Київщина пам’ятає: Син головного рабина Києва і України Моше Асмана Антон (Матітьягу) Самборський віддав життя за Україну

Антон (Матітьягу) Самборський (Хабаднік)

Солдат ЗСУ, стрілець-помічник гранатометника 9-ї роти 3-го батальйону  46-ї окремої аеромобільної бригади Антон (Матітьягу) Самборський (Хабаднік) загинув 24 липня 2024 року неподалік села Георгіївка на Донеччині

Народився Антон 20 червня 1991 у Києві у світській єврейській родині. Так склалася його доля, що в десять років лишився сиротою, втративши рідну матір.  Про батька немає ніякої інформації. Антона забрала до себе старенька бабуся, яка, зважаючи на поважний вік, планувала віддати внука в місцеву єврейську школу-інтернат при громаді. Завідувачка закладу розповіла важку історію цієї дитини ребецн Хані, дружині рабина Моше-Реувена Асмана. Вони з чоловіком вирішили усиновити цього хлопчика, хоча й були вже  багатодітною родиною. Рідним по крові дітям сказали, що Антон така сама дитина, як вони, і тому будуть любити всіх однаково.
«Я дуже пишався, що він не соромився та дотримувався своїх традицій в армії. Пригадую, як вперше побачив Мотю у синагозі. Його привела жінка, що працювала в дитбудинку. Він стояв такий маленький… Ми з ним переговорили.  А потім я порадився з дружиною і вирішили взяти його в родину» - пригадує Моше Реувен Асман.

Офіційно його звали Антон Самборський, але під час обряду Брит-міла він взяв єврейське ім'я Матітьягу (лагідне скорочене: Мотя або Моті) на честь героїчного лідера повстання Маккавеїв проти імперії загарбників майже 2200 років тому – подій, які лягли в основу свята Ханука та свята Маковія.

У  віці чотирнадцяти років Антон мав вибір – залишитись з сім'єю рабина чи піти. Пані Хана Асман, рабаніт Києва та України, згадує:

Згодом, проживши у прийомній родині десять років, юнак вирішив жити самостійно.
Антон мав базову середню освіту, працював мерчендайзером відділу обслуговування ПраТ «ІДС». Чоловік був членом хасидської релігійної течії ХаБаД, найбільшої єврейської релігійної організації у світі, жив з вірою в серці.

Зустрів своє кохання – дівчину Інну, з якою одружився у 2022 році. З початком повномасштабного вторгнення не лишився осторонь, а боронив країну в складі територіальної оборони.
 У травні 2024 року у нього народилася донька Евеліна, а вже через тиждень після народження дитини Мотю призвали до армії. Після швидкого курсу молодого бійця його одразу відправили на передову. 18 травня 2024  року воїн був переведений до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 9-ї роти 3-го батальйону.

24 липня 2024 року після одного з боїв прийшло офіційне сповіщення дружині головного рабина Моше Асмана, що їх прийомний син зник безвісти. Ребе Моше Асман останній раз спілкувався з сином 17 липня. Деякий час захисник вважався безвісти зниклим, проте, на жаль, згодом його загибель підтвердилася.

 Як стало відомо, свій останній бій 33-річний захисник прийняв поблизу Георгіївки Покровського району Донецької області, де загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу 24 липня 2024 року…

Прощання із полеглим героєм Антоном ( Матітьягу) Самборським відбулося 12 вересня 2024 року (9 елула за єврейським календарем) у  Києві у Центральній синагозі Бродського.

Попрощатися з загиблим воїном, окрім родини, побратимів, друзів та членів єврейської громади, прийшли посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський, юдейський капелан ЗСУ Давід Мільман, командувач медичними військами України, генерал-майор Анатолій Казмірчук, президент Єврейської Конфедерації України Борис Ложкін, керівниця патронатної служби «Янголи» Олена Толкачова та інші.
Поховали воїна за іудейськими традиціями на кладовищі села Барахти  Київської області.