Київщина пам’ятає: виходець із Медвина Андрій Дорош віддав життя за Україну
"Моя Київщина" продовжує розповідати про Героїв родом із столичного регіону, які віддали життя заради перемоги в російсько-українській війні та щасливого майбутнього своєї Батьківщини. Про воїна військової частини А 7296 130 окремого батальйону ТО Андрія Дороша, який загинув на Харківщині, у сьогоднішньому матеріалі
Народився Андрій у Києві 20 липня 1981 року.
Мати – Дорош Надія Петрівна – родом із Медвина (нині Білоцерківський район), батько
– Дорош Дмитро Якович – загинув, коли Андрію не виповнилося ще 2 роки, унаслідок
автомобільної катастрофи, похоронений
у Медвині. Андрій та його сестра Тетяна виросли без батька.
Навчався хлопець у Загальноосвітній школі №320 міста Києва. Полюбляв рибальство, майстерно грав на гітарі та співав із 14 років. Після школи, у 2000 році юнак закінчив професійно-технічне училище № 25 у Києві, здобувши професію "столяр будівельний-паркетник". Щоправда, за цією професією майже не працював. Натомість спочатку працював інкасатором, згодом змінив вид діяльності та пішов працювати, як і його батько, монтажником систем вентиляції, здобувши ще й навики кондиціювання повітря. Добросовісно пропрацював на цій роботі десять років.
Андрій проходив обов’язкову строкову службу в Збройних силах України з травня 2003 року. Зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, який сумлінно виконував обов’язки на посаді старшого оператора зенітної ракетної батареї ЗРК С-25 військової частини А 2563, про що свідчить його службова характеристика. Спокійний та врівноважений, він ще тоді мав багато товаришів по службі, користувався повагою колективу, умів зберігати державні та військові таємниці.
Із початку широкомасштабної війни 15 березня 2022 року Андрій пішов добровольцем захищати свою землю, свій народ, своїх двох дітей. Служив рядовим солдатом, але мав відзнаки керівництва 130-окремого батальйону ТО. Андрій удостоєний посмертно низкою відзнак. Їх ще має отримати дружина Олена, яка також родом із Медвина, але коли це буде поки що невідомо.
Про Андрія Дороша згадує його перша вчителька Ніна Яткевич:
Хлопчик був дуже вихований, врівноважений, спокійний. Попри юний вік, завжди відповідально ставився до доручень, був товариським та компанійським.
Якщо з дитинства в людині закладені такі якості, то вони нікуди не зникають з часом та віком, а навпаки, проявляються в найскладніші моменти життя. В одному з боїв побратима Андрія Олексія Углова було важко поранено. Зараз він лікується та з вдячністю згадує свого рятівника:
Андрій, наклавши турнікет, виніс мене з поля бою та транспортував в більш безпечне місце, охороняв та надавав допомогу аж доки мене не доставили до шпиталя. Це сталося за два тижні до загибелі Андрія. Шкода, що я не встиг йому подякувати...
27 червня 2022 року стрілець військової частини А 7296 130 окремого батальйону ТО Олексій Дорош поліг смертю хоробрих на бойовій позиції біля населеного пункту Дементіївка на Харківщині. Залишилися у вічній печалі дружина, 15-річний син та 7-річна донечка, сестра, мама.
Вічна слава Герою! Нехай спочиває із миром!
