Київщина пам’ятає: Андрій Топчій із Фастівщини віддав життя за Україну
У боях поблизу села Полтавка Запорізької
області поліг смертю хоробрих воїн-танкіст в/ч 1815 Першої окремої Сіверської
бригади Андрій Топчій
Топчій Андрій Сергійович народився 26
січня 1998 року у селі Велика Бугаївка Васильківського району (нині –
Фастівського) у родині сільських трудівників: батько працював
трактористом-комбайнером, мати – дояркою. Так склалося, що Сергія та його
сестру Тамілу виховувала бабуся.
Маленький Сергійко пішов до першого класу у Великій Бугаївці, але згодом родина
переїхала в Чернігівську область в село Гайове. Там вже навчався у Прогресівській ЗОШ 1-23 ступенів, почавши
ще раз із першого класу, тобто, двічі
вчився у пешому класі. Після 4-го класу
йому ще довелося вчитися в інтернаті «Казка» міста Щорс включно з 5-го по 9-й клас. Закінчивши 9-й клас, повернувся до бабусі в село
Гайове і закінчив тут 10- й клас. Після
закінчення школи поїхали разом із сестрою, щоб не розлучатися, до Чернігова,
де Андрій навчався у будівельному ліцеї №18, а сестра Таміла навчалася в професійному
ліцеї побуту №13.
З дитинства головним захопленням Андрія був спорт: любив грати у футбол,
волейбол, бігав марафонські дистанції, займався важкою атлетикою.
У 2017-2018 рік Андрій відслужив
строкову військову службу та повернувся додому, згодом почав працювати в
охороні у магазині АТБ, потім будівельником. Але захотів повернутися на службу
і в грудні 2020 року підписав контракт із ЗСУ. За сумлінну службу неодноразово
був нагороджений медалями та відзнаками керівництва.
Із самого початку широкомасштабної війни, розв’язаної РФ, Андрій Топчій воював у складі військової частини № 1815 у першій окремій Сіверській бригаді.
Під час бойових дій поблизу села Полтавка Запорізької області Андрій був смертельно поранений. Коли його знайшли побратими, він був ще живий, але від отриманих осколкових поранень воїн помер.
Помер у 24 роки, не здійснивши заповітних мрій, не створивши родину, не побудувавши дім, не посадивши сад. У невтішному горі залишилася наречена Андрія Топчія Влада Маринець, яка розповідає про нього:
Андрій був веселим, добрим та сміливим, мав велике серце, допомагав дітям у дитячому будинку, де зростав сам. У грудні 2021 року Андрій зробив мені пропозицію і ми мали зіграти подвійне весілля разом із його сестрою Тамілою. Ми мріяли про велику родину, діточок, мали великі плани, але клята війна не дала цього зробити і забрала його. У моєму серці він назавжди залишився веселий, люблячий, рідний, накращий, моє сонце, яке світить на небесах і оберігає всіх нас.
Андрій мав багато друзів, був дужею компанії, нікому не дозволяв ображати слабших. Його товариш Денис Зенченко згадує:
З Андрієм ми стали кращими друзями з часу навчання у будівельному ліцеї. Він був дуже гарною людиною, людиною, котра вислухає тебе в будь-який момент і дасть пораду. Людиною, котра завжди прийде на допомогу, де б ти не знаходився. Своєю усмішкою Андрій приносив радість.
Рано ставши дорослим, без батьківської допомоги і опіки, Андрій всіляко турбувався про свою родину, оберігав сестер, допомагав їм у житті.
Оксана Топчій, сестра Андрія:
Я хочу сказати про свою рідну і найдорожчу для мене людину – про мого брата та одночасно кума Андрія. Він завжди був підтримкою і опорою для мене, замінивши мені всіх, він був частиною мене, а точніше, частиною мого серця. Андрій став хресним батьком для мого сина Тимура. У мого сина навіть усмішка хресного батька. Не зважаючи на те, що у Андрія була дуже тяжка доля, він був неодмінно позитивний, з усмішкою на обличчі. Я буду розповідати його хресному сину про Андрія, як про героя, про супер героя, що захищав Україну та всіх нас. Дуже тяжка втрата, разом з ним загинула більша частина мого серця. Ми дуже його любимо і сумуємо...Він у нашому серці....
Війна забирає найкращих...
Вічна слава Герою, що віддав життя за Україну!
