Кулеба, де гроші? Чому звернення віце-прем’єра до бізнесу звучить дико

Олексій Кулеба

Україна знову у тій фазі війни, коли слова «світло», «тепло» і «зв’язок» перестають бути побутовими дрібницями і перетворюються на питання виживання. Ми вже проходили блекаути, знаємо, що таке холодні квартири, темні під’їзди і гонитва за зарядкою для телефону. Тому Пункти незламності – це не повинна бути історія для красивих репортажів і показових перевірок. Це має бути реальна, працююча система підтримки людей під час криз. Але коли віце-прем’єр з відновлення України Олексій Кулеба виходить до бізнесу з закликом «долучитися» до Пунктів незламності, це звучить не як державницький підхід, а як спроба перекласти свою роботу на чужі плечі. Деталі – у нашому матеріалі.

За інформацією «Главкома», Кулеба фактично запропонував бізнесу включатися в мережу Пунктів незламності: якщо маєте генератор і можливість прийняти людей – реєструйтеся, вас перевірять і додадуть на мапу. На папері все виглядає правильно: війна, росія б’є по енергетиці, людям потрібні місця, де можна зігрітися й підзарядитися. Але головне питання тут не “чи треба допомагати людям”. Питання інше: чому в держави, яка роками розповідала про бюджетні мільярди на відновлення і інфраструктуру, раптом немає працюючої системи і вона знову тягне руку до підприємців?

Саме тому перша реакція на такі заяви максимально проста: Кулеба, де гроші? Де ті мільярди, якими останні роки чиновники так любили хизуватися в ефірах і звітах? Де інфраструктура, яку нам постійно обіцяли? Якщо зараз віце-прем’єр звертається до бізнесу, щоб підсилити мережу Пунктів незламності, це означає лише одне: державна система не витягує. Або вона з самого початку не була нормально побудована. Тоді питання до Кулеби і його команди не про мотивацію бізнесу, а про відповідальність влади. Бо коли гроші виділялися, говорили про “готовність” і “стійкість”, а на виході знову чуємо “долучайтеся”, а це вже виглядає як повний провал, прикритий піаром.

І ще один момент, який робить звернення Кулеби диким: він звертається до бізнесу так, ніби це якийсь ресурсний партнер, який зобов’язаний підставляти плече. Але реальність така, що український бізнес роками живе не в умовах підтримки, а в умовах тиску. Правоохоронці та фіскали системно кошмарять підприємців. А тепер цей загнаний під плінтус бізнес повинен фінансувати те, що держава провалила? Це виглядає як повна зневага. Спочатку держава створює підприємцям пекло, а потім приходить і просить їх стати “рятівниками” інфраструктури.

Умови для бізнесу на завершенні четвертого року повномасштабної війни - це набір ударів по підприємництву, який не залишає простору для нормального розвитку. Підняття податків і постійні зміни правил гри. Безкінечні перевірки. Кримінальні справи як механізм тиску. Обшуки, арешти, ризики рейдерства. Відсутність адекватної системи бронювання персоналу, через що бізнес не може планувати роботу і тримати критичні процеси. Це не «складнощі воєнного часу» - це реальність, у якій підприємці щодня виживають. І в цій реальності вимога «долучитися» до державної функції звучить не як прохання, а як спроба нагнути ще раз.

Особливий цинізм у тому, що бізнес і так уже тягне на собі величезну частину країни. Підприємці підтримують ЗСУ власними грошима. Вони донатять, купують техніку, допомагають підрозділам, фінансують волонтерські ініціативи, тримають робочі місця і зарплати. І тепер питання до Кулеби максимально пряме: чому підприємці, які роками підтримують армію, мають ще й оплачувати «хотєлкі» міністерських клоунів, які невідомо куди діли бюджетні мільярди, а тепер планують попіаритись на організованих бізнесом пунктах незламності?

Тим більше, що сама тема Пунктів незламності для багатьох українців уже давно стала символом показухи. Їх відкривали під камери, робили красиві звіти та «перевіряли», але в реальному житті вони нерідко роками стояли напівпорожні. Бо пункт незламності – це не просто табличка на дверях. Це тепло, світло, зв’язок, персонал, порядок, зрозумілий режим роботи, відповідальність. Якщо цього немає, то це не пункт незламності, а пункт для галочки. І зараз, замість системного державного рішення, нам знову пропонують стару схему: витягнути ситуацію за чийсь рахунок, а потім відзвітувати, що “все працює”.

На цьому фоні показово виглядає підхід Київщини, де вже говорять про компенсацію бізнесу, який відкриватиме Пункти незламності. Про це повідомляв голова Київської ОВА Микола Калашник: область розробляє програму одноразових компенсацій, зокрема за резервне живлення та пальне, і планує збільшити кількість таких пунктів. І це хоча б нагадує мінімальну чесність. Бо бізнес - не безкоштовний генератор для чиновницьких провалів. Якщо держава хоче партнерства, вона має не тиснути і просити, а створювати умови та брати на себе фінансову відповідальність.

Пункти незламності потрібні. Але заклики Кулеби до бізнесу звучать дико, бо вони оголюють головне: держава знову хоче вижити за чужий рахунок. Замість чіткої відповіді, де бюджетні гроші і де реальні результати, суспільству пропонують «долучитися» і підставити плечі. Тільки бізнес уже давно підставляє плечі – армії, людям, країні. А тепер настав час почути відповідь від чиновників: Кулеба, де гроші – і хто відповість за те, що їх не видно в інфраструктурі та реальному результаті?