#

Кандидатів немає, агітація є: Як на Яготинщині плюють на закон

18.09.2020 11:45
Кандидатів немає, агітація є: Як на Яготинщині плюють на закон

У Виборчому кодексі чітко визначені етапи виборчого процесу. Реєстрація кандидатом, відкриття виборчого фонду і вже потім початок агітаційної кампанії. Чому ж тоді на Яготинщині з’являється реклама від імені тих політиків які вже заявили про намір балотуватися, але ще не зареєстровані в ТВК?

Дочасна гра

Днями в соціальних мережах з’явилося фото з з’їзду політичної партії «Наш край», серед кандидатів від партії фігурував і знаний на Яготинщині фермер, екс-голова РДА Володимир Семеняка. І вже за кілька днів опісля, не дочекавшись старту предвиборчої агітації на теренах майбутньої громади з’являється борд. З кандидатом Володимиром Семенякою та лозунгом, мовляв «Розвиток Яготинщини – наша відповідальність». Натомість, у  ТВК він на цей момент ще не зареєстрований. 

Гадаєте на цьому все? Ні!

На борді є фото кандидата, брендбук партії та лозунг. Однак усіх необхідних вихідних даних немає. 

Згідно із Виборчим кодексом, друкований агітаційний матеріал повинен містити відомості про замовника та установу, що здійснила друк, його наклад, інформацію про осіб, відповідальних за випуск. Розміщувати ж друковані агітаційні матеріали без усіх необхідних вихідних даних - заборонено. До таких агітаційних матеріалів належать плакати, стенди, листівки, постери, інша друкована продукція з написами, що стосуються передвиборчої агітації, а також матеріали, що розміщуються на носіях зовнішньої реклами.

Що загрожує за розміщення дочасної агітації?

Якщо стисло – нічого. Навіть попри те, що в законі чітко зазначено, що дочасна агітація заборонена. 

Єдина ймовірність отримати за такі дії  хоча б адмінпротокол від Нацполіції залежить від низки чинників. Проте адмінпротокол випишуть не за дочасну агітацію, а за агітацію без вихідних даних. 

"У чому проблема? Хай би собі висіла реклама, вона нікому не заважає..."

Проблема є, і вона багаторівнева.

По-перше, користуючись відсутністю санкцій і пасивністю держави, політики умисно ігнорують чітку вимогу законодавства. Це роблять люди, які претендують на крісло керманичів громад, де проживаємо ми з вами та це декілька десятків тисяч громадян. Якщо ж законів не дотримуються самі політики, то чому їх мають виконувати пересічні громадяни? 

По-друге, політики, які ігнорують вимоги закону й починають агітацію дочасно, фактично руйнують один з основних принципів демократичних виборів – рівність учасників виборчого процесу. Чому одні кандидати можуть вести кампанію лише в чітко визначених межах, а інші – значно довше й масштабніше? Які шанси на перемогу має той, хто вестиме кампанію впродовж місяця, порівняно з тим, хто робить це протягом двох місяців?

По-третє, через дочасність агітаційної кампанії політики фактично уникають звітування про обсяги витрат на неї, а головне – про походження цих коштів. Очевидно, що донори, які фінансують таку активність, мають значний вплив на кандидатів, а також особисті економічні інтереси. 

Тож, чи можна розраховувати, що, ставши головами громад, ці політики справді пам’ятатимуть про «територію відповідальності» перед жителями населених пунктів, і, головне – перед законом?  Це запитання - риторичне.

Безвідповідальна відповідальність

Мабуть, кожен, хто днями їхав автошляхом Київ-Харків, звернув увагу на новенький борд. Агітаційний. На ньому зображений кандидат від політичної партії «Наш край» Володимир Семеняка та його гасло: «Розвиток Яготинщини – наша відповідальність». Непоганий лозунг, погодьтеся. Особливо переконливо він звучить для жителів Яготинщини, бо ж кожен знає Семеняку як успішного фермера і екс-очільника району.

Спробуймо поглянути на цей лозунг під іншим кутом. Більш звичним для простого народу. Адже в селах і містечках шанують того господаря, хто не вихваляється, а ділом доводить свою хазяйновитість.

Тож на який розвиток може сподіватися яготинець, якщо відповідальність кандидата закінчується прямісінько під його бордом. В порослях, заввишки в півметра. 

Скажете, він не має до неї ніякого відношення. Можливо. А до села, в якому він господарює, відношення має? Там, до речі, трав’яниста поросль змагається за право називатися «найвищою бур’яниною на селі», бо ж рівень бур’яну обабіч доріг, на вулицях села та перед будинком культури сягає значно більше, аніж півметра.

Погляньмо на автобусну зупинку 70-х років. Вражає, правда. Та більше вражає знак «Обережно, пішохідний перехід», який прибитий на сухій палиці.

Гадаю, кожен мешканець Яготинщини, незалежно від того, чи проживає він у місті чи в невеличкому селищі, заслуговує на те, аби народний обранець і господарник пам’ятав про свою територію відповідальності. Завжди. Не лише раз на п’ять років – в передвиборчий період.

І дуже шкода, що з такою «відповідальністю» ми ще не скоро відчуємо «розвиток».

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Антон Болбочан
журналіст