Київщина пам’ятає: полковник ЗСУ Валерій Гудзь віддав життя за Україну

Загиблий Валерій Гудзь

Полковник Збройних сил України, легендарний командир батальйону 72-ї ОМБр, екскомандир 24-ї ОМБр імені короля Данила, начальник управління контролю безпеки Центрального управління безпеки військової служби ЗСУ Валерій Федорович Гудзь (сімдесят дев’ятий) загинув 12 березня 2022 року під час запеклих боїв поблизу Попасної на Луганщині

Народився Валерій Федорович Гудзь 12 лютого 1971 року в Борисполі на Київщині. Навчався в Рязанському вищому повітрянодесантному командному училищі. Із початку відродження незалежності України 1991 року курсант випускного курсу Валерій Гудзь подав рапорт на ім’я начальника училища про своє переведення до Збройних сил України. Попри насмішки та презирливе ставлення тамтешніх офіцерів до його рішення, він уперто відповів: "Я – українець". Служив у ЗСУ, зокрема у 79-й ОАМП у Миколаєві понад 10 років. 

Прикрий випадок, який свідчить про наше безправ’я і беззаконня, змусив військового офіцера звільнитися в запас, аби не потрапити до в’язниці. Якось майстер спорту з боксу  майор Гудзь заступився за солдата, якого била на вулиця ціла зграя відморозків. Відморозків він відправив до травматології. Згодом їхні впливові родичі зробили все, аби звинуватити військового офіцера.

Звільнившись у запас у званні майора, Валерій Федорович повернувся у своє рідне місто та з 2006 року став викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Захоплювався боксом, був майстром спорту з боксу, тренером із боксу в районній спортивній школі, ініціатором та засновником військово-патріотичного клубу "Боривітер" на базі ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей". Був обраний депутатом Бориспільської районної ради VII скликання.

Довідка:
Військово-патріотичний спортивно-туристичний клуб "Боривітер" офіційно зарєєстрований 10 червня 2014 року, хоча історія його створення розпочалася навесні 2013 року. Саме тоді викладач Захисту Вітчизни ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей" Валерій Федорович Гудзь був ініціатором створення військово-патріотичного клубу на базі ліцею. У клубі пройшли вишкіл сотні молодих майбутніх воїнів ЗСУ. Спільно з Управлінням молоді та спорту КОДА, КЗ КОР "Київський обласний молодіжний центр" клуб організовує та проводить різноманітні заходи: "Школа виживання", військово-патріотичні ігри "Сокіл" ("Джура"), навчання стрільбі, керування дронами і т. ін.
 
Як вірний син України став на захист із початку збройної агресії рф. Коли росіяни захопили Крим, Валерій Федорович прийшов до військомату та добровільно попросився назад у військо, бо передчував початок війни. У складі славетної 72-ї ОМБр брав участь у боях у секторі "Д" на кордоні з рф 2014 року, згодом поблизу Волновахи, у районі Авдіївки. Був комбатом у 72-й ОМБр, а згодом комбригом у 24-й ОМБр.

Коли почалося повномасштабне вторгення рф в Україну, Валерій Федорович був слухачем Національного університету оборони України, проте відразу ж повернувся в рідну бригаду, до своїх бойових побратимів. І на яких би ділянках фронту не доводилося йому бути, головним девізом його залишалося: "Якщо ти професіонал, то зобов’язаний зробити усе, аби виконати бойове завдання без людських втрат".

За цей професіоналізм, за військові таланти рашисти прозвали Гудзя "Чорним комбатом".

Андрій Заник, командир навчального батальйону, так відгукнувся про нього:

Він був "батьком" для воїнів, патріотом, легендарним комбатом, справжнім офіцером, лідером, під керівництвом якого виконувалися успішні бойові завдання. Кожен воїн був йому як дитина. Він творив колективи, воїни йому повністю довіряли. Для "Федоровича", як часто називали його побратими, найголовнішим було збереження життя військовим та надійний захист Вітчизни.

Я завдячую йому усім, що маю та вмію. Він направив мене займатися боксом, із ним я відчував щасливі моменти перемог та переживав невдачі. Завдяки йому я зрозумів, що мені необхідно та надягнув 2015 року військову форму, бо для мене найголовніший приклад – мій батько.

Мав честь воювати під його командуванням. Це великий воїн і велика Людина.

Воїн нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ( 26 лютого 2015 року);

Недержавною відзнакою Орденом "Народний Герой України" (2 квітня 2017 року);

Орденом Архистратига Михаїла ІІ ступеня (1 жовтня 2019 року).

За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за високий професіоналізм та вірність військовій присязі полковник ЗСУ Гудзь Валерій Федорович удостоєний звання "Герой України" із врученням орденам "Золота Зірка" (16 березня 2022 року, посмертно).

Похоронили Героя 15 березня 2022 року в рідному Борисполі на Київщині.
У той скорботний час до родини звернувся тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: "Схиляюсь перед відвагою, стійкістю та патріотизмом Воїна..."

У легендарного воїна залишилася дружина Маргарита – учителька Академічного ліцею імені Костянтина Могилка, син Владислав – офіцер ЗСУ, донька Ганна – спортсменка, займається легкою атлетикою.

На честь Валерія Гудзя, офіцера з душею вчителя, у рідному місті названо вулицю та провулок.

12 березня, у річницю загибелі Героя України Валерія Гудзя, на його могилі на Книшовому меморіально-парковому комплексі в Борисполі відкрили пам’ятний знак. Пам’ятний знак відкрили діти Героя та мер Борисполя Володимир Борисенко. Донька Ганна процитувала слова свого батька, які викарбувні на підніжжі знака:

Повагою користуватиметься той офіцер, який не ховається за спинами солдатів, а має мужність і сміливість вступити в бій разом зі своїм особовим складом або навіть і попереду них...