Київщина пам’ятає: Андрій Пилипчук загинув на Донеччині
Старший солдат, головний сержант взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 72 ОМБр імені Чорних Запорожців Андрій Іванович Пилипчук «Пилип» загинув у бою 27 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області
Народився Андрій Пилипчук 25 травня 1998 року в селі Розкішна Ставищенського (нині Білоцерківського) району Київської області. У ранньому віці став головним чоловіком у сімʼї, бо тато пішов із життя молодим. Юнак доглядав за хворою лежачою мамою та молодшою сестрою. Коли померла й мама, брата та сестру підтримала велика дружна родина.
У школі Андрій був активним, але і трішки розбишакою, що є притаманним для хлопців у такому віці.
Учителька молодших класів Лідія Іванівна пам’ятає його спокійним і добрим. А найбільше вражало те, як дбайливо він доглядав за мамою, часто привозив її на кріслі колісному на різні шкільні свята, і хоч як важко йому доводилося, завжди усміхався.
Андрій не встиг опанувати якусь із професій, бо довгий період життя доглядав за хворою мамою. Сестра Аліна пригадує, який смачний хліб випікав брат і різні страви готував просто чудово.
Строкову службу Андрій не проходив, відразу підписав контракт із ЗСУ у свої 20 років.
Два роки воїн захищав незалежність України, брав участь у АТО/ООС.
Повернувшись додому, юнак ще два роки працював та допомагав сестрі і бабусі.
25 лютого 2022 року Андрій вже став до лав територіальної оборони, ніс службу на Чернігівському напрямку. Згодом їхню бригаду передислокували в найгарячіші точки на Сході України.
Андрій був старшим солдатом, головним сержантом взводу стрілецької роти, стрілецького батальйону славетної 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. Побратими запам’ятали його відповідальним, але справедливим, добрим, щирим та привітним.
Загинув захисник на полі бою з ворогом наприкінці жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області в результаті артилерійського обстрілу.
Вороги обстріляли опорний пункт, де в той час знаходився воїн. Точної дати загибелі ніхто не знає, бо Андрій спочатку був визнаний як такий, що пропав безвісти. Цілий місяць невідомості та крихкої надії рідних, що, можливо, поранений чи потрапив у полон. Але надії, на жаль, не справдилися. Рідні упізнали Андрія, тіло якого після обміну віддали українській стороні. Сестра Аліна сама поставила дату смерті – 27 жовтня 2022 року...
Зустрічайте сина, мамо й тату, –
Йде до вас у розквіті років.
Захищав сестру і рідну хату
Від жорстоких підлих ворогів.
Він ще стільки не зробив на світі, –
Недомріяв і недолюбив,
Ще його не народились діти,
І не розцвіли його сади.
Та пішов без сумніву і страху,
Став на бій як справжній син землі,
І життя своє поклав на плаху –
Обірвався крил палкий політ.
Хоч нема святіше нині діла
Як свою країну боронить.
Та тепер сестра осиротіла,
І у неї серденько болить...
Андрій не був одружений, але мав дівчину, яку любив до останніх днів життя.
Указом Президента України Андрія Пилипчука нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно)
Похоронили Героя з почестями на кладовищі в рідному селі Розкішна.
Вічна і вдячна пам’ять воїну Андрію! Щирі співчуття рідним та близьким.
