Конярство – спорт, який скоро може зникнути на Київщині

Конярство – заняття, яке не кожен може собі дозволити. Проте воно все рівно має велику популярність та викликає захоплення у звичайних людей. «Моя Київщина» побувала на одному із кінно-спортивних клубів області та дізналася про це заняття зсередини

Основними європейськими країнами-імпортерами коней вважаються Нідерланди, Бельгія та Німеччина. У цих країнах є спеціальна розвинена для утримання коней інфаструктура. Як відомо в Україні також існують подібні кінні комплекси, які облаштовують усім необхідним для тварин та їхніх власників. На сьогодні на Київщині нараховується кілька десятків баз і клубів різного рівня, що пропонують уроки верхової їзди, послуги з утримання коней та їх прокату.

Є люди, для яких коні та кінний спорт – все життя. Саме вони об’єдналися ще у 2006 році в ГО «Обласна федерація кінного спорту Київщини». ФКСК  зосереджена на підвищенні рівня розвитку кінного спорту в регіоні, вихованні нових чемпіонів, проведення змагань і кінних шоу міжнародного рівня, а також підвищення рівня кваліфікації тренерів та вершників.

Один із таких кінно-спортивних клубів є і у Білій Церкві. Назву він має «Тандем» і був заснований у 2009 році. Територія КСК хоч і невелика, але всі споруди розміщені досить компактно та зручно. Клуб містить криті та відкриті манежі, тренувальний майданчик із повним комплектом перешкод для конкуру, стайні та сіносховища. У «Тандемі» наразі перебуває 12 коней-постояльців, у кожного з яких є свій денник - кімната, де він проживає. Серед основних послуг які надає клуб – це прокат, продаж, постій коней та навчання верховій їзді. «Тандем» регулярно проводить екскурсії для учнів шкіл із усієї області а для любителів гарних знімків організовує фотосесії прогулянок верхи в ліс та в дендропарк «Олександрія».

І все ж таки одним із найважливіших напрямків роботи клубу є заняття лікувальною верховою їздою. Йдеться про центр іпотерапії для дітей з обмеженими можливостями при КСК Тандем. Як відомо, регулярні заняття лікувальною верховою їздою сприятливо впливають на весь організм в цілому, нормалізують діяльність серцево-судинної, нервової та травної систем, знижують судомну готовність, рівень цукру в крові у діабетиків тощо. Не даремно іпотерапія давно вважається ефективним способом реабілітації та лікування.

Радість  дітей, обтяжених важкими недугами при зустрічі і спілкуванні з цим прекрасним тваринам важко переоцінити. Дійсно, свого часу клуб приймав на реабілітацію чимало дітей та підлітків з такими захворюваннями як ДЦП, аутизм, розумову недостатність тощо. Це було можливим завдяки суттєвій спонсорській допомозі одного із політиків. Так, кожного дня мали змогу займатись 24 дитини з двома наявними бригадами лікарів. Та на жаль за останні 4 роки, через відсутність фонду спонсорської допомоги таких відвідувачів суттєво поменшало і, відповідно заняття перестали бути регулярними. Звичайним сім’ям, які мають дітей із захворюваннями і потребують іпотерапії, не під силу самотужки оплачувати лікувальні сеанси. І сьогодні ці заняття проходять 2-3 рази на тиждень та й те лише для кількох дітей. Очевидно що держава над цим наразі не замислюється, а без державної підтримки на голому ентузіазмі далеко не поїдеш.

Адже кінна індустрія вимагає чималих і регулярних вливань коштів. Для політиків і бізнесменів конярство стало популярним хобі, однак через те що коні - не єдине захоплення сильних світу цього - тільки їхньої уваги замало для розвитку галузі. Навіть при нинішній економічній ситуації, коли утримування коней стає просто розкішшю, конярі, люди які дійсно нескінченно віддані коням - до браку грошей вже звикли.

Одним із таких людей є член федерації кінного спорту Київщини, керівник КСК Тандем Павло Шерстюк, для якого коні стали справою життя. Він беззаперечно належить до тих відчайдушних фанатів своєї справи, які радше обділять себе, але коня будуть утримувати у належних умовах. Для коняра колись все розпочиналося із одного жеребця, а згодом це захоплення переросло в дещо більше, і сьогодні хоббі переросло у кінно-спортивний клуб. Варто сказати, що перше враження від побачених гарних та доглянутих жеребців і кобил у Тандемі звісно приємне, але насправді справи тут йдуть не найкращим чином. Про те, які ж насправді реалії цього невеличкого кінного царства нам особисто розповів директор. 

"Коні - дороге задоволення. Це хіба що в столиці, де стоять коні можновладців, постій коней вартує 1000 доларів на місяць, а за час прокату платять 1000 гривень і більше. Там інша аудиторія, у якої немає кризи. До 2014 року в Тандемі на постійній роботі працювало три інструктори. А сьогодні в мене ніхто не оформлений, працює лише один інструктор, а вихідними днями допомагають волонтери. Щодо мене, то я тільки числюсь директором, але не роблю ніяких відрахувань вже 4 роки, тому що ми нічого не заробляємо. Гроші беремо де попало, щоб утримати цю конюшню, щоб поголів’я не пропало. В Україні членів федерації кінного спорту налічується 1040 чоловік. Половина з них – це Київщина, адже найбагатші стайні і спортсмени знаходяться саме поблизу Києва. А в таких клубах які на госпрозрахунку не дуже хороша ситуація" - розповідає Павло Шерстюк.

За словами Павла Анатолійовича, про жорстку конкуренцію на ринку наразі не йдеться. Навпаки, конярі співпрацюють між собою, і це швидше правило ніж виняток. Але без держави тут не обійтися

«Держава повинна піклуватися конярством, аби воно не вмерло, аби розводились спортивні вітчизняні коні. Адже наші олігархи попросту вбивають цю ланку. Держава повинна займатись дитячим спортом, особливо відносно дітей із неповних сімей, сиріт та малозабезпечених, які не можуть собі цього дозволити. У всьому світі,  муніципальні та державні клуби, заключаючи з такими клубами як мій контракти, дають фінансування для того щоб такі діти мали можливість займатися верховою їздою, спілкуватися із конями, брати участь у поні-групах на місцевому рівні. Це саме стосується і іпотерапії, бо люди самотужки не можуть оплатити ці заняття.  Що ж до професійного спорту, то я вважаю державі необхідно піклуватися та підтримувати фінансово національну збірну, допомагати дотаціями, преміями, спонукати до того аби вони хотіли розвиватися, фінансувати чемпіонати України тощо. Насправді чемпіон України сьогодні в кращому випадку отримує грамоту, медальку і дешевенький кубок, і то - завдяки спонсорам. Про гроші за призові місця навіть не йдеться. Тому в чемпіонаті України в цьому році в гран-прі приймало участь тільки шестеро спортсменів. Спортсмени здебільшого ігнорують всі заходи рівня чемпіонату і кубка України, тому що це великі витрати на підготовку, дорогу тощо. Навіть якщо спортсмен стане чемпіоном, то нічого за це не отримає". – говорить Шерстюк

Власник «Тандему» зізнається: понад усе він прагне аби його улюблена справа розвивалась, і що немало важливо, на користь дітям. Водночас він розуміє, що без підтримки з боку можновладців ситуація не те що не покращиться, а може й дедалі гіршати.   

«Я хотів би щоб наші державні мужі звернули увагу на дітей-інвалідів, хворих на ДЦП, аутизм та інші захворювання. Адже батькам це доведеться тягнути на своїх плечах все життя. Якби звернули увагу на іпотерапію, яка допомагає цим дітям, було б чудово. Також це стосується і дітей із неповних сімей та сиріт, а також дітей АТОвців, які загинули. Якби влада, в тому числі місцева, звернула увагу на таких дітей і ми б сіли за стіл переговорів, то ми б почали роботу на благо усім», - говорить він.    

Попри всі обставини «Тандем» продовжує радувати своїх гостей - малих і великих наїзників.  Залишається сподіватись, що цю добру справу вдасться не тільки зберегти і примножити, а й зробити доступною та відкритою для усіх. Бо ж поки що здається, що українське конярство не зникло виключно завдяки зусиллям небагатьох ентузіастів. Якщо говорити про потенціал, то тут є куди рухатись. Адже як зазначають експерти та учасники ринку, за умови грамотної державної політики Україна має всі шанси стати країною-експортером коней. 

Надія Савчук "Моя Київщина"