Миколи Стариченка). За часи керування Департаментом капітального будівництва Стариченком, ця компанія отримувала підрядів більш ніж на 100 млн. гривень.

Стариченко також є помічником нардепа від РПЛ та колишнього депутата Київської облради Сергія Скуратовського, якого ми згадували вище, і який також має свою порцію «зашквару» у корупційних схемах.

Зараз, Стариченко є асистентом кафедри менеджменту Білоцерківського національного аграрного університету, ректором якого є ще один одіозний «екс-регіонал» Анатолій Даниленко.

Анатолій Даниленко

Колишнього народного депутата СРСР (1989—91) та екс-нардепа ІІ скликання Верховної Ради Анатолія Даниленка по праву вважають найбільш досвідченим та впливовим депутатом фракції «радикалів». Також його називають «вічним ректором» БНАУ. Даниленко замішаний у багатьох скандалах, які мали під собою корупційну складову. Схеми Даниленка були відомі усім. В результаті, це призвело до того, що під час Революції Гідності його, «регіонала», вкинули до сміттєвого баку свої ж студенти. Але це не завадило Даниленку потрапити до Київської обласної ради від «Радикальної партії» та продовжити свої «звершення» на посту ректора БНАУ.

Корупційна схема від Даниленка гранично проста: через БНАУ прокачується колосальна сума грошей, будь-якими способами освоюється якомога більше родючої землі, а замість робочої сили використовується безкоштовна праця студентів. Основний прибуток йде ректору в кишеню.

Самі працівники університету говорять, що для дослідницьких потреб ВУЗу немає необхідності в такій кількості зерна, м’яса, молока і птиці, яку він продукує. А бухгалтерія стосовно цих операцій – таємниця за сімома печатками.

Ні для кого не секрет, що ректор використовує матеріальну базу університету задля власного збагачення, а саме, для потреб підприємства «Агротехспілка «Україна», яка випускає м’ясні продукти під брендом «Карапишівські ковбаси». Цікаво, що засновником і керівником цього підприємства є дружина ректора – Валентина Даниленко.

Окрім цього, Даниленко також проводив сумнівні закупівлі палива по цінам вище ринкових через будівельну компанію «Гермес-Буд», яка належить Івану Павленку – екс-керівнику Білоцерківської «Партії регіонів». 

Крім цього, Даниленком був заснований благодійний фонд «Університет – майбутнє України», який поповнюється за рахунок «добровільних» студентських внесків. Про стосунки Даниленка зі своїми студентами говорить і той факт, що ректор був надійним постачальником «тітушок» для потреб «режиму Януковича». До речі, відомого на усю Україну Вадима Тітушку (той самий від кого і пішло це слово), буцімто організував саме Даниленко.

Наразі ж Анатолій Даниленко спокійно себе почуває у кріслах ректора БНАУ і депутата Київської обласної ради від «Радикальної партії», де сидить поруч з іншим «радикалом» та соратником Олександром Полярушем. До слова, з самим лідером «радикалів» Олегом Ляшком у Даниленка, вочевидь, доволі теплі стосунки, про що свідчить той факт, що День примирення у Білій Церкві Даниленко та Ляшко провели разом.

Олександр Поляруш

Протягом тривалого часу Поляруш ніяк не міг влізти в обласну політику. В минулому він був членом «Партії пенсіонерів України», і від неї у 2010 році ходив на вибори до Білоцерківської міської ради та навіть спробував свої сили у гонці за мерське крісло. Але за чутками, у цих перегонах Поляруш був суто технічним кандидатом.

За словами активістів, Поляруш нібито намагався скуповувати голоси виборців, пропонуючи по 200 гривень за відповідну «галочку» у бюлетені. Також подейкували, що він навіть робив спробу підкупу виборчої комісії задля додаткових голосів. Таким чином він намагався перемогти іншого кандидата Вадима Маршалка, але депутатом став саме Маршалок. Після цих виборів Поляруш почав співпрацювати з Даниленком, як головою міської організації «Партії регіонів».

Поляруш очолює фермерське господарство «Настуся», яке обробляє землі у Фастівському районі. До речі, від пайовиків у бік Поляруша регулярно лунають скарги.

Вибори до обласної ради у 2015 році Поляруш виграв на Білоцерківському житловому масиві Заріччя. За чутками, Поляруш є одним із найбагатших людей Білої Церкви, але вибудовує собі імідж «людини з народу»: мовляв, він живе поруч з виборцями, у батьківській хаті і більше нічого не має. Утім, це – не більше ніж байка: він має і власний чималий будинок, і навіть утримує власну прес-службу…  

Станіслав Лисак

Цікаво, що депутати Богуславської міськради в цілому позитивно характеризують цю людину, але як завжди, є кілька «але». З 2000 року він займає посаду директора Богуславського гуманітарного коледжу імені І.С.Нечуя-Левицького.  Деякі люди, які навчалися у нього в коледжі, розповідають про вимагання хабарів з боку Лисака. Про це також говорять і нинішні студенти коледжу. Розповідають навіть про випадок, коли одна студентка хотіла влаштуватися на роботу у коледж, але поки Лисак не отримав «на лапу», робоче місце вона не отримала.

У 2004 році щодо Лисака відкривалося кримінальне провадження за нібито вимагання хабара, але як бачимо, до суду воно так і не дійшло. У 2010 році Лисак успішно балотувався до Богуславської райради від «Партії регіонів», через яку був знайомий з Даниленком. До Київської обласної ради потрапив на останніх місцевих виборах 2015 року по 5-му територіальному виборчому округу з центром у Богуславі, йдучи під прапорами «РПЛ».

Віктор Луценко

Ще один депутат-радикал Київської обласної ради від Богуславщини. Віктор Луценко є власником і керівником фермерського господарства «Плоди Богуславщини», а також одним із засновників фірми «Ларкіс» яка займається консультаціями з питань комерційної діяльності і керування.

Але «розбираючи» таємниці біографії цього депутата, варто звернути увагу на його дружину. Цікавий момент, його дружина - Наталія Луценко – є секретарем Карапишівської сільської ради. Того самого села, яке називають вотчиною Даниленка, і де він разом зі Стариченком нещодавно приймали колишнього президента України Віктора Ющенка. Тому, швидше за все, окрім партійної близькості у Даниленка і Луценка теплі стосунки і поза стінами КОР…

Олександр Павленко

Депутат обласної ради від «РПЛ» Олександр Павленко отримав депутатський мандат вигравши вибори на 54-му округу, до якого входить місто Березань. У Березані він входить до виконавчого комітету міської ради. Займається будівництвом та очолює компанію «Юпітер».

У Київській обласній раді очолює комісію питань капітального будівництва, архітектури, транспорту та зв’язку. Скоріше за все, з одіозним Даниленком у Луценка також близькі стосунки. Адже компанію, яка продавала пальне для БНАУ за завищеними цінами, і про яку ми писали вище, «Гермес-Буд», очолює батько Олександра – Іван Павленко – білоцерківський екс-«регіонал».

Наталія Гунько

Юрист, директор юридичної компанії «Гільдія права». Вибори виграла по 15-му виборчому округу, до якого входять кілька сіл Броварського району і смт Калинівка. Тут варто звернути увагу на її чоловіка Анатолія Гунько, який був замішаний у одній неприємній історії і ниточки якої тягнуться аж до… прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва.

Так, у 2013 році Броварська міськрада фактично подарувала бізнесмену Віктору Поліщуку 94,67 газемлі у Броварах по вул. Кутузова. Спочатку місцеві депутати проголосували за передачу земель колишнього ДП «Радіопередавальний центр» з унікальним передавачем «Борей» в оренду 48 громадянам для сільського господарства. Потім всі вони в один день передали свої ділянки ТОВ «Компанія Інтер-профіт», одним із власників якого і є Гунько, і яке пов’язане з Віктором Поліщуком, який, у свою чергу, одружений на племінниці російського прем’єра.

Відразу після цього депутати з подачі мера Броварів Ігоря Сапожка проголосували за те, щоб ці землі отримали новий статус – під промислову забудову. Передавач було знищено. У 2014 році слідчі УМВС у Київській області почали розслідувати кримінальну справу про зловживання владою посадовими особами броварського та обласного Держземагентства. Їх підозрювали у незаконному узгодженні і передачі у приватну власність землі площею 94,67 га в Броварах за рахунок земель «Радіопередавального центру».

Вікторія Кирєєва

Остання у списку «радикалів» в Київській обласній раді потрапила до Київської облради, вигравши вибори на 27-му округу з центром у Кагарлику. Вона очолює департамент екології та охорони природи Київської ОДА. До цього Кирєєва працювала заступником директора у ТОВ «Еко-Експрес», яке працює у сфері управління відходами. До речі, працівники цього ТОВ скаржаться на те, що заробітну плату постійно затримують, а дехто вважає, що компанія створена з метою відмивання коштів.

Киреєва разом з Гунько, певно, єдині з фракції «Радикальної партії», хто окрім партійної приналежності ніяк не пов’язаний з Даниленком. Натомість, ходять чутки про теплі стосунки Киреєвої з нардепом від «Фронту змін», колишнім керівником столичного КП «Плесо» Хвичою Мепарішвілі. Крім того, поговорюють, що Киреєва є виконавцем кількох корупційних схем, які пов’язані з екологією.

Микола Тицький, «Моя Київщина»