Київщина пам’ятає: Віталій Лазарєв із Калинівської ОТГ загинув на Луганщині

Загиблий Віталій Лазарєв

"Моя Київщина" розповість про воїна з села Калинівки Віталія Лазарєва, який загинув на Луганщині у перший день підлого нападу росіян.

Віталій Лазарєв народився 29 жовтня 1994 року в селищі Калинівка Васильківського (нині Фастівського) району Київської області. Мама – Сторожук Олена Миколаївна, яка з раннього віку сама займалася вихованням Віталія, на жаль, померла у 2020 році. У Віталія є молодший брат Богдан, що наразі проходить строкову службу в лавах ЗСУ та дві молодші сестри – Каріна і Вероніка. Із 1-го по 9-й клас навчався в Калинівській ЗОШ №1, у 10-й та 11-й класи перейшов навчатися в Калинівську ЗОШ № 2. У шкільні роки юнак захоплювався випилюванням по дереву та серйозно займався спортом, мав юнацькі розряди з легкої атлетики.

Про нього з теплом і захопленням згадує вчитель фізичної культури Тітарук Віталій Олександрович:

Віталій хоч і не вирізнявся спортивною статурою, та мав хист до спорту. Із юного віку, попри свій невеликий зріст, полюбив заняття баскетболом. Маючи справжній спортивний характер, був непоступливий до супротивника, усі свої сили віддавав під час гри. Навіть коли команда поступалася безбоязно, не жаліючи себе, боровся до останнього. Саме тому мав численні травми, а саме складні переломи правого передпліччя (вставлена пластина). Через це частково була втрачена рухливість двох пальців на правиці.
Товариський, завжди усміхнений, доброзичливий. Віталій був душею компанії. Запам'ятався один випадок, котрий я наводжу своїм учням до сьогодні як приклад "чоловік сказав, чоловік виконав". Перед відповідальними змаганнями "Легкоатлетична першість Васильківського району" Віталій входив у кістяк збірної команди школи. Напередодні ввечері я всіх попросив відпочивати, пропустити вечірні прогулянки з однолітками (16-17років). Уранці бачу Віталій має втомлений вигляд. Вичитую його: як так? Ти ж підставляєш команду, школу? Віталій підвів обличчя і дивлячись мені в очі промовив: "Я вас не підведу. Вам не буде соромно за мене". Віталій потрапив у фінальний забіг 100 м і пробіг, здобувши перемогу із рекордом школи 11,2 с . Цей рекорд не перевершений донині. Чоловік сказав – чоловік зробив. Наша школа виборола перше загально командне місце. Підтримував відносини я з Віталієм і після закінчення школи. Рівно рік тому Віталій як учасник АТО входив до збірної команди школи у військово-патріотичних змаганнях "Загартовані" Калинівської ОТГ. Назавжди закарбується в пам’яті цей усміхнений, позитивний патріот України. А ще він дуже опікувався своїми рідними та особливо двоюрідними сестрою й братом, які нині важко переживають втрату брата, що був для них справжнім авторитетом.

Із раннього дитинства, із 9 років мріяв стати військовим, тому одразу після закінчення середньої школи у 2012 році вступив до Харківського університету повітряних сил ім. Кожедуба. Там опанував спеціальність "Комплекси та системи зенітного ракетного озброєння Повітряних Сил" та "Радіоелектронні засоби інформаційного забезпечення зенітними ракетними комплексамита системами Повітряних Сил". 

У Харкові, під час навчання, Віталій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією на святковому заході в парку тоді ще Горького. Зав’язалися стосунки, молоді люди зустрічалися, гуляли містом і одного разу Віталій освідчився коханій. Зробив пропозицію, подарувавши обручку із... виноградної лози. Це було неочікавано, але дуже романтично. Відтоді Наталя стала дружиною воїна, вірно чекала на нього із фронтових доріг. Віталій Лазарєв тричі відбував воєнні ротації, але третя стала для нього останньою...

"Капітан Лазарєв В.О. проходив військову службу в частині А 2860. Загинув унаслідок вогнепальної вибухової травми, наскрізних осколкових поранень шиї та правого ліктьового суглобу, із пошкодженням судин шиї. Смерть настала 24.02.2022 року на бойовому посту біля міста Сватове Луганської області". Ось так коротко і сухо, страшно і непоправно, боляче і несправедливо...

За відмінну службу та воїнську звитягу військовослужбовець Віталій Лазарєв був неодноразово відзначений  нагородами керівництва:

• Нагрудним знаком  "За участь у антитерористичній операції";
  
• Нагрудним знаком Повітряного командування "Центр" "Честь, порядок та патріотизм";
• Нагрудним знаком "Ветеран війни";
  
• Нагрудним знаком "Знак пошани";
• Нагрудним знаком "За доблесть та звитягу".

Воїн посмертно нагороджений орденом "За Мужність" III ступеня. У невимовній тузі та горі залишилась молода дружина з чотирирічним сином Максимком. Нещодавно рішенням сесії Калинівської селищної ради вулицю Мічуріна, де народився і жив Віталій Лазарєв, перейменовано на його честь.

Учні та вчителі Калинівської школи №2 візьмуть участь у Всеукраїнському патріотичному онлайн-забігу "Шаную воїнів. Біжу за героїв України". Цей патріотичний забіг став традиційним щорічним вшануванням пам’яті загиблих захисників України. Тож насамперед бігтимуть за своїх колишніх учнів – Віталія Лазарєва та інших загиблих воїнів-земляків.

Вічна і вдячна пам’ять Герою! Щирі співчуття родині.