Ігри з театром ім. Саксаганського. Фарс чи трагедія?

Театр ім.Саксаганського у Білій Церкві

Три роки вся Київщина спостерігала за шаленими інтригами, карколомними поворотами сюжету, несподіваним поєднанням жанрів, блискучою акторською грою… Ні, це не нова вистава обласного театру ім. Саксаганського. Це вистава НАВКОЛО театру, яку розіграло керівництво і деякі депутати КОР

Сценаристи потрудилися на славу. Був собі в області театр, який десять років стабільно розвивався, ставив до десяти нових вистав на рік, їздив по всіх містечках і селах, став відомим на всю Україну… А давайте, якщо він такий успішний, уріжемо йому фінансування на зарплату посеред бюджетного року! Хай самі собі заробляють. Хай грають не по дві, а по шість вистав на день. У дві зміни. Хай квитки продають не по 60 грн., а по 600. Хай посидять п’ять місяців без зарплати – артист має бути голодним! Що там написано у законі «Про театр і театральну справу»? Що театр не має на меті заробляти? Що театр має бути доступним? Ні, не чули…

Був собі директор театру В’ячеслав Усков, який десять років «ліпив» цей театр із «того, що було», який із руїн підняв і оновив приміщення, трупу й репертуар. І зауважте: при мінімальних цінах на квитки театр почав щороку заробляти все більше й більше. Дарма, що зароблене до копійки йде на випуск вистав, на оплату житла немісцевим працівникам, без яких би не було театру, на транспорт, щоб їздити по всій області… А Усков при цьому не погоджується на зменшення бюджету (читайте: на скорочення половини штату працівників). А сам, мабуть, підпільний олігарх, озолотився за рахунок театру. Як – не краде?! Всі крадуть, а він – ні? Не потрібен нам такий керівник! Давайте, пані Ольга Бабій скаже, що театр не подає звіти, а пан В’ячеслав Хмельницький на сесії запропонує зняти Ускова з посади. Підстави? А навіщо? Достатньо сказати, що не відповідає займаній посаді. Хто там буде розбиратися… Суд розібрався? Поновили директора на посаді. Ну, той що. Сценарій же написаний…

Були і труднощі під час постановки. Перформанси, чи то пак, мітинги, від обурених глядачів і працівників театру. А ще – десятки звернень, публікацій у ЗМІ, голодування… Ось тут би пані Ганні Стариковій втрутитися, розібратися у ситуації. Або хоч раз за три роки приїхати в театр і подивитися хоч одну виставу. Та де там! Коли це у нас влада прислухалася до голосу народу? Не за сценарієм! Тим більше, що наближалася розв’язка – завершення контракту з Усковим В. В. і конкурс на вакантну посаду директора. Ось де фантазія розгулялася! Такого фарсу театральна Україна ще не бачила. І такого сорому для Київщини. Можна писати посібник з фальсифікації та цинічного «протягування» у крісло. Тут і залякування члена комісії, який відмовився від участі в засіданні. Тут і формування самої комісії із цинічним порушенням законів. Бо судді хто? Серед них – уже знайомі нам Ольга Бабій і В’ячеслав Хмельницький (як думаєте, проголосують вони за кандидата В’ячеслава Ускова?) та представники від ГО, які жодного відношення не мають до мистецтва (як мало б бути за законом). А де ж представники творчих спілок? Не допущені до комісії, бо в документах десь прочерк чи букву не так поставили. Правильно, і Національна спілка театральних діячів України не вміє документи заповнювати. А навіщо в комісії хоч одна людина, фахівець у театральній справі? Ще, не дай Боже, почне розмовляти на професійні теми. І хто ж зможе підтримати таку розмову? В’ячеслав Усков, який 12 років успішно керувавтеатром, чи Богдан Пущак, який по складах читав свою програму розвитку?

Так чи інакше, конкурс «зіграли». Навіть два. А що ви думали? Сценарій сценарієм, а чхати на думку людей треба обґрунтовано, «законно», щоб комар носа не підточив. І ось тут фарс переріс у трагедію. Із загибеллю, за законом жанру. Із загибеллю театру. Ні, я не драматизую. Це вже навіть не іронія. Це факт, який можна констатувати із театральної афіші, де лишилося кілька вистав театру і засилля незрозумілих гастролерів. Це різке погіршення соціально-побутових умов для працівників і відмова оплачувати житло у зв’язку з нестачею коштів (чомусь раніше це питання не виникало). Це розбрат у колективі і зневага Богдана Пущака до підлеглих. Це масові звільнення (пам’ятаєте про скорочення штату, на яке Усков не погоджувався?). Це успішний колись театр, який робить останні подихи і стає просто підприємством, концертним майданчиком. А як же мистецтво, духовність, високі ідеали, запитаєте ви? Давайте адресуємо це питання депутатам Київської обласної ради.

Шановні депутати! Може, досить грати? Досить стояти осторонь! Досить сміятися в обличчя вашим виборцям! Через чиїсь амбіції, через чиюсь байдужість Київщина лишається без СВОГО театру! Ви знаєте, що ще можна все виправити. Саме ви на сесії будете віддавати (чи не віддавати) свій голос на затвердження керівника театру. Будь темудрими, щоб у театрі ім. Саксаганського звучали вдячні овації, а не оплески прощання змистецтвом!