#

Київщина історична: Макарівський район

24.08.2020 23:47
Київщина історична: Макарівський  район
Фото з мережі Інтернет

«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою «Київщина  історична». Бо хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. На черзі - Макарівський район

Історія Макарівщии сягає сивої давнини. Вже  тоді  на території Макарівського району розташовувалися багатолюдні поселення, про що свідчать археологічні знахідки: знаряддя праці і рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи поблизу більшості сіл району. У  Бишеві, Андріївці, Мотижині, Небелиці, Рожеві, Чорногородці та поблизу сіл Козичанка, Великий Карашин, Мостите знайдено  залишки давньоруських городищ ІХ-ХІІ ст. Через весь район з півночі на південь тягнуться чотири Змієві вали - захисні споруди часів Київської Русі, які охороняли територію Києва від набігів кочовиків. Рештки  цих споруд збереглися й  досі в 9 селах району.
Одразу  після визволення України від монголо-татарського іга на території району  з'явилися литовські шляхтичі. Залишки шляху, який  в народі звався Литовським, виявлені біля Четвертого Змієвого валу.  Своєю резиденцією литовські феодали Івашенцевичі  обрали  село Вороніне.  А трохи згодом, коли  Макар Івашенцевич став тут постійно проживати, то його нащадки перейменували Вороніне в Макарів і самі стали писатися Макаревичами.
Жителі  Макарівщини  залишили яскраву сторінку у літописі визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сучасна територія району майже співпадає із межами тогочасних Макарівської та Ясногородської сотень Київського полку та Рожівської сотні Білоцерківського полку. Ці сотні, складені переважно із місцевих жителів, брали участь у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.) і Батогом (1652 р.).
Коли Росія  передала Польщі Правобережжя, Макарівщина знову опинилася під владою Речі Посполитої. Місцеві мешканці  брали активну участь у народних повстаннях: у 1664 р. під проводом Децика, у 1704 р. - під керівництвом Семена Палія. А під час гайдамацького повстання Коліївщини (1768 р.) уся територія сучасного Макарівського району була під контролем відомого ватажка, уродженця села Грузьке Івана Бондаренка. У 1804 р. Макарів та Бишів стали волосними центрами Київського повіту.
Під гнітом Російської імперії становище міщан та селян не покращилося. До Жовтневої революції майже всіма селами котилися хвилі народних повстань.
13 — 14 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Комарівку теперішнього Макарівського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. 19 — 20 листопада 1921 р. через Забуяння та Комарівку теперішнього Макарівського району, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
У 1921 р. Макарівщина та Бишівщина увійшли до складу Радянської України. Відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року було створено Макарівський та Бишівський райони. Останній 4 березня 1959 р. було ліквідовано, але лише 12 грудня 1966 р. його територія увійшла до складу Макарівського району, який після того набув сучасних адміністративних меж.
Голодомор 1933 року забрав життя близько 15 000 місцевих селян. Чорну сторінку лишили в історії і сталінські репресії кінця 30-х років XX ст.
У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на територіях Макарівського і Бишівського районів діяли 23 підпільні групи та два партизанські загони. У Бишеві було створено районний осередок Організації Українських Націоналістів, у лавах якого було понад 20 членів. З березня 1943 р. на територіях Макарівського і Бишівського районів діяло Київське з'єднання партизанських загонів І.О. Хитриченка. Деякий  час на території Макарівського району базувалися партизанські з'єднання С.А. Ковпака та М.І. Наумова. На фронтах і в тилу загинуло близько 7000 жителів району.
Понад п'ять з половиною тисяч мешканців Макарівщини були нагороджені орденами і медалями, а уродженці села Борівка -Я.С. Клименко, села Мотижин - Р.П. Лазнюк, села Чорногородка - М.І. Дюденко стали повними кавалерами ордену Слави, а черверо уродженців Макарівщини  були удостоєні звання Героя  Радянського Союзу.
Артилеристи - старший сержант А.А. Петриченко із села Андріївка та гвардії старший сержант М.П. Новик із Гавронщини - удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Відзначено званням Героя Радянського Союзу уродженця Новосілок, командира підводного човна С-51 І.Х. Кучеренка та пілота В.Т. Поповича із села Соснівка.
На території району знаходяться 56 братських могил. У братській могилі села Рожів похований Герой Радянського Союзу А.О. Гробов.
Весело-Слобідська земля стала місцем спочинку для відомої розвідниці Л.Й. Карцевої.
На честь полеглих воїнів на території району споруджено більше 50 пам'ятників, обелісків та пам'ятних знаків.
У 1959 р. до Макарівського району приєднаний Бишівський район. До  недавнього часу  до  складу Макарівського району входили  2 селища міського типу та 67 сіл, які в адміністративному плані об'єднано у 2 селищні і 36 сільських рад. Варто  відмітити, що всі  села та селища  району мають власну геральдику -  герби, створені    видатним земляком , заслуженим художником України Анатолієм Марчуком. Діяльність художника позначена вагомим внеском у суспільну справу Макарівщини. Він є організатором щорічних пленерів у Козичанці, в яких беруть участь молоді та визнані художники України. У 2003 році організовує та  здійснює кураторство  проєкту «Мистецтво Макарівщини», в рамках якого видано каталог художників району та проведена виставка до 80-річчя Макарівського району. Є автором герба та прапора  Макарівського району.  У 2003 році заснував Макарівську картинну галерею.  Анатолій Марчук є  автором проєкту пам'ятника Данилові Тупталу в Макарові.
До визначних місць історичного та туристичного напряму  Макарівщини  відносяться:
Будинок Барона фон Мекка (с. Копилів)
Змієві вали
Краєзнавчий музей (смт Макарів)
Страусова ферма (с. Ясногородка)
На теренах району народилися   такі видатні  особистості:
Безугленко Анатолій Іванович — композитор, заслужений діяч мистецтв України, член Ліги українських композиторів та Асоціації діячів естрадного мистецтва, дипломант літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото», народився в селі Зурівка.
Димитрій (Туптало) (Димитрій Ростовський), духовний діяч XVII — XVIII ст., автор книги «Житіє святих», канонізований православною церквою.
А. Паламаренко,  Народний артист України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
Й. Ремезовський, вчений.
М. Козицький, вчений.
І. Карпович, вчений.
17 липня  2020 року район  було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи.

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Тетяна Іванчук
письменниця