Коли ремонт — бізнес: історія депутата Миронського зі Сквири
Хоч сьогодні Сергій Миронський — військовослужбовець Збройних сил України, але у Сквирській міській територіальній громаді ім’я депутата від партії «Слуга Народу» Сергія Миронського стало майже синонімом до фрази «ремонт за гроші громади». Здавалося б, усе в межах закону — кошториси, акти, рішення сесій. Але за цією формальною правильністю криється системна схема освоєння бюджетних коштів, у якій громадські інтереси традиційно програють приватним
Як і тисячі інших українців, він виконує свій обов’язок перед державою. Але разом із повагою до воїнів не можна забувати про відповідальність — особливо, коли йдеться про людину, що поєднує службу із політичним мандатом та впливом на місцеві фінанси. Бо війна — не індульгенція. І коли на фронті кожна гривня має значення, то на мирній території будь-яке розкрадання стає не просто злочином — а моральним падінням.
У Сквирі Миронський відомий не стільки як воїн, скільки як депутат міської ради від партії «Слуга Народу», який роками контролює більшість ремонтних підрядів. Його підприємство «Євробуд-МТ» — головний гравець у всіх ремонтно-бюджетних операціях останніх років. Депутат, який має прямий вплив на рішення міської ради, отримує підряди від цієї ж ради. Це класичний конфлікт інтересів, прямо заборонений Законом України «Про запобігання корупції». Але у Сквирі це радше правило, ніж виняток. Його підприємства або пов’язані фірми стабільно виграють замовлення на ремонти шкіл, садочків, лікарні.
Після продажу кінотеатру «Зірка» за 12 мільйонів гривень, понад 11 мільйонів одразу пішли на ремонти — здебільшого заплановані місцевою владою у ті самі руки. Кожен новий кошторис, кожна «допомога» громаді перетворювалася на бізнес-проєкт депутата. Формально — у межах закону. Фактично — з очевидним конфліктом інтересів, який забороняє українське антикорупційне законодавство.
Після початку великої війни тема укриттів стала життєво важливою. Але в Сквирі її використали для освоєння коштів громади. Без конкурсів, без проектів, без перевірок. Усі підряди знову отримали наближені до депутата Миронського компанії.
Результат — малопридатні чи зовсім непридатні бомбосховища, які більше нагадують декорацію, ніж місце для порятунку. Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом підробки документів та завищення вартості робіт. За даними слідства, в актах виконаних робіт могли бути дописані невиконані позиції, а кошти — виведені через підконтрольні структури.
Часто, щоб виглядати меценатом, Миронський «дарує» громаді те, що вже було профінансовано з бюджету. Наприклад, ставить двері до шкільного укриття й подає це як власну ініціативу. Але за документами ці двері вже були оплачені коштами громади, бо ж яке укриття без дверей? Така подвійна гра — типовий піар задля майбутніх виборів і спроба замаскувати справжню мету: заробіток на публічних проектах. Не випадково голова громади Валентина Левіцька та секретар ради Власюк послідовно лобіюють виділення грошей саме на ті ремонти, де підрядниками стають фірми Миронського.
Громада вимагає відкритих тендерів і звітності, але більшість рішень досі ухвалюється кулуарно — під прикриттям фрази «на благо людей».
Служба у ЗСУ — це честь. Але вона не може бути прикриттям для корупції. Навпаки, саме військові мають задавати приклад чесності й відповідальності. Якщо депутат користується довірою людей і водночас бере участь у схемах, це — подвійна зрада: і громади, і тих, хто воює за її майбутнє. Бути військовим не означає бути святим, але красти під час війни — означає зневажати тих, хто віддає життя на фронті.
У Сквирі давно переплелися політика, бізнес і особисті інтереси. І поки громада ховає своїх захисників, місцеві ділки ділять підряди, бруківку й ремонти. Кожна гривня, що мала піти на безпеку, перетворюється на ще один пункт у схемі. У цій історії Сергій Миронський — лише одна фігура. Але дуже показова. Бо саме з таких «малих оборудок» і складається велика корупція, що вбиває довіру до влади швидше, ніж будь-яка ракета.
Сквира — це зріз країни. Тут видно, як навіть у час війни старі схеми намагаються вижити під новими гаслами. І лише громадський контроль, прозорість і небайдужість мешканців можуть зупинити цю корозію довіри. Історія Сергія Миронського — це не просто історія депутата. Це тест на те, чи зможе громада після війни бути сильною і чесною — без подвійних стандартів, навіть якщо порушник носить військову форму.
Сергій Миронський є представником сквирської команди Леоніда Глиняного. Депутат Київської облради Леонід Глиняний і раніше належав до найзаможніших людей Київщини, а після вдалого ґешефту з активами втікача Жеваго його можна вважати найбагатшим депутатом області.
Читайте: Стало відомо, що Леонід Глиняний став найбагатшим депутатом Київської облради.
Упродовж 2020–2025 років навколо білоцерківського виробника шин ТОВ "Преміорі" розгорталась одна з найрезонансніших корпоративних історій в Україні. Йдеться про багатоходову схему рейдерського захоплення активів заводу, яка почалася ще з реструктуризації його попередника - ПрАТ "Росава". Ключова фігура - депутат Київської обласної ради Леонід Петрович Глиняний. Його роль у конфлікті не обмежувалася номінальним керівництвом - за матеріалами слідства та судовими рішеннями саме Глиняний був ініціатором і бенефіціаром всієї рейдерської схеми.
Читайте детальніше: Як Глиняний довів до банкрутства шинний завод 'Преміорі': хронологія подій.
Громадяни можуть звернутися за поясненнями до депутата Сергія Миронського. Контакти тут.
На фото можна "помилуватися" так званим ремонтом від Миронського. На останньому фото бачимо, як має виглядати нормальне укриття, і як виглядає укриття "від Миронського".
