Концесія Білоцерківтепломережі: залишити чи віддати

На Білу Церкву у будь-який момент чекає початок війни за КП «Білоцерківтепломережа». «Моя Київщина» розбиралася у тому, хто і навіщо хоче отримати це підприємство у концесію

Наприкінці минулого року громадські діячі активно обговорювали ситуацію навколо КП «Білоцерківтепломережа» та можливої передачі підприємства в концесію. Зокрема, голова білоцерківського осередку «Національного корпусу» Олександр Коломієць на своїй Facebook зазначив, що міська влада спрямовано діє на банкрутство підприємства з метою створення чергового концесіонера. Таким чином міські чиновники разом із керівниками підприємства зможуть отримувати прибуток з населення та одночасно спустошувати міський бюджет. На думку Олександра Коломійця, перший крок до банкрутства «Білоцерківтепломережі» вже відбувся: мільйонні борги перед НАК «Нафтогаз України» посиляться черговими заборгованостями білоцерківців через неспроможність сплатити рахунки за новими завищеними тарифами. Громадський діяч закликав населення не дати міській владі віддати комунальне підприємство під концесію, аби не допустити жахливих для міста наслідків. Тож чи дійсно концесія «Білоцерківтепломережі» така страшна як її малюють?

Насамперед, що таке концесія? Простими словами, це передача державного майна в користування приватному власнику. За користування останній має сплачувати щорічні внески, і за свій кошт модернізувати орендовані потужності. Такий механізм розповсюджений в усьому світі. Але схоже українські реалії перетворили цей начебто дієвий механізм на дещо інше. Як показує практика, в нашій країні концесіонер не лише занижує платежі на користь держави, але і отримує зручну нагоду приватизувати за недорого комунальне майно. Про модернізацію потужностей при цьому не йдеться взагалі…

Нагадаємо, за останні 6 років навколо цієї теми було багато обговорень, оголошувались конкурси, проводились круглі столи, створювались депутатські комісії, сесійні засідання тощо. Міська влада, піднімаючи питання про передачу КП «Білоцерківтепломережа» в концесію, основним завданням називала забезпечення теплопостачанням в майбутньому масиву Леваневського, де до речі, мешкає 50 тисяч білоцерківців. Адже, як відомо, труба «ТЕЦ-місто» знаходиться у критичному стані – щороку кількість поривів більшає.

З рештою у листопаді 2014 року на сесії Білоцерківської міської ради був визначений переможець конкурсу з передачі в концесію КП «Білоцерківтепломережа». Ним стало підприємство ТОВ «Білоцерківтеплоенерго», яке було пов’язане з Олександром Подольським, нині покійним депутатом міськради від «Опоблоку», одним з найбільш впливових персонажів у місті. 

Але наступний крок на шляху до концесії депутати тодішнього скликання не зробили, тобто не проголосували підписання договору із визначеним концесіонером. Причиною стали розбіжності в баченні деяких пунктів договору. Ще б пак, концесійний договір терміном на 30 років – це не жарти. І хоча наразі в міськраді немає відповідного проекту рішення та спостерігається певне затишшя з цього приводу, незмінним залишається одне – і тоді, і зараз є як прибічники, так і противники передачі комунальної власності у приватні руки.

Тож не дивно, що і зараз, в питанні концесії думки активних городян та представників влади прогнозовано розділилися. На думку активістів, невдалий досвід місто отримало на прикладі роботи концесіонера ТОВ «Білоцерківвода», через що власне і немає довіри до державно-приватного партнерства в Україні. З цим погоджується і заступник голови громадської ради при виконкомі міста Ігор Коча, котрий певен, що треба шукати шляхи збереження та відродження КП «Білоцерківтепломережі» саме  у комунальній власності білоцерківців шляхом широкого обговорення цього питання із залученням представників експертного середовища: «На сьогодні питання концесії «Білоцерківтепломережі» знову актуальне. Я як громадський активіст, маю жорстку і непохитну позицію противника передачі, хоч і тимчасового, будь-якого комунального майна в приватні руки, тим паче таких стратегічних об’єктів як тепломережа чи водоканал.  Сьогодні ми бачимо штучне доведення до банкрутства КП «Білоцерківтепломережа» до банкрутства, надумане підвищення тарифу на теплопостачання для населення і спроби налаштувати людей на те що прийде інвестор, котрий знизить тариф, відновить мережі тощо».

На так званий концесійний експеримент із водоканалом нарікають і деякі депутати міської ради, коментуючи доцільність можливої передачі в концесію КП «Білоцерківтепломережа». Як заявив депутат БЦМП Володимир Бабенко, дивлячись на те, що відбувається з раніше переданим в концесію водоканалом, про жодну концесію не може бути й мови: «У жодному разі не потрібно передавати в концесію Білоцерківтепломережу. Більш того, треба негайно повернути із концесії КП «Білоцерківводоканал».  Про яку концесію може йти мова, коли спочатку треба розібратися із водоканалом. У нас тариф на воду один із найвищих в Україні, а так не має бути, тим більше за такої низької якості води».

Принципову позицію з цього приводу має і депутат Київської обласної ради Максим Запаскін, котрий зазначає, що, по-перше, поки що КП «Білоцерківтепломережа» в концесію не йде, оскільки знаходиться в податковій заставі, і в найближчі терміни навряд чи вдасться погасити заборгованість;  по-друге, якщо питання концесії таки постане, то треба відмовитись від монополіста та залучити альтернативні варіанти, такі як енергогенеруючі компанії: «Поки що питання концесії не піднімається адже для цього потрібно вилучити все майно, яке наразі знаходиться в податковій заставі. Якщо говорити в цілому, то 100% не варто передавати тепломережу в концесію. Якщо зараз в нас тариф, з урахуванням усіх підвищень тощо, є збитковим, але все це можна компенсувати з бюджету, то концесіонеру ніхто нічого не виділить. Тим більше, коли є монополіст, то дуже велика спокуса викручувати руки всім мешканцям міста, адже куди вони подінуться, все одно будуть сплачувати. Тому я однозначно проти концесії, але виступаю за те, що б допустити енергогенеруючі компанії, які готові поставити свої потужності, котельні, наприклад на альтернативному паливі. Їм треба дати можливість приєднатися до тепломережі, а остання в свою чергу залишить за собою транспортування теплоносія кінцевому споживачу. Це було б найбільш ефективним».

Натомість прибічники концесії вважають, що питання державно-приватного партнерства – один із механізмів  залучення інвестицій для вирішення інфраструктурних проектів будь-якої територіальної громади. Як зазначив заступник міського голови Валерій Гнатюк: «З моєї точки зору, на сьогодні нормативно правова база щодо державно-приватного партнерства в галузі житлово-комунального господарства має всі абсолютно запобіжники що б уникнути будь-яких питань. Тобто, щоб не було проблем і питань в громади, що вона щось втратить, для цього всі запобіжники виписані в нормативних документах, насамперед в законах».

Про встановлену суму оренди, яка залежить від загальної вартості переданого майна, а також про проекти, які концесіонер повинен здійснити за період, який чітко прописаний в угоді, розповідає депутат міської ради Андрій Король, який наразі є представником партії «Основа»: «Важливо в перші роки отримати максимальну вигоду від інвестора. Тому якщо ми прописуємо в концесійній угоді, що концесіонер протягом перших 5 років робить конкретні  капіталовкладення, які забезпечать нашим мешканцям зменшення енергоємності і відповідно  витрат на опалення та віддаємо його на 10-15 років, то це є нормальний підхід. А коли ми віддаємо в концесію КП на 25-30 років і інвестиційні витрати вкладатимуться в останній 24-ий рік,  то ми самі собі закладаємо бомбу. Але поки що заявників немає і це нікому нецікаво, тим паче після того, як звільнили директора та поставили нового керівника від ТЕЦ, людину яка некерована а ні мером, а ні громадою, а виключно керівництвом ТЕЦ».

Як би там не було, але активізація розмов про концесію КП «Білоцерківтепломережа» буде тривати. Справа в тому, що це підприємство – вкрай ласий шматок для всіх центральних гравців у місті. Після смерті у 2017 році згаданого вище Олександра Подольського, який неформально контролював КП «Білоцерківтепломережа», зараз це підприємство тримає так звана «група ТЕЦ», до якої входить не менш відомий місцевий політик, депутат Київської облради Леонід Глиняний. З іншого боку, могли б бути зацікавлені у контролі над підприємством й інші групи впливу – зокрема, і та, яка зараз контролює водоканал. Але проблема полягає в тому, що жодна з них не зацікавлена в тому, щоб модернізувати міську тепломережу…

Надія Савчук, «Моя Київщина»